Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4182/25
Номер провадження 2/299/1452/25
10.11.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Леньо В.В., за участю секретаря судового засідання Казимірська Н.В. розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Полянський Василь Іванович до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Виноградівський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Адвокат Полянський В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Фінпром Маркет», треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Виноградівський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 22.12.2021, Солонець Тамарою Миколаївною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №90469 про стягнення з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованості за кредитним договором №617083074 від 01.03.2019 укладеного між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та позивачем ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у загальній сумі 11 627,72 грн.
17.07.2025, старшим державним виконавцем Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чонка Д.В. відкрито виконавче провадження №7863573 на підставі виконавчого напису, який зареєстровано в реєстрі за №90469 вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною.
Згідно вказаною постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" боргу розміром 11 627,72 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса про стягнення з неї заборгованості на користь відповідача вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому він має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
Зауважує, що в ТОВ «Фінпром Маркет» ОСОБА_1 ніколи кредитів на отримувала і жодних зобов'язань перед цією фінансовою компанією та іншими кредитними установами не має.
Ніяких повідомлень про те, що ТОВ «Фінпром Маркет» стало правонаступником прав та обов'язків якоїсь фінансової установи за отриманим нею кредитом вона не отримувала.
Вказує, що ОСОБА_1 не було отримано письмової вимоги (повідомлення) ні від відповідача, ні від приватного нотаріуса, а тому вона не визнає розмірів заборгованості, нарахованої ТОВ «Фінпром Маркет», у тому числі відсотків та комісії, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони стягувача щодо кредитних зобов'язань.
У зв'язку з не інформуванням ОСОБА_1 про стан розрахунків за кредитним договором вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ТОВ «Фінпром Маркет», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Посилаючись на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2017 у справі №826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», позивач зазначає, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
На підставі наведеного, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №90469, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. яким задоволено вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11 627,72 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Полянський В.І. у судове засідання не з'явилися, при цьому представник позивача подав заяву, згідно з якою просить справу розглянути у їх з позивачкою відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України, згідно з якою ТОВ «Фінпром Маркет» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. зареєстрованого в реєстрі за №90469 від 22.12.2021, таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 606 грн (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України). У зв'язку з викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 606 грн та у разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 302,80 грн.
Треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. та представник Виноградівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмові пояснення щодо позову не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №40469, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром Маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №211221 від 21.12.2021, якому своєю чергою ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 21/12/21 від 21.12.2021, якому своєю чергою ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №2019103 від 03.01.2019, якому в свою чергу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступлено право вимоги за кредитним договором №617083074 від 01.03.2019, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» та стягнути з ОСОБА_1 за період з 20.12.2021 по 22.12.2021 включно, суму у розмірі:
4900,00 (чотири тисячі дев'ятсот) гривень 00 копійок- заборгованість за тілом кредиту;
6677,72 (шість тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 72 копійки - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;
50,00 (п'ятдесят) гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 11627,72 (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 72 копійки.
Зазначений виконавчий напис пред'явлено до виконання.
Постановою старшого державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Чонка Д.В. від 17.07.2025 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №90469, виданого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі1627, 72грн (ВП № 78636573).
Суд констатує, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №90469, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. 22.12.2021, при цьому датою його вчинення у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено 22.12.2021.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до ст. 18 цього Кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Як на підставу вчинення оспорюваного виконавчого напису, приватний нотаріус посилається на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно із пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови Кабінету міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29 листопада 2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29 січня 2019 року у справі №910/13233/17.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також п. п. б) п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.
Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У відповідності до п. п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У постанові від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначив, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
Оспорюваний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 22.12.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Таким чином, вчиняючи 22.12.2021 виконавчий напис, приватний нотаріус неправомірно керувався п. 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також у матеріалах справи відсутні докази надсилання вимоги від стягувача про усунення порушень та виконання умов кредитного договору позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відтак, позивач, не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача.
Крім того, відповідачем у порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором, як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилася за період часу з 29.07.2019 до 12.03.2021, про що зазначено у виконавчому написі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а вимоги позивача визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн за подання позовної заяви.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті на підставі ч. 1ст. 142 ЦПК України з державного бюджету позивачу необхідно повернути 605,60 грн, а з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно 605,60 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 89, 141, 142, 206, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №90469 вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 на користь ТзОВ «Ф1НПРОМ МАРКЕТ» у розмірі 11 627,72 гривень..
Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканці АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 605,60гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийЛеньо В. В.