Справа № 2/593/317/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"07" листопада 2025 р.
В особі головуючої судді Німко Н.П.
При секретарі судового засідання Олексів О.Б.
За участі представника позивача Тарана В.А.
Представника відповідача Гаталяка М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бережани Тернопільської області клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.
Представник відповідача - адвокат Гаталяк М.Я. подав суду клопотання про зупинення провадження у справі. Таке клопотання мотивував тим, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
Представник позивача - Таран В.А. у судовому засіданні просив визнати заяву про зупинення провадження у справі необґрунтованою та відмовити у зупиненні провадження у даній справі. Підтримав подане ним письмове заперечення, яке обґрунтовано тим, що додана до клопотання про зупинення провадження довідка про обставини травми не підтверджує статус військовослужбовця, не додано довідки за формою 5. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач є військовослужбовцем і перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, у зв'язку із чим вважає, що підстави для застосування до відповідача п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.
Представник відповідача - адвокат Гаталяк М.Я. у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали справи та клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши з цього приводу думку представників сторін, прийшов до такого висновку.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частина першої статті 253 ЦПК України).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року в справі №61367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Таким чином, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин викладених у клопотанні відповідачем подано копію довідки про обставини травми ОСОБА_2 №1162 від 28.11.2024 року.
Суд констатує, що належних доказів, що відповідач ОСОБА_2 на даний час є військовослужбовцем та перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, суду не подано.
З урахуванням викладеного, необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Смірнова проти України" та "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України").
Отже, суд, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав визначених статтею 251 ЦПК України, не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а повинен дотриматися розумності тривалості судового провадження.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості викласти свої заперечення щодо позову у письмовій формі та надіслати їх до суду, тому доводи представника відповідача не свідчать про безумовний обов'язок суду зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, чим може бути порушено право позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції" "Федіна проти України" від 2 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 8 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 2 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 5 лютого 2004 року).
ЄСПЛ також наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами факт проходження ОСОБА_2 військової служби у військовій частині, що переведена на воєнний стан або в підрозділі, що приймає участь у виконанні бойових завдань, тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 76, 77, 79, 251, 259, 260, 268 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.
Ухвала суду оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко