Справа № 686/1700/25
Провадження № 2/686/2331/25
3 листопада 2025 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Карплюка О.І.
при секретарі судового засідання Войтович В.С.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, виділивши позивачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , і нежитлове приміщення №10, що знаходиться за цією ж адресою, та залишивши у власності останньої квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6821288200:01:010:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , посилаючись на те, що дані об'єкти нерухомого майна були придбані ними за час шлюбу та за спільні кошти подружжя. Однак, в добровільному порядку провести поділ вказаного майна остання відмовляється.
В судове засідання позивач не з'явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, направивши на адресу суду заяву про слухання даної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідачав судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що шлюбні відносини між ними фактично були припинені із середини 2011 року. А тому квартира АДРЕСА_1 , і нежитлове приміщення №10, що знаходиться за цією ж адресою, є її особистою приватною власністю. Право власності на земельну ділянку вона набула шляхом приватизації. А тому вона також є її особистою приватною власністю.
Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 68 ч. 1 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц та від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Відповідно до вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 65 ч. 4 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 26 січня 1991 року по 8 вересня 2023 року. За спільні кошти подружжя 13 жовтня 1998 року була придбана квартира АДРЕСА_2 , 30 червня 2006 року - квартира АДРЕСА_3 , 13 листопада 2018 року - квартира АДРЕСА_1 , і нежитлове приміщення №10, що знаходиться за цією ж адресою. А тому вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю.
Відповідно до вимог ст. 57 ч. 1 п. 5 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6821288200:01:010:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , було передано у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Городоцької міської ради від 23 жовтня 2020 року №12. А тому вказане майно є її особистою приватною власністю.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Позивач надав суду довідки про оціночну вартість квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_1 , та нежитлового приміщення №10, що знаходиться за цією ж адресою. Однак, хто її проводив, і чи має він відповідну ліцензію на її проведення, ОСОБА_2 суду не надав. А тому вказані довідки на увагу суду не заслуговують, що позбавляє його можливості провести поділ майна сторін за принципом рівності відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 СК України.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 368 ч. 3 ЦК України, ст. ст. 57 ч. 1, 60, 61, 65 ч. 4, 68 ч. 1, 69, 70 ч. 1 СК України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, виділивши позивачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , і нежитлове приміщення №10, що знаходиться за цією ж адресою, та залишивши у власності останньої квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6821288200:01:010:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
03.11.2025