Справа № 766/6046/24
н/п 2-адр/766/8/25
(ДОДАТКОВЕ)
07.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.
за участю секретаря Сивкович О.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови,-
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби з безпеки на транспорті серії АА №00018372 від 01.04.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 про стягнення штрафу та закрити адміністративне провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2024 року - залишено без змін.
До суду надійшла заява представника позивача - адвоката Колесник Ю.В. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року заяву прийнято до розгляду.
06.11.2025 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на правовому допомогу у яких зазначено, заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Просила зменшити розмір стягнень з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок відповідних бюджетних асигнувань на користь позивача, а саме судові витрати на професійну правничу допомогу, до мінімального розміру.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в тому числі якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що при ухваленні рішення від 03.10.2024 року не було вирішено питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи в суді, представником надано суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги №3-24 від 01.02.2024 року; додаткову угоду №3-24 від 01.02.2024 року; ордер на надання правничої допомоги серії ВТ №1044692; акт про прийняття-передачі №3 від 19.04.2024 року; додаткова угода №1 від 01.02.2024 року, додаткова угода №2 до договору №3-24 від 01.02.2024 року, додаткова угода №3 від 01.04.2024 року, детальний опис робіт №3 від 19.04.2024 року та платіжна інструкція про сплату послуг адвоката Колесник Ю.В. по договору №3-24 від01.02.2024 року, від 01.02.2024 року на суму 3500 грн.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20, провадження №К/9901/19007/21, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру таких витрат, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 1000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 132,134, 139, 250, 252, 255 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.
Повний текст рішення складено 07.11.2025 року.
СуддяЯ. В. Шестакова