Справа № 588/1703/25
Провадження № 2/588/693/25
10 листопада 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., представниці відповідача Скользнєвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у вересні 2025 року звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 10.04.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 983306, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 55000 грн на строк 731 день (до 10.04.2025) на умовах строковості, зворотності та платності.
31.01.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір факторингу № 21012025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача за договором № 983306.
Відповідач не погашає заборгованість за кредитним договором та не сплачує відсотки у зв'язку з чим, станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості складає 72938,66 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 43191,46 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29747,20 грн.
Посилаючись на вказані обставини, представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 983306 від 10.04.2023 у розмірі 72938,66 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.
Ухвалою суду від 26.09.2025 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.
28.10.2025 представниця відповідача Скользнєва В.В. подала відзив на позов у якому зазначила, що відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ, а тому на нього поширюються пільги та не повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом за період з 01.05.2024 по 10.04.2025. Залишається сума заборгованості за відсотками у розмірі 57401,27 грн, яка складається з наступного: відсотків за перший день користування кредитом - 5000 грн; відсотків за період із 11.04.2023 по 30.04.2024 - 52401,27 грн. Вказана сума відсотків, з огляду на суму позики 50000 грн, більше ніж у два рази перевищує суму позики і є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Загальна сума, яка повинна бути пред'явлена до стягнення не повинна перевищувати 50000 грн (тіло кредиту) + 25000 (відсотки за користування кредитом) - 54060 грн (сума сплачена відповідачем за кредитним договором) = 20940 грн. Крім того, представниця відповідача вказала, що заявлена позивачем вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою, неспівмірною з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Тому представниця відповідача просить суд: 1) відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками; 2) стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20940 грн; 3) стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
31.10.2025 представниця позивача Сердійчук Я.Я. подала відповідь на відзив, у якій вказала, що в розрахунку заборгованості (первісного кредитора і фактора) чітко вказано складові заборгованості та періоди нарахування, а також відображено оплати здійснені відповідачем. Положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Також представниця позивача вказала, що пільга встановлена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на дві категорії військовослужбовців: які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час дії особливого періоду. З наданих відповідачем документів вбачається, що він проходить військову службу за контрактом з 01.05.2024, однак не надає доказів здійснення заходів із забезпечення оборони України, період здійснення таких заходів, тощо. Більш того, відсотки нараховувалися у тому числі у період з 10.04.2023 по 01.05.2024, у який відповідач не мав статусу військовослужбовця. Крім того, відповідач не повідомляв ні первісного кредитора, ні позивача про набуття ним статусу військовослужбовця. Щодо заявленої відповідачем вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу представниця позивача вказала, що матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг, докази оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги відповідачу. Спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача пов'язаної з тривалим невиконанням умов договору, тому стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадами цивільного судочинства.
Представниця позивача у судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві зазначила, що просить провести розгляд справи без її участі.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову частково заперечила пославшись на обставини викладені у відзиві на позов.
Заслухавши доводи представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 10.04.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 983306, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 55000 грн на строк 731 днів (до 10.04.2025 включно) з умовою сплати процентів: за перший день користування кредитом (включно) - 10% на день (3650% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100,00% річних. Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та інші умови кредитування (а.с. 12-17).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту вищевказаного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним даного договору.
Правила надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», які були додані позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 10.04.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Крім того, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем паспорт споживчого кредиту, доданий до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
На виконання умов вказаного кредитного договору на рахунок позичальника ОСОБА_1 10.04.2023 було перераховано кредитні кошти у розмірі 50000 грн (а.с. 32).
Отже, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредит.
31.01.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір надання послуги з факторингу № 31012025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 983306 від 10.04.2023 у розмірі 72938,66 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39674,69 грн; заборгованість за відсотками за перший день користування в розмірі 3516,77 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 29747,20 грн (а.с. 34-53).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 983306, що був укладений 10.04.2023 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість розмір якої, згідно розрахунку складеного первісним кредитором станом на момент відступлення права вимоги, складає 72938,66 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39674,69 грн; заборгованість за відсотками за перший день користування в розмірі 3516,77 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 29747,20 грн (а.с. 33).
Згідно розрахунку складеного позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором № 983306 від 10.04.2023 станом на 08.09.2025 складає 72938,66 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 43191,46 грн; заборгованість за відсотками - 29747,20 грн (а.с. 32).
Суд не погоджується із вказаними розрахунками зважаючи на таке.
По - перше, позивачем неправомірно включено в заборгованість за тілом кредиту заборгованість за відсотками за перший день користування коштами.
По - друге, згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Як установлено судом на підставі наданих представницею відповідача доказів, зокрема довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 10.06.2025, військового квитка та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 з 01.05.2024 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , уклав контракт на три роки, є учасником бойових дій (а.с. 86-88).
Таким чином, судом встановлено, що після укладення кредитного договору та протягом строку його дії відповідач перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первісним кредитором всупереч положенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом у період із 01.05.2024 по 31.01.2025 (дату відступлення права вимоги) в розмірі 20674,59 грн.
Позивачем не здійснювалось нарахування відсотків за кредитним договором.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у період із 01.05.2024 по 31.01.2025 (дату відступлення права вимоги) в розмірі 20674,59 грн, не підлягають задоволенню.
Разом тим, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39674,69 грн, заборгованості за відсотками за перший день користування кредитом у розмірі 3516,77 грн, а також заборгованості за відсотками за період з 11.04.2023 до 30.04.2024 у розмірі 9072,61 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 9).
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 71,65%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1735,65 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем у розмірі 25000 грн та відповідачем у розмірі 8000 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав: договір надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; прайс - лист АО «Лігал Ассістанс» з відомостями про вартість послуг; заявку на надання юридичної допомоги № 824 від 01.08.2025; витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 на суму 25000 грн (а.с. 58 - 63).
Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця відповідача подала: договір про надання правничої допомоги від 03.10.2025; акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.10.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.10.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Скользнєвій В.В. коштів у розмірі 8000 грн за надану правничу допомогу (а.с. 89, 90).
Указані докази підтверджують факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно витягу з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 до складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката включені наступні послуги, робота адвоката: надання усної консультації з вивченням документів на що витрачено 2 години, а вартість робіт склала 4000 грн; підготовка пропозицій на що витрачено 3 години, а вартість робіт склала - 6000 грн; складання позовної заяви на що витрачено 5 годин, а вартість робіт склала - 15000 грн (а.с. 63).
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Дана справа відноситься до категорії малозначних, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.
Позовна заява складається з 8 сторінок, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності.
До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (71,65%), що становить 3582,50 грн.
Щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно витягу з акту здачі-прийняття наданих послуг від 27.10.2025 до складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката включені наступні послуги, робота адвоката: ознайомлення з матеріалами справи на що витрачено 1 годину, а вартість робіт склала 2000 грн; складено відзив на позовну заяву на що витрачено 2,5 години, а вартість робіт склала - 6000 грн (а.с. 89).
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Дана справа відноситься до категорії малозначних, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.
Відзив на позов складається з 5 аркушів, тому його складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено (28,35%), що становить 1417,50 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, зважаючи не те, що в даній справі позов задоволено частково та більшу суму судових витрат покладено на відповідачка, тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачка сплатити різницю судових витрат у розмірі 3900,65 грн, звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 983306 від 10.04.2023 у розмірі 52264 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн 07 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн 65 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О. О. Огієнко