Справа №599/1779/25
н.п.1-кс/599/327/2025
Іменем України
10 листопада 2025 року Зборівський районний суд Тернопільської області у складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 ,
начальника Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,
розглянувши у м. Зборові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП України в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
скаржник - ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП України в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скарга мотивована тим, що 31 жовтня 2025 року вона помилково здійснила переказ коштів у сумі 3000 грн. через термінал City24 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який їй не належить.
Банк, що обслуговує отримувача, повідомив, що не має права розкривати персональні дані власника рахунку та не може зв'язатись із ним, оскільки власник картки не виходить на зв'язок та ігнорує всі спроби контакту з боку працівників банку.
Вона також намагалась зв'язатись із отримувачем коштів самостійно, але не отримала жодної відповіді.
6 листопада 2025 року, в 11 годині ранку, вона звернулася до Відділення поліції №2 РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство) або ст.191 КК України (привласнення чужого майна).
Проте жодних дій, спрямованих на внесення наданих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового слідства даним органом досудового слідства не вчинялося.
У судовому засіданні скаржник свою скаргу підтримала.
Прокурор вважає, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки скаржник кошти на невірний рахунок внесла помилково і самостійно, не шляхом обману чи зловживання довірою, тому склад кримінального правопорушення, передбачений ст.190 КК України, тобто шахрайство, відсутній, а так само сума перерахованих коштів - 3000 грн менше встановленого законом мінімуму для відкриття кримінального провадження, тому відсутні підстави про внесення відомостей до ЄДРДР за ст.190, ст.191 КК України.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя встановив наступне:
6 листопада 2025 року, в 11 годині ранку скаржник звернулася до Відділення поліції №2 РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство) або ст.191 КК України (привласнення чужого майна).
Дану заяву було отримано Відділенням поліції №2 (м. Зборів) Тернопільського районного управління ГУНП України в Тернопільській області 06 листопада 2025 року.
Відділенням поліції №2 не надано доказів внесення відомостей за цією заявою до ЄРДР.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення.
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Згідно з положеннями зазначеного Закону, ст. 51 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до якої - дрібним викраденням чужого майна є викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У диспозиціях норм, які встановлюють адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачений неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Відповідно до п.5 р. XX Податкового кодексу України він встановлюється не в загальному розмірі - 17,00 грн., а на рівні податкової соціальної пільги.
Пунктом 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що неоподатковуваний мінімум щодо адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, згідно якого податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
На сьогодні, Верховною Радою України прийнятий Закон «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Він встановлює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2025 року на рівні 3028 грн.
Таким чином, розмір податкової соціальної пільги з 01.01.2024 року становить 1514 грн. Тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян складають 3028 грн.
Отже кримінальна відповідальність за ст.190, ст.191 КК України настає лише уразі шахрайства з грошовими коштами чи заволодіння чужими коштами на суму більш ніж 3028 грн.
З заяви скаржника вбачається, що вона помилково, тобто з власної необережності, здійснила переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 3000 (три тисячі) гривень, тобто менше двох неоподатковуваних мінімуму доходів громадян (подвійної податкової соціальної пільги), що виключає кримінальну відповідальність.
Хоча заява скаржника має назву, як заява про кримінальне правопорушення, але за своїм змістом не може в даному випадку слугувати підставами для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки наведені скаржником обставини не свідчатьпро ознаки кримінальних правопорушень, а тому орган досудового розслідування не зобов'язаний був вносити відомості за вказаною заявою до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України.
За таких обставин скарга є безпідставною та не підлягає задовленню.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307 КПК України,-
відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП України в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06 листопада 2025 року за ознаками ст.190, ст.191 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її прийняття.
Слідчий суддя
Зборівського районного суду ОСОБА_1