Справа № 683/1479/25
2-о/683/92/2025
04 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
з участю: заявниці ОСОБА_1 та її представника -
адвоката Прокоф'єва О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1479/25, 2-о/683/92/2025 за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів, заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
У травні 2025 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулась до суду із з'явою, у якій просить встановити факт її проживання однією сім'єю в с. Стецьки Хмельницького району Хмельницької області, разом із двоюрідним онуком ОСОБА_4 , військовослужбовцем ЗСУ, який зник безвісти 05 грудня 2024 року в Луганській області, а також факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи заяву, вказує, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим. Його матір'ю є її рідна племінниця ОСОБА_2 , хто був батьком дитини, їй невідомо. У 2002 року ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 приїхала до неї в гості в с. Стецьки, після чого залишила сина у неї та поїхала у справах. З того часу ОСОБА_5 постійно проживає разом із нею, його батьки жодного разу не відвідували його та не цікавились його життям. З 2002 року і до повноліття ОСОБА_5 перебував на її утриманні, вона його виховувала як рідного сина. З 2007 по 2018 рік ОСОБА_5 навчався у Стецьківській школі, де здобув загальну середню освіту, весь цей час вона була його законним представником. У 2020 році ОСОБА_5 був призваний на строкову військову службу, а у 2021 році уклав контракт, отримував достойну заробітну плату, був учасником АТО. Після повномасштабного вторгнення росії до України Даніель продовжив військову службу.
У грудні 2024 року вона отримала сповіщення про те, що 05 грудня 2024 року ОСОБА_4 зник безвісти у Луганській області.
Вказує, що після того, як ОСОБА_5 став повнолітнім, він отримував гарну заробітну плату і фактично став її єдиним годувальником, надавав необхідну допомогу по господарству, коли приїжджав у відпустку, постійно надавав їй грошову допомогу на лікування та харчування.
Зазначає, що з 06 липня 2018 року вона є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно, отримує пенсію, розмір якої у 2024 році становив 2361 грн. У зв'язку із наявним у неї захворюванням вона не може працювати та потребує постійного лікування. З 2020 року і по день зникнення безвісти усю необхідну їй допомогу на лікування, харчування та по господарству надавав ОСОБА_4 . Зокрема, він постійно надавав їй грошові кошти готівкою, коли приїжджав у відпустку, а також перераховував кошти на її банківську картку.
Вказана допомога, яку надав їй ОСОБА_5 була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Після того як Даніель зник безвісти вона позбавлена засобів до існування, оскільки, окрім пенсії, жодних інших доходів у неї не має, тому просить встановити зазначені нею юридичні факти, оскільки це необхідно їй для отримання права на виплату частини грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами окремого провадження.
Ухвалами Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року та від 10 вересня 2025 року до участі у даній справі в якості заінтересованих осіб залучено військову частину НОМЕР_1 , де проходив військову службу ОСОБА_4 , а також його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала, просить її задовольнити. Вказує, що вона з 2018 року постійно хворіє, в зв'язку із чим не має змоги працювати. Її дохід складається з пенсії, яку вона отримує як особа з інвалідністю ІІІ групи, та орендної плати за землю. Вона проживає одна, чоловік її помер, а рідний син ОСОБА_6 більше трьох років з нею не спілкується, відмовився від неї і жодної допомоги не надає. Єдиним постійним і основним джерелом засобів до існування для неї була матеріальна допомога ОСОБА_4 , який постійно передавав їй грошові кошти на лікування, харчування та оплату працівникам, які виконували роботи по господарству та яких наймав ОСОБА_5 . Ці кошти він передавав своїми побратимами, а також перераховував на банківську картку. Після його зникнення її дохід складається лише з пенсії, а також із залишків тих коштів, які їй давав ОСОБА_5 . Також вказує, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав з нею за однією адресою в с. Стецьки, у будинку зберігаються усі його особисті речі, у відпустку він завжди приїжджав лише до неї, бо інших родичів у нього не має.
Представник заявниці - адвокат Прокоф'єв О.Л. заяву ОСОБА_1 підтримав та просить її задовольнити.
Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали.
Заслухавши заявницю та її представника, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, Україна.
Матір'ю ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, а батьком - є ОСОБА_3 , відносно якого відсутня будь-яка інформація щодо його місця перебування.
З 2002 року ОСОБА_4 проживав у сім'ї ОСОБА_1 , яка виховувала його як сина та матеріально утримувала.
На протязі 2007-2018 років ОСОБА_4 навчався у Стецьківському НВК, де здобував середню освіту, й усі обов'язки, пов'язані із його навчанням та вихованням виконувала ОСОБА_1 . Впродовж зазначеного періоду батьки ОСОБА_4 учасниками освітнього процесу не були, участі у його навчанні та вихованні не брали.
З 24 травня 2016 року і по даний час ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За цією ж адресою зареєстрована та постійно проживає заявниця ОСОБА_1
ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
09 грудня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім'ї за №1/6557 у якому їй повідомили, що її онук - солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 05 грудня 2024 року в Луганській області.
10 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 по факту зникнення безвісти військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243100000656 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
За інформацією зі Старокостянтинівського відділу ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №306/31.9-40 від 23 липня 2025 року записи про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу ОСОБА_4 , а також народження дітей, батьком яких є ОСОБА_4 відсутні.
Щодо заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то з 06 липня 2018 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, в зв'язку із чим вона отримує пенсію по інвалідності, розмір якої у 2020 році складав 1769 грн., у 2021 році - 1854 грн., у 2022 році - 2100 грн., у 2023 році - 2523,61 грн., у 2024 році - 2361 грн.
Згідно виписок із медичних карток ОСОБА_1 вбачається, що у неї наявний цілий ряд захворювань, зокрема «ГЕРХ. Хратрофічно-гіперпластичний гастрит в стадії нестійкої ремісії, кіста печінки, панкреатит в стадії нестійкої ремісії, остеохондроз ПКВХ, вертеброгенна момбалгія остеомієліт правої сідничної кістки», вона перенесла операцію, пов'язану із онкологічним захворюванням, внаслідок чого не може працювати та змушена постійно лікуватись.
Відповідно до довідки Стецьківського старостинського округу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №34-10/12 від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 є двоюрідною бабою ОСОБА_4 , якого залишила їй племінниця ОСОБА_7 , коли дитині виповнився один рік вісім місяців, з того часу вона постійно доглядала, виховувала, утримувала та навчала хлопчика. ОСОБА_4 весь час проживав, був зареєстрований та залишається зареєстрованим разом із ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно довідки Стецьківського старостинського округу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №34-10/21 від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, після вступу ОСОБА_4 на військову службу фактично перебувала на його утриманні. Весь час ОСОБА_4 надавав їй необхідну допомогу по господарству, коли приїжджав у відпустку, вони вели спільне господарство, допомагав з усіма роботами по господарству, надавав грошову допомогу на лікування та харчування.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожен окремо, показали, що ОСОБА_1 з 2002 року і до повноліття ОСОБА_4 виховувала, навчала та утримувала останнього. Батьки дитини залишили його та протягом усіх років до дитини не навідувались, його життям не цікавились. Після досягнення повноліття ОСОБА_4 залишився проживати з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Вони проживали удвох, вели спільне господарство. Після вступу ОСОБА_11 на військову службу, ОСОБА_1 проживає одна, постійно хворіє, в зв'язку із чим не працює та постійно змушена лікуватись. ОСОБА_4 надавав ОСОБА_1 постійну матеріальну допомогу, передавав грошові кошти для ОСОБА_1 через товаришів, які служили разом із ним, наймав працівників, які здійснювали господарські роботи та оплачував їхню роботу. Свідки вказували, що допомога ОСОБА_4 була основним та постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 . Крім того, свідки підтвердили, що у ОСОБА_1 є також рідний син, однак він з нею не проживає та не спілкується, будь-якої допомоги їй не надає, оскільки фактично відмовився від матері.
Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» про надходження по банківській картці ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_4 були здійснені на її картку наступні перекази: 12.02.2021 - 2000 грн., 24.04.2022 - 3500 грн., 29.04.2022 - 3100 грн., 20.05.2022 - 5000 грн., 23.08.2022 - 4000 грн., 31.08.2022 - 7000 грн., 23.04.2024 - 500 грн.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року, у редакції, чинній на час зникнення безвісти ОСОБА_4 , за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісти відсутніми, зберігаються виплати в розмір посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, в редакції чинній на час зникнення ОСОБА_4 безвісти, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п.2 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (п. 7 Порядку).
Згідно з статтею 30 Закону України № 2262-12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч.1 ст. 31 Закону № 2262-12).
Тобто, утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого (пропавшого безвісти) військовослужбовця.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то
судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Отже, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі №210/343/19, від 22.05.2019 року у справі №520/6518/17, від 27.06.2018 року у справі №210/2422/16-ц.
Із досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи (в середньому 2361 грн. щомісячно), не працює, хворіє, у зв'язку із чим потребує постійного лікування. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4 , який є її двоюрідним онуком. Після вступу ОСОБА_4 на військову службу і до часу зникнення його безвісти під час бойових дій, а також після його зникнення ОСОБА_1 проживала та проживає одна.
З урахуванням досліджених письмових доказів, а також з урахуванням показань свідків, які підтвердили факт постійного надання заявниці матеріальної допомоги ОСОБА_4 , виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність достатніх доказів на підтвердження того, що постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 була саме фінансова допомога її двоюрідного онука ОСОБА_4 .
При цьому дохід самої ОСОБА_1 , який складається лише з пенсії по інвалідності в розмірі 2361 грн., є явно недостатнім для існування людини, забезпечення її усім навіть мінімально необхідним, а тим більше для людини, яка потребує постійного лікування.
Основним і постійним джерелом засобів до існування була для ОСОБА_1 саме допомога з боку ОСОБА_4 , який надавав їй утримання. Така допомога була постійною та систематичною, надавалась ОСОБА_4 протягом тривалого часу.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому слід встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , який зник безвісти 05 грудня 2024 року у Луганській області.
Що стосується вимог заявниці в частині встановлення факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 , то необхідності у встановленні цього факту не має, оскільки ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті заявниці про місце її реєстрації, витягом з Єдиного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 .
Оскільки факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю підтверджується відповідними письмовими доказами, які є належними та достатніми, то підстав для встановлення цього факту у судовому порядку суд не вбачає, а тому у цій частині вимог заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.293,294, 315, 316 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні військовослужбовця Збройних Сил України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 05 грудня 2024 року у Луганській області.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації та місце проживання якого не відоме, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя: