Дата документу 10.11.2025 Справа № 337/1891/25
Справа № 22-ц/807/2031/25 Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В.
Є.У.№ 337/1891/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
10 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2025 року
У квітні 2025 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, які надавалися відповідачам за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 в загальній сумі 29 573,89 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 у розмірі 29 573,89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У задоволенні позову Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з 24.10.2022 вона не проживає в м.Запоріжжі та як внутрішньо переміщена особа мешкає у с. Лісогірка, Запорізької області. Відповідно до Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань інтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тому вона заперечує проти стягнення заборгованості з 24.02.2022.
Крім того, 01.11.2021 з позивачем Типовий індивідуальний договір №63121464 про надання послуг не укладала та не хоче його укладати, оскільки є пенсіонеркою з доходом 3500 грн. в місяць та не має коштів сплачувати послугу за тарифами та умовами, які є обтяжливими для неї. Вона має квартиру, в якій встановлені кондиціонери. Опалення кондиціонером в три-сім разів дешевше тарифу Концерну «МТМ». При цьому Концерн «МТМ» є ненадійним постачальником, відмовив у постачанні гарячої води без попередження та на свій розсуд в порушення договорів. НКРЕУ прийняла рішення накласти штрафи на позивача, оскільки він не виконав ліцензійні умови.
Таким чином Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаному вище та безпідставно задовольнив позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу Концерн «МТМ» зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Відповідачка не зверталась до Концерну із заявою про виїзд із Запоріжжя і не надавала довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, а відтак суд правомірно стягнув заборгованість за теплопостачання за спірний період часу. Вважає помилковими доводи апеляційної скарги про відсутність між сторонами договірних відносин, оскільки відповідачка приєдналась до публічного договору 01.11.2021, Концерн виконував свої зобов'язання з теплопостачання, від яких споживачка не відмовлялась.
В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі», суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості, та стягнув з відповідачки заборгованість за комунальні послуги.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27.03.1997, що підтверджується інформацією, яка надана Департаментом адміністративних послуг ЗМР від 23.04.2025 (арк.26).
Відповідно до довідки від 24.10.2022 №2311-7001586757 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за вищевказаною адресою з 09.08.2011 по 23.02.2021. Станом на час надання такої інформації Департаментом адміністративних послуг ЗМР від 23.04.2025, місце проживання ОСОБА_2 в місті Запоріжжі не задеклароване/зареєстроване (арк.25).
На квартиру за адресою: АДРЕСА_2 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , основним квартиронаймачем вказана ОСОБА_1 (арк.13).
Відповідно до довідки та розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною квартирою заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 складає 29 573,89 грн (арк.13-16).
Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, який знаходиться у загальнодоступному офіційному сайті підприємства http://teploseti.zp.ua/.
Відповідно до п.2.1, 2.2 Статуту, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення тепловодої енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організації, її збут.
02.10.2021 Концерном «Міські теплові мережі» оприлюднено на офіційному сайті Типовий індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії (далі - Договір), що є публічним договором приєднання (арк.17-19).
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України .
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Споживач, відповідно до п.30 Договору, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року)
У п.32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
За умовами п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами п.51, п.52 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610-611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.2 ст.633 ЦК України).
Відповідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII від 09.11.2017, який введено в дію з 01.05.2019, передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (ст.5 Закону).
Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п.3 ч. 2 ст. 6 Закону).
Згідно з п.1 ч.2 ст.7, п.5 ч.2 ст.7, ч.1 ст.9 вказаного Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 8 Закону, виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 21 Закону, виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.
Згідно з ч.7 ст.14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 даного Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Розділом VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 визначено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором (п.35 Правил).
Згідно з п.37 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Отже, у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Неукладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача , як споживача від оплати відповідних послуг.
В силу вищевикладених вимог чинного законодавства споживачем житлово-комунальних послуг є власник нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна (наймач) і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Як зазначено, відповідач ОСОБА_2 в ході судового розгляду заперечував, що він є власником та користувачем цієї квартири та судом встановлено, що він знятий з реєстрації за вказаною адресою 23.02.2021, тобто до початку спірного періоду, за який позивач просив стягнути заборгованість.
Установивши, що ОСОБА_2 з 23.02.2021 знятий з реєстрації за адресою надання позивачем послуг з теплопостачання, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність у нього обов'язку оплачувати послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою після 23.02.2021.
Водночас, районним судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі з 1997 року та відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем житлово-комунальних послуг та, як наслідок, зобов'язана здійснювати оплату за фактично отримані послуги з постачання теплової енергії.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність договірних відносин між сторонами є неспроможними.
Згідно з ч. 7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
В свою чергу ч.5 ст.13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги (п.13 Правил № 830 від 21.08.2019).
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому знаходиться квартира, в якій зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Зазначені рішення знаходяться в загальнодоступному місці, а саме на офіційному сайті Запорізької міської ради.
У зв'язку з відсутністю рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, в силу вимог вказаного Закону з 01.11.2021 між Концерном «Міські теплові мережі» та відповідачем ОСОБА_1 вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Квартира, в якій зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_1 , знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, який має єдину централізовану мережу теплопостачання, з приводу неналежної якості послуг з постачання теплової енергії або її відсутності у спірний період відповідачка до позивача не зверталась, не висувала позивачу претензій та скарг з приводу встановлених тарифів, факт отримання вказаних послуг відповідачкою не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачка оплату не здійснювала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, згідно з яким якщо у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, тому відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги.
З викладено встановлено, що ОСОБА_1 як споживач житлово-комунальних послуг в порушення вищевказаних норм діючого законодавства неналежним чином виконувала свої зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 утворилась заборгованість в загальному розмірі 29573,89 грн., стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданою Концерном «МТМ» довідкою за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який відкритий за адресою: АДРЕСА_1 , та розрахунком заборгованості за спірний період, який містить інформацію про нараховані і сплачені суми за кожен місяць, суми заборгованості наростаючим підсумком. Вказаний документ суд вважає належним та допустимим доказом.
При цьому, відповідачка ОСОБА_1 жодних обґрунтованих заперечень щодо розрахунку заборгованості не навела та перед судом не довела.
Контррозрахунок суми заборгованості заявленої до стягнення суду не надала.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона з 24.10.2022 не проживає за вказаною в позові адресою, оскільки є внутрішньо переміщеною особою та проживає в с. Лісогірка Запорізької області, обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги.
Відповідно до положень Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, …, або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 у період з 24.10.2022 (дата взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) по 28.02.2025 надавала виконавцю комунальних послуг у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або інші документи, що підтверджують її відсутність у житловому приміщенні, в якому вона є споживачем, суду не було надано.
Тому підстав для застосування положень зазначеного законодавчого акту у суду не вбачалося.
Щодо не бажання користуватись послугами позивача ОСОБА_1 , то слід зазначити, що наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Відповідно до вказаного Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявника власника (співвласника) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії. Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку. Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендації Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові. Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проекту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проекту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил. Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством мають ліцензію на проведення господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку має відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.
Враховуючи відсутність належних документів на підтвердження правомірного відключення від мережі опалення, що вказане приміщення є опалювальними, а доводи скаржниці є неспроможними.
Оскільки система опалення приміщення скаржниці є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташовано.
Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
Доводи скаржниці про ненадійність Концерну «МТМ» як постачальника послуг судом не були взяті до уваги, оскільки остання претензії та скарг безпосередньо до надавача послуг не подавала.
Скрутне матеріальне становище не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг, та відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі.
Щодо строку позовної давності, судом зазначено, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 17.04.2025, позовні вимоги заявлені щодо стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 по 28.02.2025.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінений з 24.00 годин 30.06.2023.
24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому було неодноразово продовжено та дії на час ухвалення даного рішення.
На час звернення Концерну «МТМ» до суду з даним позовом розділ «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у редакції Закону№ 3450-IXвід 08 листопада 2023 року був доповнений п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Врахувавши викладені вищезазначені вимоги законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та вже були предметом розгляду в районному суді.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, оскільки всі доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко