Справа № 748/2541/25
Провадження 2/732/576/25
05 листопада 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., серетар - Воропаєва К.В., за дистанційної участі представників позивача - адвоката Хорольського І.В., представника відповідача - Ольховика П.О., відповідачки - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Городня у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом та просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 22039000099476 від 07.12.2018 у сумі 11780,26 грн. Також просив у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
Позивач зазначав, що 07.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 22039000099476.
28 березня 2024 року згідно умов Договору факторингу № 28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив право вимоги за Кредитним договором № 22039000099476 від 07.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», набуло право грошової вимоги до відповідача: 11780,26 грн, з яких: 5666 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2034,26 грн - заборгованість по відсотках, 4080 - заборгованість по комісії.
Відповідач в порушення умов укладеного договору не виконує своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів ні первісному, ні новому кредитору.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи без його особистої участі. Позов підтримує.
Відповідач скористалася правом на представництво, у тому числі самостійно прийняла дистанційну участь у судовому засіданні. Позов не визнає, у його задоволенні просить відмовити повністю. У позові вказано неправильну адресу і вона випадково дізналася про позов від колишніх сусідів. До справи додано відзив на позов (а.с.106-109)
У своїх поясненнях, наданих суду ОСОБА_2 підтвердила ту обставину, що у 2018 році брала у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» кредитні кошти. Однак наголошує, що із позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не має будь-яких договірних відносин, повертати кошти мала банку, а не заявленому позивачу у позові просить відмовити.
Представник відповідача Ольховик П.О. зазначав, що договір укладено 07.12.2018, і прострочення виникло після цієї дати невдовзі, а позов пред'явлено у 2025 році, тому є таким, що заявлений після спливу позовної давності. ОСОБА_2 ніхто не повідомляв про зміну кредитора, тому згідно постанови ВС від 23.09.2015 новий кредитор не може вимагати виконання зобов'язання. У позові просить відмовити.
Представник відповідача - адвокат Хорольський І.В., наголошуючи на тому, що позов є необгрунтованим, належним доказами не доведено право вимоги позивача до відповідача, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши учасників, встановивши вимоги і заперечення, дослідивши письмові докази, визначившись із правовідносинами сторін і нормою права, яка підлягає застосуванню, до правовідносин сторін, суд дійшов висновку про підстави для часткового задоволення позову.
У справі встановлено, що 07.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 22039000099476.
За цим договором банк надає клієнту грошові кошти на споживчі потреби в сумі 6800 грн, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п. 1.2 кредитного договору), у розділі 4 такого договору затверджено графік платежів та розрахована загальна вартість кредиту. Кінцева дата сплати кредиту визначена 07.12.2019.
Згідно з п. 1.3 кредитного договору банк формує Графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.
Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта. Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта (п. 1.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтентних (рівномірних) платежів.
З виписки по особовому рахунку (а.с.40) вбачається, що на рахунок відповідача АТ «Банк КЕДИТ ДНІПРО» перерахував ОСОБА_2 6800 грн кредитних коштів, 1800грн з яких визначено на страховий платіж.
ОСОБА_2 несвоєчасно та не в повному розмірі виконувала свої щомісячні зобов'язання. 06.02.2019 провела останній платіж.
Відповідно до наданого банком (а.с.68) станом на 27.03.2024 розрахунку за ОСОБА_2 обліковується заборгованість 11780,26 грн, з яких: 5666 грн - заборгованість по тілу кредиту,2034,26 грн - заборгованість по відсотках, 4080 - заборгованість по комісії.
28 березня 2024 року згідно умов Договору факторингу № 28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив право вимоги за Кредитним договором № 22039000099476 від 07.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»,ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», набуло право грошової вимоги до відповідача.
На умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває права грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (п. 1.2 договору факторингу).
За цим договором клієнт передає, а фактор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості. Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток № 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до додатку № 3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності (п. 6.2.1, 6.2.2 договору факторингу).
Згідно з п. 6.2.3 договору факторингу відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників.
З моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього договору, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) клієнта за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред'явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які фактор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов'язання боржника (п. 6.3 договору факторингу).
Відповідно до п. 7.1 договору факторингу фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 10200233,00 грн без ПДВ за плату. Плата клієнта за домовленістю сторін є дисконтом, що становить різницю між розміром портфеля заборгованості та ціною продажу, яка вважається здійсненою в момент (дату) підписання цього договору.
Згідно з п. 8.2.1, 8.2.2 договору факторингу клієнт зобов'язаний в день підписання цього договору, підготувати та передати фактору заповнений реєстр боржників в паперовому вигляді за формою, наведеною в Додатку № 1 до цього договору, а також підготувати і передати фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в додатку №1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститись в реєстрі боржників. В день отримання фактором електронної форми реєстру боржників, фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання-передачі реєстру боржників (Додаток №2).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11780,26 грн, з яких: 5666 грн - заборгованість по тілу кредиту,2034,26 грн - заборгованість по відсотках, 4080 - заборгованість по комісії.
З копії платіжної інструкції (а.с.63) вбачається, що ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило АТ «Банк кредит Дніпро» 10200233,00 грн за відступлені вимоги за договором факторингу..
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 22039000099476 від 07.12.2018 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Його підписано ОСОБА_2 07.12.2018.
Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту і строк кредиту, процентну ставку (п. 1.2 кредитного договору).
За вказаних обставин неоспореним факт укладення між ОСОБА_2 та АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитного договору 22039000099476 від 07.12.2018.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Таким чином, саме виписка по рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання в користування кредитних коштів та користування позивачем кредитними коштами.
Матеріали справи містять виписку по особовому рахунку ОСОБА_2 в АТ «Банк кредит Дніпро» згідно з якою 07.12.2018 ОСОБА_2 від АТ «Банк Кредит Дніпро» надійшло 6800 грн, призначення - надання кредитних коштів згідно кредитного договору № 22039000099476 від 07.12.2018
З вказаної виписки також вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала платежі хаотично.
При цьому, сторона позивача посилається на те, що позов подано після спливу позовної давності.
Однак, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним до стягнення: 5666 грн - заборгованості по тілу кредиту,2034,26 грн - заборгованості по відсотках,
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Доказами ТОВ «Цикл Фінанс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Кредитним договором 22039000099476 від 07.12.2018.
Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань, не погасила наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024 у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином карантин тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався, наразі він триває.
Кредитний договір № 22039000099476 укладено сторонами 07.12.2018. Пунктом 2.1 договору передбачено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Відповідно до наданих позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором та виписки по особовому рахунку останній платіж відповідачем було здійснено
Строк позовної давності у три роки відраховується з моменту настання наступного платежу відповідно до графіку платежів за Кредитним договором, із моменту, коли ОСОБА_2 перестала виконувати свої зобов'язання)
Таким чином, строк позовної давності мав би закінчитися, проте з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України діяв карантин, а з 24.02.2022 по теперішній час в Україні введено воєнний стан, що на час звернення до суду відповідно до п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зупинило перебіг строків позовної давності.
Отже, позивачем строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не пропущений.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідачки сум комісії. В цій частині позову слід відмовити. Так, переліком додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням іповерненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування),у договорі чітко не зазначено. положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку із частковим задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, як це випливає із положення ст. 141 ЦПК України.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих позивачем доказів (договорів, рахунків, актів), які додані до позову.
Заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у суді, суд вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах. Однак такі витрати підлягають також компенсації пропорційно до частини задоволених позовних вимог, тобто не в сумі 5000 гривень, як заявлено, а в сумі 3268,50 грн (65,37 %).
Керуючись ст. 12-13,43,82,83,89,259,263-265,268,273,279,354 ЦПК України,-
частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС", ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, заборгованість за кредитним договором № 22039000099476 від 07.12.2018 у розмірі 7700,26 грн (сім тисяч сімсот гривень двадцять шість копійок).
У стягненні комісії - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, як компенсацію сплаченого судового збору в сумі 1583,26 грн та 3268,50 грн витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою складення повного тексту судового рішення є 10 листопада 2025 року.
Суддя Карпинська Н.М.