Провадження №2-др/748/17/25
Єдиний унікальний № 748/2858/25
"10" листопада 2025 р. м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3295820324 від 06 березня 2024 року в розмірі 17 322 грн. та судовий збір у розмірі 1873 грн. 97 коп.
При ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Представник позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернувся до суду із заявою, у якій просить вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат у зв'язку із розглядом даної справи, стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України при ухваленні додаткового рішення суд у разі необхідності, може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд повідомив про день та час ухвалення додаткового рішення учасників справи, які у судове засідання не з'явились, суд вважає можливим провести розгляд за відсутності учасників справи, оскільки суду надано достатньо доказів для прийняття рішення з цього питання, стороною позивача письмових заперечень не подано.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов' язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов' язана зі справою.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов' язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, в постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 757/16448/17-ц, від 24.03.2021 у справі № 308/1020/16-ц.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату до матеріалів справи, долучено копії таких документів: Договір про надання правової допомоги №06/05-2025 від 06 травня 2025 року (а.с. 95-97), Заявка №3509404964 про надання послуг від 28 липня 2025 року, відповідно до якої вартість послуг складає 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 92), Акт №3509404964 приймання-передачі наданих послуг від 04 листопада 2025 року до Договору про надання правової допомоги №06/05-2025 від 06 травня 2025 року, згідно якого надано послуги, а саме: написання позовної заяви до ОСОБА_2 , заява про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду по справі №748/2858/25 та клопотання про залишення клопотання без розгляду, написання відповіді на відзив - 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 91), Платіжна інструкція №4 від 05 листопада 2025 року на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 94).
Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об' єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов' язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у справі, підтверджені належними доказами у справі, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 868 грн.( 5000 х77, 36%), оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково на 77,36%.
На підставі викладеного, керуючись ст.141, 142, 247, 270, 353 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10), понесені позивачем витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 3 868 грн. 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хоменко Л.В.