Провадження № 2/742/1896/25
Єдиний унікальний № 742/3863/25
05 листопада 2025 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., за участю секретаря - Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сухополов'янської сільської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва на право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сухополов'янської сільської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва на право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Лісовосорочинської сільської ради від 26.02.2007 №9 «Про оформлення права власності» вирішено оформити право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що зазначене рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а видане свідоцтво на право власності на нерухоме майно є недійсним, оскільки єдиним власником будинку була мати позивачки та відповідача - ОСОБА_3 , тому право власності не могло оформлятися на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони не були його забудовниками, а тому будинок підлягав виключно спадкуванню у загальному порядку спадкоємцями, які прийняли спадщину.
Щодо вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 позивачка зауважила, що відповідач має бути усунутий від права на спадкування, оскільки він ухилявся від надання допомоги їхній матері, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала постійної допомоги.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала та просила провести розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.п.66).
Представник відповідача - Сухополов'янської сільської ради у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, згідно з якою просив провести розгляд справи без його участі (а.п.55).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча вважається таким, що був належним чином та вчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, а також не надав суду жодних заперечень проти позову.
У зв'язку з цим суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та вивчивши всі матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.
З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 26.10.1954, після чого прізвище дружини було змінено на ОСОБА_6 (а.п.34-35).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.п.48).
Після укладення шлюбу, 05.11.1977, прізвище ОСОБА_7 було змінено на ОСОБА_8 (а.п.45).
01.02.1990 позивачка уклала шлюб вдруге та змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.п.50).
Згідно з копією домової книги для реєстрації громадян, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 (а.п.14-16).
Згідно з копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.39).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.12).
Згідно з довідкою №178/02.4-07 від 15.09.2025, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.64).
З копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №7034130 від 26.10.2006 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №40942991 (а.п.17).
Рішенням виконавчого комітету Лісовосорочинської сільської ради від 26.02.2007 №9 «Про оформлення права власності» вирішено оформити право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.62).
30.10.2007 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині (а.п.18,19).
Наявність спірного будинку підтверджується копією технічного паспорта (а.п.20-24).
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст.100, 101 ЦК Української PCP (1963 року, чинного на час здійснення будівництва будинку), громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 «Особиста власність» цього ж кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.
Згідно з п.6 ч.2 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР», затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 01.1966 за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15.01.1966 (що була чинна до 13.12.1995) (надалі - Інструкція), державній реєстрації підлягали тільки будинки та домоволодіння в межах міст і селищ, а інвентаризації домоволодіння в сільській місцевості не підлягали. В сільській місцевості оформлення житлових будинків здійснювалось шляхом запису у погосподарській книзі сільської ради після закінчення будівництва.
Згідно з п.4 Інструкції реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинок в сільській місцевості не було пов'язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації. Тобто Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.
Отже, право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після закінчення його будівництва, виникло у батьків позивачки шляхом внесення у погосподарську книгу Лісовосорочинської сільської ради.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Лісовосорочинської сільської ради №9 від 26.02.2007, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є забудовниками вказаного будинку, тому будинок підлягав виключно спадкуванню в загальному порядку після смерті їх матері. Відповідно і свідоцтво про право власності від 30.10.2007, видане на підставі рішення виконавчого комітету Лісовосорочинської сільської ради №9 від 26.02.2007 слід визнати недійсним.
Також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на житловий будинок на підставі недійсного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Так, з довідки №177/02.4-07 від 15.09.2025, виданої старостою Лісовосорочинського старостинського округу №8 Сухополов'янської сільської ради, вбачається, що разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 проживала її дочка - ОСОБА_1 , яка вела разом з матір'ю спільне господарство та здійснила її похорон за власний рахунок (а.п.63).
Враховуючи, що за життя спадкодавиці ОСОБА_3 всю необхідну допомогу їй надавала виключно її дочка ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 свідомо ухилявся від надання допомоги, матері, яка через похилий вік потребувала постійної допомоги, суд вважає за необхідне усунути такого від права на спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що набутий у власність ОСОБА_3 будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом спадкування після її смерті, а ОСОБА_1 є її спадкоємицею, тому вимога про визнання права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та ст.321, 328, 346, 392, 1216-1218, 1222, 1224, 1268, ЦК України, керуючись ст.60, 247, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Сухополов'янської сільської ради (код ЄДРПОУ 04415867, місцезнаходження: вул.Чернігівська, буд.32, с.Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542) та ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва на право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лісовосорочинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 26 лютого 2007 року №9 «Про оформлення права власності» в частині оформлення за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частках на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , видане 30 жовтня 2007 року Лісовосорочинською сільською радою Прилуцького району Чернігівської області, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким власником 1/2 частки є ОСОБА_1 та власником іншої 1/2 частки - ОСОБА_2 .
Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , від 30 жовтня 2007 року, 1/2 частка якого зареєстрована за ОСОБА_1 , а інша 1/2 частка - за ОСОБА_2 , реєстрацій номер об'єкта нерухомого майна 20831780, підстава реєстрації свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , видане 30 жовтня 2007 року Лісовосорочинською сільською радою Прилуцького району Чернігівської області.
Усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємця першої черги - сина ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.11.2025.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО