Справа № 308/16421/25
07 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В. В., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , де заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, де заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Вказану заяву подано до суду у порядку окремого позовного провадження, передбаченому статтями 293, 315-318 ЦПК України.
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд вважає необхідним залишити заяву без руху з таких підстав.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже, заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства - статтями 315-319 ЦПК України, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання, зокрема у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною третьою статті 42 ЦПК України встановлено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно із частиною четвертою статті 294 ЦПК України - справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Заявниця, необхідність звернення до суду з відповідною заявою обґрунтовує неможливістю без встановлення вказаного факту отримати, як дружина військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, грошового забезпечення.
Щодо зазначеної заявником мети встановлення юридичного факту, слід зазначити, що відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок).
Так, згідно пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п'ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Отже, з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, сім'ям військовослужбовцям, які пропали безвісти в період проходження військової служби, щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем ОСОБА_2 , який є безвісно відсутнім з 31.05.2025, лише у загальному зазначила про відсутність у ОСОБА_2 інших близьких родичів, які також можуть мати право на отримання соціальних виплат та пільг у порядку, передбаченому законодавством України та є заінтересованими особами.
Зокрема у заяві не вказано, чи має ОСОБА_2 живих батьків, інших дітей, окрім сина, про якого зазначено у заяві, інших близьких родичів, зазначених у ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Крім того, у заяві не зазначено, чи перебував ОСОБА_2 колись у зареєстрованому шлюбі.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Однак як вказана військова частина, так і Міністерство оборони України, заінтересованими особами у вказаній справі не зазначені.
Тому для усунення недоліків, заявнику (представнику) потрібно надати всі відомі відомості з відповідним офіційним документальним підтвердженням щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 , інших членів родини, а також визначитись з колом заінтересованих осіб, вказавши відомості, встановлені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Крім цього, згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви окремого провадження, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Заявниця у поданій заяві зазначає про те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 21. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняються у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак вимоги заявниці не відносяться до таких, які зазначені у п. 21. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак за звернення до суду з даною заявою в порядку окремого провадження підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605,60 грн.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху та надати їй строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі шляхом подання до суду заяви у новій редакції, усунувши недоліки, з урахуванням положень частини першої статті 177 ЦПК України.
Залишення заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 293, 294, 295-300 ЦПК України, суддя
постановив:
заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, залишити без руху та надати заявниці строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити заявниці, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Чепка