Справа № 308/10502/25
Закарпатський апеляційний суд
06.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Деяка В. Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/620/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 40 (сорок) годин.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 694534 від 09.07.2025 та постанови судді від 22.08.2025 вбачається, що протягом червня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи на балконі своєї квартири, словесно ображала працівників кав'ярні «Десерт» нецензурними словами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді від 22.08.2025 є незаконною. Посилається на те, що судом першої інстанції не перевірено протокол про адміністративне правопорушення на відповідність вимогам ст. 256 КУпАП в частині викладу суті адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. У протоколі відсутні вказівки щодо усіх обов'язкових ознак адміністративного правопорушення, що є самостійною й достатньою підставою для закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Окрім того, з формально перерахованих судом письмових доказів, жодним чином не вбачається наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не прослідковується ні об'єктивна сторона правопорушення у сфері суспільних відносин, ні об'єктивна сторона - у формі прямого умислу особи на скоєння хуліганських дій з порушенням громадського порядку. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо неї не з'явилася. Остання судову кореспонденцію отримувала, до суду в черговий раз не з'явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить
-2-
про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також приймається до уваги думка захисника-адвоката Деяка В. Ю. про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Деяка В. Ю., який підтримав апеляційну скаргу, допитавши свідка ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з частиною першою, другої статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною першою статті 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Пункт 2 частини першої статті 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статями 185-7, 187КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (частина друга статті 268 КУпАП).
Відповідно до приписів частини другої статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 173 КУпАП розглядаються протягом доби.
Проте, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймала.
Таким чином, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута без її обов'язкової присутності, що є безумовною підставою для скасування постанови судді.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 на предмет незаконності постанови суду першої інстанції та необхідність закриття провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
-3-
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у виді накладення стягнення.
За приписами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Однак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
У розумінні положень ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок. Поняття «дрібне хуліганство» - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе приставання до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, якщо вони за своїм характером не тягнуть застосування заходів кримінального покарання. Дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу - особа, яка вчинила дрібне хуліганство, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок, і бажає чи свідомо допускає вияв неповаги до суспільства.
-4-
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності і незалежно від того, у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижує рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.
Образливе чіпляння до громадян - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля.
Під іншими подібними діями, що порушують громадський порядок і спокій громадян, необхідно розуміти: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я телефоном; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
При цьому, визначальним критерієм для усіх цих випадків є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення правопорушника нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
-5-
При цьому, правопорушник усвідомлює, що його дії протиправні, він передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажанням особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки правопорушника. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Громадська небезпека дій правопорушника під час вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 за № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.
Згідно п. 3 вищезгаданої Постанови, дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 694534 від 09.07.2025, ОСОБА_1 протягом червня 2025 року за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи на балконі своєї квартири, словесно ображала працівників кав'ярні «Десерт» нецензурними словами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
З пояснень потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що вона працює у кав'ярні «Десерт», що знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . На четвертому поверсі даного будинку проживає невідома жінка, яка постійно, впродовж червня місяця 2025 року, викидає з балкону недопалки від цигарок, які падають на територію кафе та розташовані поряд столи. Були навіть
-6-
випадки, коли недопалки падали і на відвідувачів кафе. Вона намагалась з цією особою поговорити, однак така поводила себе агресивно, на зауваження не реагувала, а також виражалась нецензурними словами на її (потерпілої) адресу.
Аналогічні обставини містяться і в письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 , яка також є працівницею кав'ярні «Десерт».
Однак, допитана в судовому засідання за клопотанням сторони захисту в якості свідка ОСОБА_3 ствердила, що квартира АДРЕСА_4 , належить виключно їй, в якій вона проживає сама. ЇЇ донька ОСОБА_1 мешкає за іншою адресою - АДРЕСА_1 .
На підтвердження цих обставин, стороною захисту надано довідку про кількість зареєстрованих у житловому приміщення осіб від 14.10.2024 за № 5245/03.4-21, відповідно до якої станом на 14.10.2025 за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано виключено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що окремо підтверджується відомостями з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, суд апеляційної інстанції критично ставиться до свідчень потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , оскільки такі вказували лише на невідому особу жіночої статі, яка систематично, протягом червня місяця 2025 року кидала на територію кафе недопалки цигарок, більш того матеріали справи не містять відомостей, яким чином працівниками поліції було ідентифіковано вищевказану особу.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 , не розкрито суть вчиненого правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП, за якою складено протокол. У протоколі не вказано часу вчинення адміністративного правопорушення, мотивів вчинення дрібного хуліганства та яким саме чином дії ОСОБА_1 негативно вплинули на громадський порядок та нормальне функціонування суспільних відносин в цілому.
Сам протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Разом з тим, суд першої інстанції, пославшись на докази, зокрема, письмові пояснення, які не узгоджуються з обставинами, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення та за відсутності у протоколі відомостей, які б утворювали об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
При цьому, суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.15 Розділу 2 Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 за № 1376, який не містить належним чином викладеної суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Крім того, апеляційний суд враховує і те, що у складеному щодо ОСОБА_6 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про свідків
-7-
правопорушення, яке нібито мало місце упродовж червня місяця 2025 року за вищевказаних обставин, не містить протокол і пояснень ОСОБА_1 по суті вчиненого нею правопорушення.
З огляду на викладене, протокол серії ВАД № 694534 від 09.07.2025, складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не може бути визнаний належним доказом у справі.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Національної поліції (ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості
-8-
усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків тощо.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2025 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі щодо неї закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови буде проголошено 11.11.2025 о 16 год у залі № 2 Закарпатського апеляційного суду.
Суддя