Справа № 681/1176/25
Провадження 2-а/681/12/2025
10 листопада 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м. Полонному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
12.09.2025 позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом про скасування постанови №1715 від 17.07.2025.
В обґрунтування позову вказав, що 17.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 КУпАП стосовно нього була складена постанова №1715 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. Винесену постанову вважає незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
Зазначає, що повістку №1475903, яка надіслана 27.11.1980 він не отримував та не знав про неї. Вважає, що були порушені його права, оскільки він про розгляд справи не знав тому був позбавлений можливості користуватися юридичною допомогою адвоката та заявляти клопотання. Крім того, в постанові не вказано, які докази підтверджують його вину. Зазначає, що постанова винесена з порушенням строків накладення адміністративного стягнення майже через 7 місяців.
Тому, просить суд постанову №1715 від 17.07.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17000 грн скасувати та справу закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 22.09.2025 по справі відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.
У встановлений судом строк відповідач не подав відзив, хоча про наявність справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 22.09.2025 та 24.09.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, зазначає про таке.
Встановлено, що постановою №1715 від 17.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та призначено штраф у розмірі - 17000 грн.
У вказаній постанові зазначається, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 була надіслана повістка №1475903 від 27.11.1980 рекомендаційним листом через засоби поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за декларованим місцем проживання військовозобов'язаного щодо необхідності прибуття 07.12.2024 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних.
У зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 по повістці та відсутністю за адресою вказаною у повістці, не оновленням своїх даних (стану здоров'я, адреси проживання) було направлено звернення до місцевого відділку поліції через електронну систему АІТС «Оберіг» щодо доставлення його як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст. 2101 КУпАП. 09.07.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В діях ОСОБА_1 , які виразилися в неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявні порушення вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення вказаних дій в особливий період.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1,2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до ч.1. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.
Відповідно до п.28 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно з п.34 Порядку, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того в п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідачем не доведено, що позивачу направлялася повістка рекомендаційним листом через засоби поштового зв'язку АТ «Укрпошта», у зв'язку з чим у нього виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 та що ОСОБА_1 від виконання цього обов'язку ухилився. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача про відсутність у нього умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, відповідачем не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення. При цьому, суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За вищевикладених обставин, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчиненню адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У частині вимог до відповідача - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 , позов задоволенню не підлягає, оскільки належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. (ВС/КАС у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020).
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення №1715 від 17 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.2101 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Скасувати постанову №1715 від 17.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції
На рішення суду може бути подана учасниками справи апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_5 - код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_3 .
Суддя Н.А. Горгулько