"04" листопада 2025 р. Справа № 596/2/25
Провадження № 1-кп/596/98/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
- адвоката ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в селищі Гусятин в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження №12024210000000457 від 11 вересня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 та ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Гусятинського районного суду Тернопільської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024210000000457 від 11 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він відповідно до ст. 68 Конституції України та ст. 1, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, як особа - учасник дорожнього руху (водій транспортного засобу), зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Однак, грубо ігноруючи вимоги вищевказаного ЗУ «Про дорожній рух», 11 вересня 2024 року приблизно о 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_7 , в порушення вимог пунктів 2.1 «а», 2.9 «а» та 12.4 ПДР, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння - 3,56% проміле, керував автомобілем «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_1 , з перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкості, без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та рухався ним проїзною частиною дороги вулиці Центральна с.Сидорів, Чортківського району, Тернопільської області зі сторони с.Кривеньке у напрямку с. Суходіл Чортківського району.
Під час руху неподалік буд. № 15 вул. Центральна с. Сидорів, із не значним заокругленням ліворуч, яка має ухил на спуск, із сухим грунтово- щебеневим покриттям, водій ОСОБА_7 , не обрав такі прийоми керування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах, обстановці, внаслідок чого на заокругленій ділянці автодороги допустив зміну напрямку руху керованого автомобіля «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_1 , праворуч та виїхав цим автомобілем на конструктивно виділений елемент автомобільної дороги, який не призначений для руху транспортних засобів - праве узбіччя, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги пунктів: 1.10 (в частині визначення поняття «узбіччя», і належне виконання його вимог), 10.1 ПДР.
Своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_7 виїхавши за межі проїзної частини дороги, а саме на праве узбіччя, допустив наїзд керованим транспортним засобом на паркан, унаслідок чого відбулось відкидання автомобіля та його переміщення в некерованому стані до правого краю проїзної частини дороги, де у той момент рухається пішохід ОСОБА_8 .
Унаслідок цього, і в порушення вимог п. 12.3 ПДР ОСОБА_7 , маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася в межах правого краю проїзної частини, в попутному з автомобілем напрямку, відповідно до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху» і виконання його вимог) та 12.3 ПДР, виявивши перешкоду для свого руху, тобто пішохода, що рухається попутно в межах цієї смуги, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив свій рух.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, ОСОБА_7 не забезпечив безпеку дорожнього руху та здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого автомобіля «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_8 , заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді масивної травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів від яких загинула на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів: 1.5 ч.І, 1.10, (в частині визначення понять:«безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «узбіччя», «перешкода для руху» і належне виконання їх вимог), 2.1 «а», 2.3 «б, д», 2.9 «а», 10.1, 11.14, 12.3, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у статті 1, абзацах 1, 2 частини 5 статті 14, статті 15 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, статті 68 Конституції України, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_8 ..
Такі протиправні дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, спричинила смерть потерпілій ОСОБА_8 ..
Крім того, ОСОБА_7 після вчинення наїзду на пішохода та достовірно знаючи, що своїми протиправними діями поставив потерпілу в небезпечний для життя стан і потерпіла ОСОБА_8 позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження та перебувала в безпорадному стані, внаслідок отриманих від дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, була позбавлена реальної можливості вжити заходів до самозбереження. Водій ОСОБА_7 , діючи умисно та нехтуючи моральними і правовими нормами, завідомо залишив потерпілу ОСОБА_8 без допомоги, маючи при цьому реальну можливість надати таку допомогу, в порушення вимог п. 2.10 (підпункти «а», «б», «г», «ґ», «д», «е») Правил дорожнього руху, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, не залишився на місці пригоди, не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР, та відповідно не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, зокрема не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги і не відправив потерпілу до закладу охорони здоров'я, у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 ПДР, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом,попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, не чекав прибуття поліцейських, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідової інформації місця події, огородження їх та організації об'їзду місця пригоди, та втік з місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди, аж поки не зупинився у с.Суходіл, Чортківського району, внаслідок наїзду на земляний насип.
Такі протиправні дії ОСОБА_7 , що виразилися в умисному залишенні без допомоги потерпілої ОСОБА_8 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, органом досудового розслідування кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.135 КК України.
Під час судового розгляду кримінального провадження, 19 вересня 2025 року через канцелярію суду потерпілим ОСОБА_4 подана заява, згідно якої останній просить закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України, оскільки він відмовляється від обвинувачення у зв'язку з його примиренням із ОСОБА_7 .. Крім того просив розгляд справи завершувати без його участі.
04 листопада 2025 року через канцелярію суду представником потерпілого-адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання, згідно якої останній просить кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України закрити на підставі п.7 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. В обґрунтування клопотання представник потерпілого посилається на те, що потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про закриття кримінального провадження за ст.135 КК України у зв'язку з його примиренням з обвинуваченим ОСОБА_7 , тому він вважає, що потерпілий вправі відмовитися від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подану потерпілим заяву та просив її задовольнити. Вказав, що досудове розслідування за ч.1 ст.135 КК України розпочалося на підставі заяви потерпілого ОСОБА_4 .. Також зазначив, що відмова потерпілого від подальшого підтримання обвинувачення у формі приватного звинувачення є добровільною, без будь-якого тиску. Шкода потерпілому відшкодована. Претензій матеріального та морального характеру потерпілий ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_7 немає. Наслідки закриття кримінального провадження із зазначених підстав їм зрозумілі. З твердженням прокурора про те, що клопотання потерпілого не підлягає до задоволення не погоджується.
Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про день, час місце розгляду справи. Згідно заяви від 19 вересня 2025 року просив розгляд справи завершувати без його участі.
Представник цивільного відповідача ПП «Холдер Агро» та служби пробації у судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про день, час місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомили.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечували з приводу закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Наслідки закриття кримінального провадження із зазначеної підстави обвинуваченому зрозумілі. Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_6 також вказав, що вказана підстава є безумовною для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.135 КК України. З твердженням прокурора про те, що клопотання потерпілого не підлягає до задоволення не погоджується.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні висловив думку, про те, що клопотання потерпілого про закриття кримінального провадження не підлягає до задоволення, посилаючись на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України в розуміння ст.477 КПК України є приватним обвинуваченням без обтяжуючої обставини. Як в матеріалах досудового розслідування так в обвинувальному акті обтяжуюча обставина за ст.135 КК України наявна це перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення даного кримінального правопорушення. В обвинувальному акті обтяжуючу обставину вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння не зазначено, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою за ч.3 ст.286-1 КК України, яка «вміняється» обвинуваченому, тому кримінальне провадження за ч.1 ст.135 КК України не підлягає закриттю з підстав наведених потерпілим у його заяві. Також підтвердив, що досудове розслідування за ч.1 ст.135 КК України розпочалось на підставі письмової заяви потепрілого ОСОБА_4 і здійснювалося в порядку, передбаченому ст.477 КПК України, тобто у формі приватного обвинувачення .
Суд, розглянувши клопотання потерпілого, його представника, оглянувши заяву потерпілого про вчинення кримінального правопорушення від 13 грудня 2024 року надану прокурором для огляду у судовому засіданні, заслухавши обвинуваченого, його захисника, думку прокурора, вважає, що клопотання потерпілого про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.135 КК України на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За приписами ч. 4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо певних кримінальних правопорушень, перелік яких зазначено в цій статті. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 135 КК України, зазначене в п.1 ч.1 ст. 477 КПК України як залишення в небезпеці без обтяжуючих обставин.
Положеннями п.7 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 згідно обвинувального акта № 12024210000000457 обвинувачується за ч.3 ст.286-1 КК України, а також і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, а саме, умисному залишенні без допомоги потерпілої ОСОБА_8 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.
В матеріалах кримінального провадження міститься заява потерпілого ОСОБА_4 , яка зареєстрована в в інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» 13.12.2024 за №2655. Згідно даної заяви ОСОБА_4 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_7 , який 11 вересня 2024 року, керуючи автомобілем «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею в с.Сидорів Чортківського району,Тернопільської області, допустив наїзд на його матір ОСОБА_8 , яка загинула на місці пригоди, після чого залишив її без допомоги, яка перебувала в небезпечному для життя стані.
Кримінальне провадження в частині обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України не пов'язане з домашнім насильством. В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Враховуючи те, що дане кримінальне провадження в частині обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, не містить обтяжуючих обставин, розпочате за заявою потерпілого ОСОБА_4 , є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, а потерпілий відмовився від обвинувачення і його відмова є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, суд вважає, що клопотання потерпілого слід задовольнити, так як наявні усі правові підстави для закриття кримінального провадження.
Доводи прокурора про те, що клопотання потерпілого не підлягає до задоволення, оскільки обвинувальному акті обтяжуюча обставина за ст.135 КК України наявна це перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення даного кримінального правопорушення і в обвинувальному акті обтяжуючу обставину вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння не зазначено, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою за ч.3 ст.286-1 КК України, яка «вміняється» обвинуваченому, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 08 жовтня 2015 року за №5-132кс15, доктринально, законодавчо та в судово-слідчій практиці термін «обтяжуючі обставини» використовується у двох значеннях як комплексне поняття: обставини, що передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки складу злочину, які впливають на його кваліфікацію, тобто «кваліфікуючі» ознаки складу злочину, передбачені у диспозиції відповідної статті; обтяжуючі обставини, які не позначаються на кваліфікації вчиненого, а впливають виключно на обрання судом відповідного виду та розміру покарання зазначені у частині першій статті 67 КК.
Граматичний та системно-структурний аналіз, юридична техніка приписів у статті 477 КПК свідчать про таке.
Пункт 1 частини першої статті 477 КПК передбачає спочатку вказівку на певну частину і статтю Особливої частини КК, тобто визначається, за якою нормою кваліфікується діяння, а потім у дужках розкриваються ознаки того складу злочину, який у цій частині статті передбачений.
Крім того, в статті 477 КПК в цілому законодавець використав перелік норм лише Особливої частини КК, а посилання на Загальну частину цього Кодексу, зокрема статтю 67 КК, немає.
Наведене свідчить про те, що викладене законодавцем у статті 477 КПК застереження у дужках щодо обтяжуючих обставин при вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення.
З огляду на вищенаведені норми Закону та вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження №12024210000000457 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого.1 ст.135 КК України слід закрити на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 26, п.7 ч.1 ст.284, 350, 372, 376, 395, 477 КПК України, суд, -
Клопотання потерпілого ОСОБА_4 про відмову від обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, у кримінальному провадженні №12024210000000457 від 11 вересня 2024 року - задовольнити.
Кримінальне провадження №12024210000000457, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 вересня 2024 року, в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Копію ухвали вручити (надіслати) учасникам судового провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складений та оголошений о 15 год. 30 хв. 07 листопада 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_1