Дата документу 22.10.2025 Справа № 335/4302/24
Єдиний унікальний № 335/4302/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.
Провадження № 22-ц/807/865/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
22 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Онищенка Е.А.,
Полякова О.З.
при секретарі: Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Концерну «Міські теплові мережі», ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії,
У квітні 2024 року представник Концерну «Міські теплові мережі» звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що у період з 01.11.2021 по 29.02.2024 позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення 106 по АДРЕСА_1 , загальною площею 867 кв.м, на загальну суму 418 982,83 грн., яку відповідачем сплачено не було. На адресу відповідача направлялись рахунки на оплату вказаних послуг, які ним не оплачувались.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості у розмірі 418 982,83 грн., судовий збір в сумі 5 027,80 грн., та повернути надміру сплачений судовий збір розміром 2 239,40 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 111 916,51 грн., а також судовий збір у розмірі 1 342,42 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Повернуто Концерну «Міські теплові мережі» надміру сплачений судовий збір розміром 2 239,40 грн. на підставі платіжної інструкції № 2558 від 05 березня 2024 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Концерну «МТМ» Фаразаєва К.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги представник Концерну «МТМ» посилається на те, щопредметом Договору №72220061 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 , складеним відповідно до типової форми договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 визначено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинковкх систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Нарахування можуть здійснюватися як за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку так і розрахунково. Окрім обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо також здійснюються: нарахування на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення споживача ОСОБА_1 знаходиться у житловому будинку.
Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев'ять років для засобів інших типів. Відповідачем не надано інформації позивачу та не долучено до матеріалів справи документи, які б підтверджували проведення періодичної повірки в період з 01.11.2021 по 29.02.2024 рік. Показання приладу обліку, який встановлений у приміщенні відповідача, не приймає участі у розподілі спожитих у будинку послуг. Нарахування відбуваються відповідно до опалювальної площі.
У зв'язку з тим, що приміщення споживача було довгий час закрито та не було до нього доступу, нарахування виконувались як для приміщення з врізкою до комерційного ПО, а саме згідно п. 9 розділу І методики.
Згідно акту обстеження від 30.11.2023 року було виявлено, що приміщення споживача ОСОБА_1 врізано після комерційного ПО теплової енергії.
У листопаді 2023 року був виконаний перерозподіл теплової енергії у будівлі за весь період, з урахуванням п. 6. розділу ІІІ методики.
Вказує, що загальна сума нарахувань за період з листопада 2021 р. по лютий 2024р. складає: 418 982,83 грн: умовно-змінна частина тарифу - 318 836,99 грн, умовно-постійна частина тарифу - 99 544,88 грн, абонентська плата - 600,96 грн.
Посилається також на те, що заміна врізки не впливає ні на нарахування за умовно-постійною частиною тарифу, ні на абонентську плату, нараховану за договором у спірному періоді.
З рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року не погодився також ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Концерну «МТМ».
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що йому на праві власності належить приміщення 106 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення є відокремленим від житлового будинку. Останнє підтверджується, в тому числі, актом позивача від 28.07.2016 року, згідно якого: “Вільні приміщення (вбудовано-прибудовані) розташовані в прибудові на 1-му поверсі 10-типоверхового житлового будинку» та актом від 30.05.2024 року “Нежитлове приміщення №106... вбудовано-прибудоване до житлового будинку...». Плани (викопіювання) приміщення та будинку підтверджують, що у житловому будинку (цокольний поверх) знаходиться зовсім мала його частина: 138,41 кв.м., що дорівнює 16,5% від площі приміщення, загальна площа якого становить 837,36 кв.м. Таким чином, значно більша його частина відокремлена від будинку окремою власною капітальною стіною та знаходиться поза межами стін будинку. Крім цього, між зовнішньою стіною будинку та стіною приміщення по всій їх довжині знаходиться температурний тунель шириною 1 метр.
Щодо меншої частини приміщення, яка вбудована в житловий будинок, то через цю частину приміщення прокладено виключно транзитні вертикальні трубопроводи теплопостачання житлового будинку, які, в свою чергу, заізольовані та подають теплоносій з підвалу до приміщень розташованих вище квартир. Відсутність теплопостачання приміщення підтверджується планами приміщення та «Пояснювальною запискою» до “Тепломеханічних рішень теплових мереж».
Приміщення має відокремлену систему опалення з окремим приладом обліку, що підтверджується також “Актом обстеження системи теплоспоживання та ГВП» від 30.11.2023 року, складеним комісією позивача, згідно якого “Нежитлове приміщення Гречного має відокремлену систему опалення від системи опалення житлового будинку».
Вказані обставини підтверджуються також планом трубопроводів підвалу під частиною приміщення 106, адже трубопроводи теплопостачання позивача та приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_1 , від їх введення в підвальне приміщення будинку розгалужуються в двох різних напрямках: до теплового вузла житлового будинку та до підйому до теплового вузла приміщення 106. На плані трубопроводів маються вказівки: “До теплового вузла житлового будинку» та “Підйом до теплового вузла» і “Опуск від теплового вузла» приміщення 106. Вказані трубопроводи прокладені під стелею підвалу, та ізольовані для збереження температури теплоносія.
В свою чергу, у приміщенні 106 обладнано окремий елеваторний (тепловий) вузол, до якого після приладу обліку теплоносія приєднано внутрішню систему опалення приміщення.
Запірна арматура на трубопроводах елеваторного вузла на вході та на виході теплоносія опломбовані позивачем 29.04.2014 року. Цілісність пломб та відсутність у них пошкоджень чи зовнішнього втручання підтверджується “Актом обстеження системи теплоспоживання» від 28.07.2016 року, яким, крім іншого, підтверджується, що «Система опалення приміщення 106 ... відокремлена від системи опалення житлового будинку (приєднання до регулятора теплового потоку), приєднана до трубопроводів подаючого і зворотнього теплоносія через елеваторний вузол. Запірна арматура на трубопроводах подаючого і зворотнього теплоносія перекрита і опломбована пломбами концерну МТМ».
Вказані обставини підтверджуються і останнім “Актом обстеження системи теплоспоживання та ГВП», складеним представниками позивача 30.05.2024 року. Пломби №№8530886, 85308630, встановлені 29.04.2014 року, свідчать про відсутність теплопостачання в приміщення відповідача за період з 29.04.2014 року по 30.05.2024 року, В актах 2014 та 2016 років, і на фото приладу обліку зафіксовано кількісні показники наданого теплоносія станом на 29.04.2014 року, які не змінювалися протягом цього часу: 2798,290 Гдж.
Зауважує, що відсутність періодичної повірки приладу обліку в період з 01.11.2021 по 29.02.2024 не може бути належним доказом теплопостачання приміщення, позаяк вказаний засіб ніяким чином не задіяний в системі теплопостачання, адже знаходиться після опломбованої позивачем запірної арматури.
Прилад обліку у приміщенні відповідача не приймає участі у розподілі спожитих у будинку послуг, тому що послуга теплопостачання відповідачу не надавалася: теплоносій не може рухатись через запірну арматуру (кран, вентиль).
Зазначає, що постачання тепла до приміщення, що належить йому на праві власності, не відбувалося, адже відсутня циркуляція води в трубопроводах у зв'язку з тим, що відповідачем, за його ініціативи, встановлена та опломбована запірна арматура. Позивач ігнорує вказані обставини, намагаючись стягнути з нього значні грошові кошти за відсутності наданої йому послуги.
В акті обстеження системи теплоспоживання та ГВП, складеним представниками позивача 30.05.2024 року, вказано про начебто здійснені зміни підключення теплоносія в житловому будинку та в приміщенні, що належить відповідачу, з 30.11.2023 року, але до суду не надано жодного доказу про підтвердження таких змін.
Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу Концерну «МТМ», в якому він просить залишити апеляційну скаргу Концерну «МТМ» без задоволення. Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують того факту, що постачання тепла до приміщення, що належить йому на праві власності, не відбувалося.
Представник Концерну «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства, до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи, а саме, представник Концерну «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та що скаржники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційних скаргах, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), можливість розгляду апеляційних скарг за наявними у справі матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності представника Концерну «Міські теплові мережі» та Гречного С.В. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Лазько В.Г., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню з наступних підстав.
Згідноч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зазначаючи про наявність заборгованості у відповідача за надані послуги за період листопад 2021 р. - лютий 2024 р. позивач посилався на такі докази: акти зняття показань приладів обліку за листопад 2021 р., березень 2022 р., листопад 2022 р., березень 2023 р., листопад 2023 р., лютий 2024 р., акт про зняття приладів обліку з експлуатації від 01.10.2023, акт прийомки в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 30.10.2023, акт обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 30.11.2023, зведену інформацію щодо нарахувань по приміщенню споживача.
Водночас, з вказаних документів, а також з письмових пояснень представника позивача, встановлено, що саме починаючи з 30.10.2023 було здійснено врізку на прилад обліку теплової енергії відповідача після приладу обліку теплової енергії житлового будинку, прилад обліку був прийнятий на комерційний облік (акт від 30.10.2023). Актом обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 30.11.2023 було встановлено, що нежитлове приміщення відповідача має відокремлену систему опалення від системи опалення житлового будинку, врізка виконана після приладу обліку теплової енергії житлового будинку. Отже, саме з листопада 2023 року позивачем було приведено у відповідність прилад обліку, за яким можливе вірне обчислення вартості теплової енергії по приміщенню відповідача, оскільки це приміщення має відокремлену систему опалення від системи житлового будинку, а тому суд доходить висновку, що позивачем доведено обґрунтованість нарахування заборгованості за надані послуги лише починаючи з листопада 2023 р.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 72220061, за листопад 2023 р. зазначено про відсутність нарахувань, а саме про зменшення нарахувань на суму -1 017 624,16 грн. Розмір нарахування за листопад 2023 р. окремо у розрахунку не вказано. У грудні 2023 р. відповідачу нараховано 36 189,16 грн., у січні 2024 р. нараховано 43 417,18 грн., у лютому 2024 р. нараховано 32 310,17 грн. Тому, загальний розмір документально підтвердженої заборгованості відповідача перед позивачем становить 111 916,51 грн. У підготовчому судовому засіданні представником позивача не було доведено шляхом надання відповідних належних, достовірних та допустимих доказів, розмір нарахувань по приміщенню відповідача за період до грудня 2023 року. Натомість, представником позивача були надані письмові пояснення від 24.07.2024, в яких навів приклад розрахунку суми заборгованості за грудень 2022 року, таблицю з помісячними нарахуваннями для приміщення споживача, які у розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України не можуть вважатися доказом, що підтверджує обсяг наданих послуг, їх отримання відповідачем та правомірність нарахування розміру заборгованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт користування відповідачем послугами позивача за період до грудня 2023 року, а тому позивач безпідставно нарахував відповідачу плату за постачання теплової енергії за вказаний період; позовні вимоги Концерну «МТМ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на суму 111 916,51 грн. за період з грудня 2023 р. по лютий 2024 р.
Проте, з такими висновками суду в повній мірі не можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 вартості наданих позивачем послуг постачання теплової енергії у приміщення відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 01.11.2021 по 29.02.2024 у визначеному позивачем розмірі.
Відповідно до статуту Концерну Міські теплові мережі основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
За приписами ст. 19 вказаного Закону теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч.ч. 3, 13 ст. 20 цього Закону тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших Реєстрів № 322165889 від 07.02.2023, ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлове приміщення підвалу літ. А-9-11, за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 867.
У житловому будинку (цокольний поверх) знаходиться частина приміщення, що належить відповідачу. Через частину приміщення, яка вбудована в житловий будинок, прокладено транзитні вертикальні трубопроводи теплопостачання житлового будинку, які заізольовані та подають теплоносій з підвалу до приміщень розташованих вище квартир. Приєднання внутрішньої системи опалення до теплових мереж передбачається через елеваторний вузол, що підтверджується Пояснювальною запискою до Тепломеханічних рішень теплових мереж, планами приміщення.
29.04.2014 представниками теплової інспекції Концерну «Міські теплові мережі» виконане відключення теплоносія на опалення приміщення, що належить ОСОБА_1 на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про припинення постачання теплової енергії від 29.04.2014. У акті вказані показання приладу обліку (2798,290 Гдж, 25432,30м3) та номери пломб (Т1 - 8530886, Т2 - 85308630), встановлені на запірну арматуру подаючого та зворотного трубопроводів. В акті вказано, що подання теплоносія буде здійснене представниками тепломереж після надання акту готовності до опалювального сезону та за відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.
Цілісність пломб та відсутність у них пошкоджень чи зовнішнього втручання підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання від 28.07.2016 року, складеного комісією Концерну «Міські теплові мережі», в якому зазначені покази приладу обліку - 2798,290 Гдж, 25432,30м3.
Також з матеріалів справи вбачається, що з 2002 року по 30.10.2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 був оснащений комерційним приладом обліку теплової енергії типу SA 94, зав. № 20164, який підключено від мережі 220В. У зв'язку з частими відключеннями світла в м. Запоріжжя в опалювальному періоді 2022-2023 р.р., вказаний прилад комерційного обліку не враховував повний обсяг спожитої теплової енергії житловим будинком.
Відповідно акту прийомки в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (ж. будинок АДРЕСА_1 , ОСББ) представники теплопостачальної організації виконали монтаж вузла обліку теплової енергії SHARKY 775, зав. № 75614484, на підставі чого з 30.10.2023 теплопостачальна організація дозволила експлуатацію приладу обліку. «Врізка на ПО теплової енергії ПП ОСОБА_1 виконана після ПО теплової енергії ж. будинку. ПО теплової енергії опломбований та прийнятий на комерційний облік».
Відповідно акту обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 30.11.2023, складеного комісією Концерну «Міські теплові мережі», нежитлове приміщення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , має відокремлену систему опалення від системи опалення житлового будинку, врізка виконана після приладу обліку теплової енергії житлового будинку.
З Акту обстеження системи теплоспоживання та ГВП, складеним комісією Концерну «Міські теплові мережі» 30.05.2024 року вбачається, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , до приладу обліку запірна арматура раніше опломбована: пломби Т1 - 8530886, Т2 - 85308630.
Отже, приміщення 106 за адресою: АДРЕСА_1 , обладнано окремим елеваторним (тепловим) вузлом, запірна арматура на трубопроводах елеваторного вузла на вході та на виході теплоносія перекрита та опломбована позивачем 29.04.2014 року.
Також встановлено, що між сторонами 01.11.2021 було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).
Частиною 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно із ч. 7 ст. 14 цього Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
02.10.2021, на виконання вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги, позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону про ЖКП, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
У даному випадку, з огляду на відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування на офіційному сайті індивідуального договору, з 01.11.2021 між позивачем з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72220061 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 106.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.
Відповідна правова позиція викладена в п.п. 27, 28 Постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17.
Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Позивач при здійсненні розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання виходив із того, що відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо.
Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення.
За приписами п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Пункт 2 розд. 1 Методики № 315 надає визначення термінів, що вживаються у Методиці, зокрема:
- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 3 розд. III Методики № 315 встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Як зазначалося вище, нежитлове приміщення 106 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , є вбудовано-прибудованим до житлового будинку, має відокремлену систему опалення від системи опалення житлового будинку, обладнано окремим елеваторним (тепловим) вузлом, запірна арматура на трубопроводах елеваторного вузла на вході та на виході теплоносія перекрита та опломбована позивачем. У частині приміщення, яка вбудована в житловий будинок, прокладено транзитні вертикальні трубопроводи теплопостачання житлового будинку, які заізольовані та подають теплоносій з підвалу до приміщень розташованих вище квартир.
З 2002 року по 30.10.2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 був оснащений комерційним приладом обліку теплової енергії типу SA 94, зав. № 20164, який у зв'язку з частими відключеннями світла в м. Запоріжжя в опалювальному періоді 2022-2023 р.р., не враховував повний обсяг спожитої теплової енергії житловим будинком.
30.10.2023 року представники теплопостачальної організації у житловому будинку АДРЕСА_1 виконали монтаж вузла обліку теплової енергії SHARKY 775, зав. № 75614484, на підставі чого з 30.10.2023 теплопостачальна організація дозволила експлуатацію приладу обліку.
Факт того, що 30.10.2023 було виконало монтаж вузла обліку теплової енергії SHARKY 775, у житловому будинку по АДРЕСА_1 (при цьому врізка на ПО теплової енергії ОСОБА_1 виконана після ПО теплової енергії житлового будинку), не доводить факту надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії за спірний період у заявленому обсязі на заявлену суму та отримання цих послуг відповідачем, враховуючи, що приміщення, яке належить відповідачу, обладнано окремим елеваторним (тепловим) вузлом, запірна арматура на трубопроводах якого на вході та на виході теплоносія перекрита та опломбована позивачем, що визнається останнім.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено суду факту надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії за спірний період у заявленому обсязі на заявлену суму, та, відповідно отримання цих послуг відповідачем; подані до суду позивачем розрахунки та акти не є належними доказами надання відповідних послуг позивачем та фактичне отримання відповідних послуг відповідачем.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за послуги централізованого опалення у заявленому обсязі на заявлену суму не доведений позивачем, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги Концерну «Міські теплові мережі» стосовно того, що скаржником було доведено надання відповідних послуг відповідачу та фактичне їх отримання, заявлений у позові розмір заборгованості відповідача за надані послуги, який враховує обсяг наданої йому послуги, із зазначенням порядку здійснення нарахування з використанням відповідного пункту Методики.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії відмовити повністю з вищенаведених у цій постанові підстав.
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 183,50 грн. та 2 518,92 грн. (т. 2, а.с. 6, 43).
За вказаних обставин, з огляду на положення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 518,92 грн., а сплачена сума судового збору в розмірі 4 183,50 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії відмовити.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 518 (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) 92 грн.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір в сумі 4 183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) грн. 50 коп. на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 29.04.2025 року на рахунок №: UA498999980313121206080008513, призначення платежу: 101 *2173109236;Суд збір за апель скаргу на ріш Ордж.рай суду по сп. № 335/4302/24 від 21.02.2025, Зап р-н суд, надавач платіжних послуг платника АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» м. Київ, код отримувача: 37941997, надавач платіжних послуг отримувача Казначейство України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Д.А.Трофимова
Судді: Е.А. Онищенко
О.З. Поляков