29.10.2025 Справа №607/7280/25 Провадження №2/607/2761/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бойко О.В.
представника відповідача
Головного управління
Національної поліції у Тернопільській області - Куриляк М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,-
Позивач ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, згідно якого просить стягнути із держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь позивача 100 011 грн. глибокої моральної шкоди, завданої грубим протиправним затриманням, важким побиттям під час протиправного затримання та незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, оскільки він змушений був перенести та терпіти спричинені глибокі моральні страждання з 12.01.2025 по 17.02.2025.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те, що 12.01.2025 приблизно в період з 17 по 20 год., перебуваючи в барі «Ностальгія» в місті Тернополі, він двічі звертався на лінію «102» в поліцію за фактом грубого порушення громадського порядку. На місце події прибули працівники поліції, які на думку позивача, недобросовісно себе поводили, потурали зловмиснику, а потім безпричинно напали на нього, завдавши йому чисельних ударів в різні частини тіла, чим заподіяли позивачу тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою м'яких тканин величної ділянки зліва та лобної ділянки обох боків, забій м'яких тканин грудної клітки ліворуч та вибили зуби, доставивши його у поліцію. На думку позивача, з метою приховування свої незаконних дій, працівники поліції стосовно ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення, серії ВАБ №62649 від 12.01.2025 про те, що він нібито 12.01.2025 близько 19 год. 18 хв. перебував в громадському місці по вул..Шевченка в м.Тернополі та висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив дрібне хуліганство, адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 06.02.2025 у справі №607/1455/25 провадження у справі стосовно позивача за ст.173 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу означеного адміністративного проступку. Як зазначив у своїй постанові суд, на підтвердження фактів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач не надав жодних доказів наявності вини позивача. Відтак, вважає, що дії працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, який було закрито судом, є підставою для відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що працівники поліції, на думку позивача, безпричинно, без будь-яких законних підстав склали відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, а також силою доставили його у кайданках до приміщення поліції, заподіяли йому тілесні ушкодження та склали протокол про адміністративне затримання, відібрали у позивача пояснення, що певний час обмежувало його в правах (в тому числі у праві пересування), відібрали у позивача військовий квиток, який до цього часу не повернули. Позивач зазначив, що суть моральної шкоди полягає у його душевних стражданнях, які він зазначив у зв'язку із протиправною поведінкою щодо ОСОБА_1 , у грубій зневазі до нього вчиненням цинічних образливих, протиправних дій, глибокого несправедливого кривдження його. Внаслідок чого, він втрати повагу та розуміння із боку колег та сусідів, що призвело до зміни постійного та звичного способу його цивільного життя та давно налагоджених нормальних стосунків із колегами та знайомими, змусило його, на жаль, уникати контактів із ними, хвилюватись та переживати за втрату своєї репутації та свого майбутнього, змушений був вживати додаткових заходів і значних зусиль для її відновлення, в також вживати ліки для заспокоєння та лікування свого здоров'я. Крім цього, позивач вказав, що він є пенсіонером МВС України, особою з інвалідністю 2 групи. Закріплені за відповідачем обов'язки дають позивачу всі законні підстави розраховувати на порядне та правомірне ставлення до нього з боку відповідача, а також грошову компенсацію негативних наслідків, що наступили у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача. Позивач упродовж 37 діб постійно відчував зневагу та несправедливість, оскільки йому були заподіяні тілесні ушкодження, тривогу та невпевненість, у зв'язку із тим, що відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення, витрачав час на те, щоб слідкувати за перебігом розгляду справи в суді, глибоко переживав, лікувався від заподіяних тілесних ушкоджень. Розраховуючи моральну шкоду, позивач виходить із того, що кожен день очікування на законне та справедливе судове рішення у справі, він терпів вказані негативні явища, незручності та глибоку моральну шкоду в розмірі еквівалентному 2703 грн. за кожен день переживань та обгрунтованих очікувань на справедливе рішення у його справі, тому у загальному позивач оцінює розмір моральної шкоди, спричинений йому еквівалентно 100 011 грн. Крім цього зазначив, що незаконне затримання позивача, побиття та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, породило для нього певні негативні обов'язки. Він набув статусу особи притягнутої до адміністративної відповідальності і перебував у цьому статусі від дати складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення до моменту остаточного судового рішення про закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення й набрання судового рішення законної сили. Такий статус завдав позивачу моральної шкоди, оскільки він тривалий час вимушений був захищатись від адміністративного звинувачення, перебувати у невизначеному правовому статусі, у тому числі щодо подальших дій, які щодо нього вчинялись, як щодо особи, яку було протиправно притягнуто до відповідальності.
Ухвалою судді від 11.04.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено провести її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Представник Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області 28.04.2025 подав суду відзив на позову заяву, у якому позов не визнав. Зазначив, що на його думку, твердження позивача, викладені у позовній заяві щодо незаконності, на його думку, дій працівників поліції, у тому числі завдання йому тілесних ушкоджень, не підтверджено належними, достовірними доказами, які б вказували на завдання позивачу такої шкоди. Зазначив, що у постанові суду, якою закрито провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП не зазначено обставин щодо протиправних та незаконних дій працівників поліції. Крім цього, вважає, що долучена позивачем копія консультативного висновку спеціаліста №333 від 13.01.2025, на думку сторони відповідача, не є належним, допустимим доказом того, що саме працівниками поліції було заподіяно ОСОБА_1 тілесні ушкодження, перелік яких зазначений у ньому. Вважає, що твердження позивача про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди є необгрутованими, оскільки до позову не долучено доказів, висновків експертів, які б вказували на завдання позивачу такої шкоди. Вважає, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимог закону та вчинення працівниками поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій поліції щодо складання такого протоколу. Вважає, що позивачем не доведено неправомірності у діях працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладання відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди. Також зазначив, що позивачем на його думку не доведено протиправність поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Тому, просить відмовити у задоволенні позову позивача через його безпідставність.
Позивач ОСОБА_1 відповідь на відзив ГУНП в Тернопільській області не подавав, проте у поданій 19.05.2025 заяві зазначив, що поданий відзив відповідачем взагалі не заслуговує на увагу, свою позовну заяву підтримує повністю та просить її задовольнити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України подав суду письмові пояснення у яких просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Серед іншого зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто і підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
21.07.2025 у даній справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з мотивів, викладених у ній, просить суд їх задовольнити.
Представник Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області Куриляк М.Г. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, проти їх задоволення заперечив із мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив
06.02.2025 суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/1455/25, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено у вказаній постанові, «…згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №62649 від 12.01.2025, 12 січня 2025 близько 19 год. 18 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці по вул..Шевченка,10 в м.Тернополі висловлювався нецензурною лайкою, поводив себе зухвало, чим вчинив дрібне хуліганство. «…На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №621649 від 12.01.2025 додано рапорт старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Кульпи С.Г. від 12.01.2025; рапорт поліцейського ВПОП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції А.Якимовича від 12.01.2025; рапорт інспектора СП Тернопільського РУП В.Гриника від 12.01.2025; рапорт о/у ВКП Тернопільського РУП О.Вербової від 12.01.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.01.2025. З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Щодо рапорту працівника поліції, як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення суд зазначає, що у ньому викладені обставини вчиненого правопорушення, проте, відповідно до правового висновку, висловленого ВС у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності інших належних доказів підтвердження вчинення правопорушення. Також щодо письмових пояснень ОСОБА_2 від 12 січня 2025 року, то суд звертає увагу на те, що такі пояснення не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки їх зміст та достовірність перевіряються судом шляхом допиту особи в якості свідка (постанова Верховного Суду у справі № 560/751/17 від 27 червня 2019 року). Крім того, за змістом цих пояснень ОСОБА_2 був запрошений до Тернопільського РУ поліції в якості понятого 12 січня 2025 року о 21 год. 40 хв., тоді як сама подія адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , мала місце о 19 год. 18. хв., а відтак не був очевидцем можливих хуліганських дій ОСОБА_1 , а лише засвідчував його відмову підписатися у протоколі про адміністративне правопорушення. Отож, як вбачається з матеріалів справи, належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення,передбачене ст.173КУпАП відсутні...»
Як вбачається із консультативного висновку спеціаліста №333 від 13.01.2025 складеного лікарем КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», у ОСОБА_1 проведено забір корові на вміст алкоголю. За результатами огляду встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин виличної ділянки зліва та лобної ділянок, двобічна закрита травма грудної клітки, забій м'яких тканин грудної клітки справа.
Відповідно до інформації ГУНП в Тернопільській області від 16.10.2025 №129996-2025, яку надано відповідачем, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація про адміністративне затримання ОСОБА_1 , а саме 12.01.2025 відсутня, що свідчить про те, що поліцейськими Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відповідний протокол про адміністративне затримання не складався.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, Великої Палати ВС від 01.03.2023 у справі №925/556/21 та Великої Палати ВС від 22.01.2025 у справі №335/6977/22.
У пункті 32 постанови Великої Палати ВС від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльності шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Таким чином, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування моральної шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення щодо дрібного хуліганства за статтею 173 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (стаття 221 КУпАП).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, якщо за наявними у матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо, не підтверджено події чи складу адміністративного правопорушення, компетентний орган приймає рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до статті 256 КУпАП уповноваженою на те особою та чи діяв працівник поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.
Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року в справі №752/5417/19 зазначив, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи. Протокол є носієм доказової інформації, яка надалі може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
На працівника поліції, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень працівника поліції не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів працівник поліції повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно містять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Оцінку доказів, зібраних та зафіксованих працівником поліції, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також з урахуванням інших доказів.
Оформлення працівником поліції матеріалів про адміністративне правопорушення здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом.
Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року в справі №335/6977/22 зазначено, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій поліцейських щодо складання такого протоколу.
При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
З матеріалів даної справи вбачається, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 у справі №607/1455/25 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, закрито провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.173 КупАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту постанови вбачається, що протокол складено за відсутності даних, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. А саме, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 12.01.2025 близько 19 год. 18 хв. перебуваючи у громадському місці по вул..Шевченка,10 у місті Тернополі висловлювався нецензурною лайкою, поводив себе зухвало. При цьому, суд зазначив, що рапорти працівників поліції та пояснення ОСОБА_2 , які були наявні у матеріалах адміністративної справи, як доказ винуватості ОСОБА_1 , такими доказами бути не можуть, оскільки не є належними та допустимими у розумінні КУпАП.
Таким чином, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 173 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не є застосовними.
Даний висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 січня 2025 року в справі №335/6977/22.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій поліцейських щодо складання такого протоколу.
Суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши та дослідивши докази надані сторонами вважає, що доказів на підтвердження неправомірності дій або бездіяльності працівників Тернопільського районного управління ГУНП в Тернопільській області позивачем, у передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано.
Адже, як уже зазначав суд, закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відтак, суд доходить до висновку, що в позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. При цьому, суд не бере до уваги докази, які надано позивачем, як заподіяння йому моральної шкоди, а саме консультаційний висновок спеціаліста №333 від 13.01.2025, оскільки останній не містить даних, що виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження заподіяні останньому саме працівниками поліції під час складання ними протоколу про адміністративне правопорушення . При цьому, суд констатує, що згідно інформації ГУНП в Тернопільській області від 16.10.2025 №129996-2025, яку надано відповідачем на вимогу суду, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація про адміністративне затримання ОСОБА_1 , а саме 12.01.2025 відсутня, що свідчить про те, що поліцейськими Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відповідний протокол про адміністративне затримання не складався. Відтак, твердження позивача про складання працівниками поліції протоколу про його затримання, суд не бере до уваги. Також, суд вважає, що не заслуговують на увагу, як доказ заподіяння позивачу моральної шкоди надані ним виписки із медичних карт стаціонарного хворого із лікувальних закладів за період з 2015 по 21.03.2024, а також за 01.05.2025 року, оскільки ними не підтверджено, що проходження ОСОБА_1 лікування з приводу наявності у нього цукрового діабету 2 типу, хронічного рецидивуючого панкреатиту та інших хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, гіпертонічної хвороби, пов'язане саме із діями працівників поліції, які полягали у складанні ними 12.01.2025 протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача за ст.173 КУпАП. При цьому, як уже наголошував суд, вище наведеним судовим рішенням від 06.02.2025 у справі №607/1455/25, не встановлено очевидну невідповідність дій працівників поліції під час оформлення ними матеріалів про дане адміністративне правопорушення та складання ними протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі тих, які б мали ознаки свавільності. Не встановлено й такі факти у даному судовому засіданні. Інших доказів на підтвердження очевидної невідповідності дій працівників Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення або тих, які мають ознаки свавільності, заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час цього, позивачем, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надано. При цьому, Тернопільський міськрайонний суд у своєму рішенні від 06.02.2025 у справі №607/1455/25 не зазначив фактів доставлення позивача силою в кайданках в поліцію, заподіяння йому тілесних ушкоджень. Також, у вказані постанові суду не зазначено інформації щодо складання протоколу стосовно позивача про адміністративне затримання. Крім цього, суд вважає, що доказів, які б підтверджували, що позивачу внаслідок складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП спричинено шкоду його честі, гідності, позивачем суду не надано.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю другої групи на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», беручи до уваги, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по даній справі віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 07 листопада 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м.Тернопіль, вул..Валова,11, ЄДРПОУ 40108720.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: місто Київ, вул..Бастіонна,6, ЄДРПОУ 37567646.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан