Справа № 331/975/25
Провадження № 1-кп/331/468/2025
04 листопада 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі матеріали об'єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 382 КК України,
У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 382 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024082020001212 від 17.12.2024 за ч.1, ч.3 ст. 307 КК України, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2025 у справі № 331/7512/24, провадження № 1-кс/331/2552/2024, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 242240 грн. та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На виконання вказаної ухвали слідчого судді 24.12.2024 ОСОБА_6 вніс за підозрюваного ОСОБА_4 заставу в розмірі 242240 грн., у зв'язку з чим останнього було звільнено з-під варти та він став вважатися таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Під час судового розгляду об'єднаного кримінального провадження прокурор звернулася до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді застави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, а сплачену раніше заставу вона просила звернути в дохід держави. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому, він неодноразово порушував обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді застави. Зокрема, ОСОБА_4 не з'являвся у судові засідання, призначені на 26.05.2025, 01.07.2025, 14.07.2025, 05.08.2025, 20.08.2025. У той же час, захисником до суду було надано копії довідок щодо перебування обвинуваченого на лікуванні. Так, відповідно до копії довідки КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради №04/319-25 від 23.05.2025 ОСОБА_4 перебував на цілодобовому стаціонарному лікуванні з 19.05.2025 по теперішній час. Згідно з копією довідки №02.17/356 від 01.07.2025 ОСОБА_4 перебував на цілодобовому лікуванні у ТОВ «МК «ЦЕНТР ДОБРОБУТУ» з 16.06.2025 по теперішній час, тобто на час видачі довідки. Копією довідки-підтвердження з КНП «Міська клінічна лікарня №7» ЗМР підтверджено поважність причини неприбуття у судове засідання 05.08.2025 - ОСОБА_4 перебував на лікуванні в умовах цілодобового стаціонару у хірургічному відділенні вказаного закладу з 31.07.2025 по час видання довідки. Також захисником було надано копію обстеження від 09.07.2025 ОСОБА_4 та два медичні висновки від 08.08.2025 та від 18.08.2025 від ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП», підписані лікарем-терапевтом ОСОБА_7 .
З метою перевірки поважності причин неприбуття обвинуваченого у судові засідання стороною обвинувачення було направлено до вищевказаних медичних закладів запити щодо підтвердження фактів перебування ОСОБА_4 на лікуванні.
Відповідно до довідки №4203/01-20 від 22.08.2025 після перевірки всіх наявних документів медичного закладу, а також зі слів в.о. завідувача хірургічного відділення ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_4 упродовж 2025 року на лікуванні в КНП «Міська лікарня №7» ЗМР не перебував та станом на дату надання відповіді не перебуває.
Згідно з довідкою №01/203 від 19.08.2025 КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради повідомила, що у травні-червні 2025 року ОСОБА_4 не перебував на лікуванні у їхньому закладі.
Інформація від медичних закладів ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП» та ТОВ «МК «ЦЕНТР ДОБРОБОТУ» не надійшла, а поштові відправлення повернулися без вручення. При цьому, запити прокурором було скеровано за адресами, зазначеними у копіях довідок, що булі надані захисником до суду.
Тобто, за твердженням прокурора, ОСОБА_4 порушив процесуальний обов'язок, передбачений ч. 7 ст. 42 КПК України, оскільки не прибував за викликом до суду, а повідомлення про причини неявки до суду шляхом надання довідок щодо перебування на лікуванні не відповідає дійсності. Таким чином, обвинувачений грубо ухиляється він виконання обов'язків, передбачених законодавством України. Викладене в сукупності, на переконання прокурора, свідчить про те, що застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави не забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не сприяє його належній процесуальній поведінці. При цьому, обставини, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосовування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, підтверджують наявність ризиків, які не враховувались під час застосування запобіжного заходу, що відповідно до положень ст. 200 КПК України є підставою для зміни запобіжного заходу. З урахуванням обставин справи, порушення обвинуваченим ОСОБА_4 обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави та фактичної процесуальної поведінки обвинуваченого єдиним запобіжним заходом, який здатний нівелювати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, за твердженням прокурора, є тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор дане клопотання підтримала у повному обсязі і просила його задовольнити у повному обсязі. Прокурор також повідомила, що під час спілкування з директором КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради ОСОБА_9 , остання їй повідомила про те, що з грудня 2024 року ТОВ «МК «ЦЕНТР ДОБРОБОТУ» фактично не здійснює діяльність. Крім того, вона звернула увагу, що всі документи, які надходять до прокуратури, спочатку реєструються секретарем, а потім із резолюцією керівника передаються відповідному прокурору. У зв'язку з цим їй невідоме походження відповіді з КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на її запит, оригінал якої надано захисником у судовому засіданні. Крім того, прокурор надала до суду відповіді з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР щодо неперебування ОСОБА_4 на лікуванні у цій лікарні протягом 2025 року.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував у повному обсязі і просив відмовити у його задоволенні. На обґрунтування своєї позиції він посилався на те, що події, які інкримінуються його підзахисному за ч. 1 ст. 382 КК України, мали місце до того, як ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 3 ст. 307 КК України. Тому він вважав недоречним посилання прокурора на те, що після направлення до суду обвинувального акта за ч. 1 і ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 вчинив інше кримінальне правопорушення. Також він звернув увагу на те, що у відповідь на запит прокурора КНП «Міська лікарня №7» ЗМР надала інформацію про те, що ОСОБА_4 не перебував там на лікуванні, зі слів завідувача хірургічного відділення ОСОБА_10 , у той час як станом на день надання відповідної довідки його підзахисному завідувачем хірургічного відділення та лікуючим лікарем ОСОБА_4 був ОСОБА_11 . Тому він вважав безпідставним посилання прокурора на відповідь іншого лікаря КНП «Міська лікарня №7» ЗМР. Щодо відповіді на запит прокурора до КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради захисник повідомив, що у нього є інша відповідь на запит прокурора з цієї лікарні з печаткою, яка йому була надана на його запит ТОВ «МК «ЦЕНТР ДОБРОБОТУ», де вказано, що ОСОБА_4 перебував там на лікуванні. Тому він висловив сумнів у достовірності наданої прокурором інформації з цієї лікарні, бо на відповіді, долученій до клопотання прокурора, не було відтиску печатки лікарні. Також захисник надав копії та оригінали документів на підтвердження того, що на всі запити прокурора були надані відповіді про те, що ОСОБА_4 проходив лікування у ті дні, коли він не з'являвся у судові засідання, а також медичні документи на підтвердження проходження ним відповідного лікування. Тому захисник наполягав, що його підзахисний не ухилявся від явки до суду, а надані прокурором документи викликають сумніви у їх достовірності, оскільки всі факти неявки ОСОБА_4 у судові засідання підтверджені відповідними медичними документами.
Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував і повідомив, що він дійсно перебував на лікуванні у ті дні, коли він не з'являвся у судові засідання.
Заставодавець ОСОБА_6 у судовому засіданні 22.10.2025 також заперечував проти клопотання прокурора щодо звернення застави в дохід держави. У подальші судові засідання, на яких продовжувався розгляд цього клопотання, заставодавець не з'являвся, про дату, час і місце їх проведення повідомлявся належним чином шляхом. При цьому, його неявка відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України не перешкоджає продовженню розгляду клопотання прокурора.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є лікуючим лікарем ОСОБА_4 у ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП», повідомила, що ОСОБА_4 є її пацієнтом приблизно з 2015 року, коли вона працювала алергологом у поліклініці обласної лікарні. Протягом останнього півроку ОСОБА_4 до неї дійсно звертався за медичною допомогою і він перебував на лікуванні у денному стаціонарі у ті дні, які вказані у виданих нею медичних документах. Точний час, протягом якого він перебував на території їхнього медичного закладу кожного дня, вона сказати не може, бо щоразу все залежало від тих процедур, які йому треба було робити. Також вона повідомила, що, зважаючи на характер захворювання дихальних шляхів ОСОБА_4 , йому важко було б відвідувати судові засідання у період загострення хвороби. Крім того, оглянувши долучені до матеріалів справи довідки та інші медичні документи щодо лікування ОСОБА_4 у ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП», вона підтвердила, що дійсно на цих документах її підписи та відтиски її печатки і печатки їхнього лікувального закладу.
Допитана судом свідок ОСОБА_12 , яка є представником КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, повідомила, що на адресу КНП «Міська лікарня №7» ЗМР надходили запити від прокуратури щодо надання інформації про те, чи перебував на лікуванні у їхній лікарні обвинувачений. При підготовці відповідей на ці запити ними було перевірено всі документи по всій лікарні з 01 січня 2025 року про перебування на лікуванні, про надходження і звернення пацієнтів до лікарні, у тому числі й журнали надходження пацієнтів на стаціонарне та амбулаторне лікування. У всіх відповідях було зазначено про те, що обвинувачений на лікуванні у їхній лікарні не перебував. Також вони перевіряли долучену до запиту прокурора копію виписного епікризу №1537 щодо обвинуваченого і з'ясували, що у структурі їхньої лікарні відділення саме з такою назвою, як зазначено у цьому виписному епікризі, немає, а картка стаціонарного хворого з таким номером заведена зовсім на іншого пацієнта і в іншому відділенні. Вона також зазначила, що виписки при амбулаторному лікуванні не оформлюються, а заводиться поліклінічна картка амбулаторного прийому пацієнта. Виписки оформлюються при стаціонарному лікуванні щодо пацієнтів, які надходять до лікарні через приймальне відділення. Крім того, вона звернула увагу, що діагноз ОСОБА_4 було встановлено терапевтичний, а перебував він на лікуванні начебто у хірургічному відділенні, чого бути не може. Також вони, перевіривши всі кадрові документи, встановили, що лікар ОСОБА_13 у КНП «Міська лікарня №7» ЗМР ніколи не працював. ОСОБА_12 також повідомила, що вони перевіряли електронну медичну систему, де фіксуються всі лікарняні листи, які видаються державними та приватними лікувальними закладами, і з'ясували, що обвинувачений жодного лікарняного листа не отримував, а також у цій системі не відображено жодного факту звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікарів.
Допитаний судом свідок ОСОБА_14 повідомив, що особисто ОСОБА_4 він не знає, але бачив його у клініці ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП». Він не є лікуючим лікарем обвинуваченого, але в силу своїх посадових обов'язків готував відповіді на запити прокурора щодо проходження ОСОБА_4 лікування у їх медичному закладі. Всю інформацію, яку він надавав у відповідях на запити йому надавала лікуючий лікар-терапевт ОСОБА_15 із електронної бази даних «Хелсі». У відповідях на запити він підтверджував, що ОСОБА_4 дійсно перебував на лікуванні у їхній лікарні. Також він підтвердив, що надавав документи щодо ОСОБА_4 його захиснику ОСОБА_5 . Крім того, він повідомив, що всі запити і відповіді на них реєструються і зберігаються в установленому нормативними та локальними актами порядку та що у їхній лікарні організовано електронний документообіг.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника та свідків, дослідивши клопотання прокурора та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно матеріалів об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 382 КК України.
У кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024082020001212 від 17.12.2024 за ч.1, ч.3 ст. 307 КК України, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2024 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, йому визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 242240 грн.00 коп.
Згідно із зазначеною ухвалою з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено строком на 60 діб обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 196 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу прокурора, слідчого або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
24.12.2024 ОСОБА_4 було звільнено з-під варти після внесення ОСОБА_6 застави. Тобто, з 24.12.2024 ОСОБА_16 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.
Згідно із ч. 11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, а відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 6 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При цьому, нормами глави 18 КПК України не встановлено обмеження строку дії самого запобіжного заходу у вигляді застави як альтернативи обраному запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, однак, чітко визначено частиною 6 ст. 194 КПК України, що після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу лише в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Тобто, застава як безстроковий запобіжний захід до її припинення у випадках, передбачених ст. 203 КПК України, забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зокрема, прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, що передбачено ч. 7 ст. 42 КПК України.
При цьому, положення ч. 11 ст. 182 КПК України щодо вирішення долі внесеної за обвинуваченого застави підлягають застосуванню у випадку завершення кримінального провадження та за відсутності підстав для звернення застави в дохід держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився у судові засідання, призначені на 26.05.2025, 01.07.2025, 14.07.2025, 05.08.2025, 20.08.2025.
У той же час, під час розгляду клопотання прокурора дослідженими судом доказами беззаперечно підтверджено лише два факти неявки обвинуваченого без поважних причин у судові засідання - 26.05.2025 та 05.08.2025.
При цьому, факт неявки без поважних причин у судове засідання 26.05.2025, на переконання суду, повністю підтверджується наданою прокурором довідкою КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради №01/203 від 19.08.2025, відповідно до якої у травні-червні 2025 року ОСОБА_4 не перебував на лікуванні у їхньому закладі.
При цьому, суд не бере до уваги надану захисником в оригіналі довідку з КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради від 18.08.2025 №01/192, яка адресована прокурору Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_17 і в якій зазначено про перебування ОСОБА_4 на лікуванні у вказаній лікарні з 19.05.2025 по 26.05.2025 та з 02.06.2025 по 09.06.2025, оскільки достовірно її походження встановити не вдалося, а пояснення захисника щодо отримання цієї довідки від ТОВ «МК «ЦЕНТР ДОБРОБОТУ» виглядають непереконливо.
Також суд не бере до уваги надані раніше захисником довідки КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради від 23.05.2025 №04/319-25 та від 10.06.2025 №04/345-25, а також копію медичного висновку №1111-Н8С9-НРН7-4Р5Т від 19.05.2025, оскільки достовірність відображених у них даних спростовано зазначеною вище довідкою КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради №01/203 від 19.08.2025, щодо джерел отримання якої у суду не виникло жодних сумнівів.
У той же час, факт неявки без поважних причин у судове засідання 05.08.2025, на переконання суду, повністю підтверджується наданими прокурором довідками КНП «Міська лікарня №7» ЗМР № 4009/01-20 від 13.08.2025 та № 4203/01-20 від 22.08.2025, а також поясненнями свідка ОСОБА_12 , які надані нею під присягою і у достовірності яких у суду немає підстав сумніватися.
При цьому, зазначені довідки та пояснення свідка ОСОБА_12 , на переконання суду, повністю спростовують факти, викладені у наданих захисником документах, а саме: копії довідки-підтвердження з КНП «Міська клінічна лікарня №7» ЗМР №09/496-25 від 04.08.2025 та копії Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення з ліжками загальної хірургії, травматології, гінекології та ліжками для лікування ЛОР-органів №1537.
У той же час, під час судового розгляду клопотання прокурора досліджені судом докази не дали можливості повністю спростувати поважність причин неявки ОСОБА_4 у судове засідання 01.07.2025, оскільки жодними дослідженими судом доказами не було спростовано факт його перебування на лікуванні у ТОВ «Медична Клініка «ЦЕНТР ДОБРОБОТУ» у період з 16.06.2025 по 08.07.2025, що підтверджується копіями довідок від 19.06.2025 №02.17/305 та від 01.07.2025 №02.17/356, а також Виписним епікризом №118, які видані цим медичним закладом.
Крім того, поважність причин неявки ОСОБА_4 у судові засідання 14.07.2025 та 20.08.2025, коли він проходив лікування у ТОВ «БВ.МЕД-ГРУП», було належним чином підтверджено наданими захисником копіями довідки від 09.07.2025 №38/03 та інформації про огляд ОСОБА_4 терапевтом 09.07.2027, копією Медичного висновку №1111-ТТАМ-АВНМ-ТНЕР від 09.07.2025, Медичним висновком ЛКК №19, Медичним висновком №1111-7ХХ5-Т4НХ-32ТЕ від 08.08.2025, Медичним висновком №1111-ЕВ4Е-7ХКК-НР9М від 18.08.2025, довідками від 18.08.2025 №б/н, від 18.08.2025 №70/01, від 15.09.2025 №84/01, а також поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_14 .
При цьому, прокурором відомості, отримані з даних доказів, належними та допустимими доказами спростовані не були.
Тому, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду клопотання прокурора було беззаперечно підтверджено два факти неявки обвинуваченого без поважних причин у судові засідання - 26.05.2025 та 05.08.2025, тобто було підтверджено порушення ним обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України - прибути за викликом до суду.
При цьому, про судове засідання 26.05.2025 ОСОБА_4 повідомлявся у судовому засіданні 19.05.2025, про що свідчить відповідний журнал судового засідання та розписка про повідомлення судом про дату і час наступного судового засідання. Про судове засідання 05.08.2025 ОСОБА_4 повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на його номер телефону, який вказаний у власноручно підписаній ним заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, про зміну свого номера телефону станом на дату направлення йому відповідної судової повістки він суд не повідомляв, хоча був повідомлений про відповідний обов'язок. Крім того, про обидва вказані судові засідання належним чином повідомлявся його захисник - адвокат ОСОБА_5 , який і направляв до суду клопотання про відкладення судових засідань.
У той же час, відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Згідно із ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що судом було встановлено всі умови і обставини, які передбачені ч. 8 ст. 182 КПК України, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку підстав для задоволення клопотання прокурора в частині звернення застави, яка була внесена за ОСОБА_4 24.12.2024, в дохід держави.
Крім того, прокурор у своєму клопотанні посилається на те, що обвинувачений може переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, а також просить врахувати тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, покарання, яке передбачене за їх вчинення, а також факт порушення застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Тому прокурор просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Розглядаючи клопотання прокурора в цій частині, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 382 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до нетяжких, особливо тяжких і тяжких злочинів відповідно, за вчинення яких передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
Досліджені на даній стадії судового розгляду докази, на переконання суду, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити зазначені вище кримінальні правопорушення.
Суд погоджується з твердженням прокурора щодо наявності у даному випадку ризику переховування від суду, оскільки, як було встановлено у ході розгляду клопотання, ОСОБА_4 без поважних причин неодноразово не з'являвся у судові засідання, хоча достовірно знав, що відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави, який було встановлено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя як альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою. Крім того, інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.3 ст. 307 КК України, задокументовані під час іспитового строку, встановленого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2024. Тому ОСОБА_4 з метою затягування судового розгляду даного об'єднаного кримінального провадження та уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
Також суд погоджується із наявністю у даному випадку ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки наразі судом розглядаються вже два обвинувальних акти щодо ОСОБА_4 , які ухвалою суду були об'єднані в одне провадження. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований і не має офіційних джерел доходу, інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.3 ст. 307 КК України, мали мету збуту, тобто отримання матеріальної вигоди, а також, як вбачається з обвинувального акту за ч.1 ст. 382 КК України, строк, на який його було позбавлено права керування транспортними засобами, наразі не закінчився, у зв'язку з чим він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується. Тому зазначені обставини, на переконання суду, є достатніми для обґрунтування наявності у даному випадку ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Зважаючи на це, суд вважає, що прокурором у судовому засіданні належним чином обґрунтовано та доведено наявність у даному випадку ризиків, передбачених п. 1 і п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, з урахуванням встановлених відомостей про особу обвинуваченого, а також з урахуванням вже досліджених судом доказів, суд приходить до висновку про недостатність застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим п. 1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, зокрема, про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання, що передбачено п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, на переконання суду, свідчить тяжкість та значна суспільна небезпека інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також з'ясовані факти його неявки до суду без поважних причин, що ставить під сумнів можливість виконання ним обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Про неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, на переконання суду, свідчить той факт, що до суду не було надано заяв від осіб, які б виявили бажання взяти ОСОБА_4 на поруки.
Про неможливість обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, на переконання суду, свідчить те, що обвинувачений не працевлаштований, офіційних доходів не має,а раніше обраний йому в цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному можливому розмірі не зміг належним чином запобігти, зокрема, ризику переховування від суду.
Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п. 4 ч. 1 ст.176 КПК України, свідчить відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, кількість і тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також те, що стосовно нього існує реальна можливість вчинення нових кримінальних правопорушень. Наведене свідчить про те, що вказаний запобіжний захід, на переконання суду, належним чином не зможе гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього при обранні цього запобіжного заходу обов'язків, а також не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, суд також враховує, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тому за вказаних вище обставин суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для обрання відносно нього іншого більш м'якого запобіжного заходу суд не вбачає.
Вік та стан здоров'я ОСОБА_4 також не є перешкодою для його тримання під вартою, оскільки із наданих суду медичних документів не було встановлено наявності у підозрюваного таких захворювань, які б дійсно перешкоджали утриманню його під вартою.
Крім того, суд зазначає, що характер та ступінь тяжкості діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та сукупність інших обставин, зазначених у клопотанні прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , на даному етапі судового розгляду не встановлено та учасниками судового засідання не доведено.
Судом також враховано, що відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Суд враховує, що у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність її звернення в дохід держави.
Тому, зважаючи на викладене, суд не вбачає у даному конкретному випадку підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 178, 183, 197, 369-372, 376, суд
Клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звернення застави в дохід держави, задовольнити.
Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2024 року у справі №331/7512/24 (провадження №1-кс/331/2552/2024) запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання.
Звернути в дохід держави заставу, внесену 24 грудня 2024 року за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2024 року у справі №331/7512/24 (провадження №1-кс/331/2552/2024).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 04 листопада 2025 року.
Повний текст ухвали складено і проголошено 06 листопада 2025 року о 13:30 год.
Суддя ОСОБА_18