Справа № 308/16958/24
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Кожух О.А., Мацунич М.В.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Керівника Закарпатської обласної прокуратури Ковальчук Анатолія Дмитровича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 лютого 2025 року, повний текст якого складено 25 лютого 2025 року у справі №308/16958/24 (Головуючий: Зарева Н.І.) -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України та Закарпатської обласної прокуратури, в якій просив стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду мотивуючи тим, що він незаконно перебував під слідством та судом у кримінальному провадженні № 42016071030000064 за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України з 10 травня 2019 року по 19 квітня 2022 року. За результатами розгляду кримінального провадження його визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. З моменту повідомлення про підозру його неодноразово викликали до слідчого, прокурорів та у судові засідання, які порушили його звичний спосіб життя у побуті та родині. У ході досудового розслідування він постійно відчував стрес, заниження самооцінки, гідності, честі, що створювало постійно негативні емоції. Він не міг нормально працювати та відпочивати, у результаті чого йому та його психологічному здоров'ю завдано моральну шкоду, яка полягає в погіршенні відносин з родичами, знайомими та ішими людьми, які з недовірою почали ставитися до нього та членів його сім'ї. Йому були спричинені душевні страждання, які виявилися у тому, що він був незаконно затриманий, утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу та кардинальним чином вплинуло на його життя, він був обмежений у вільному виборі місця знаходження, позбавлений роботи та можливості заробляти на життя. Згодом, він був вимушений витрачати дуже багато часу на повернення до нормального життя, адаптації в суспільстві. Замість того, щоб вести звичайний спосіб життя, зустрічатися з друзями, проводити вечори з близькими людьми, відвідувати різні культурні установи, заробляти на життя, він був вимушений знаходитися під слідством і судом, відчувати моральні та фізичні страждання.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 лютого 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 282 133, 33 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду Керівник Закарпатської обласної прокуратури А.Ковальчук подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди відсутні, так як із урахуванням приписів, які містяться в статті 13 Закону №266/94-ВР де зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводяться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, мають застосовуватися у взаємодії ч.2 ст. 8 Закону України №4059-IX, в якій чітко визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн. Суд першої інстанції в супереч вимогам ст.. 81 ЦПК України дійшов полкового висновку про те що позивачем доведено розмір відшкодування моральної шкоди, що у п'ять разів перевищує мінімальний розмір відшкодування, виходячи із сукупності приписів визначених Законом №266/94-ВР та ст.. 8 Закону №4059- IX. Також, будь-якого експертного дослідження на підтвердження заподіяної органом досудового розслідування шкоди (суми позову) у причинно-наслідкового зв'язку позивачем до суду не надано. У справі відсутні покази свідків чи інші докази, які б свідчили про втрату авторитету ділової репутації чи інші негативні наслідки притягнення позивача до кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення представника Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М, яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_1 - адвоката Ламбрух О.С який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що 10 травня 2019 року в рамках даного кримінального провадження № 42016071030000064 ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
19 вересня 2019 року раніше повідомлену підозру змінено та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Із вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2022 року в справі № 308/11379/19 вбачається, що ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Вирок набрав законної сили 19.04.2022.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ( стаття 56 Конституції України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша друга статті 23 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду( частина пера статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) роз'яснила, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки, він є гарантованим мінімумом. Проте визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тому суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено,що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Під час визначення розміру відшкодування необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.
У статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував під слідством та судом, становить 2 роки, 11 місяців та 8 днів, а отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не може становити менше ніж 282 133, 33 грн. (35 місяців х 8000 грн. + 8000 грн./30*8 = 280 000,00 грн. + 2133,33 грн.).
Завдана ОСОБА_1 моральна шкода полягає у душевних стражданнях через кримінальним переслідуванням, внаслідок чого він зазнав приниження честі, гідності та репутації, був порушений його звичний уклад життя, пов'язаний з викликом до органів досудового розслідування та суду, він постійно відчував стрес, заниження самооцінки, що створювало негативні емоції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд правомірно виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на розгляду справи і посилання Закарпатської обласної прокуратури на ч 2 ст. 8 Закону №4059- IX, який визначив розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн. є безпідставним і не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.
За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин із посиланням на докази, яким надана належна правова оцінка, і підстави заподіяння моральної шкоди позивачу відображені у рішенні суду, суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Керівника Закарпатської обласної прокуратури Ковальчук Анатолія Дмитровича, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ