Справа № 344/22010/24
Провадження № 11-кп/4808/525/25
Категорія ч.5 ст.407 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 07 жовтня 2025 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному 16 березня 2023 року до ЄРДР за № 42023091780000061 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України повернуто прокурору,-
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необгрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.
Зазначає, що в ході здійснення судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за ч.5 ст. 407 КК України, судом першої інстанції з метою визначення питання підсудності, було скеровано подання яке 08.05.2025 року розглянуто колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду та залишено без задоволення.
Так, судом при поверненні обвинувального акту були використані наступні тези судового рішення касаційної інстанції, а саме : « У цій справі в обвинувальному акті відсутні дані про місце затримання ОСОБА_9 ».
Однак слід зважити, що рішення касаційної інстанції також містить і наступні твердження:
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, є бездіяльність у формі нез'явлення військовослужбовця ( крім строкової служби) на службу без поважних причин вчасно, тобто у строк указаний у відповідному документі.
Інкримінований ОСОБА_9 злочин хоча і триваючий, однак у розумінні ст. 13 КК України є закінченим, момент його початку - це наступний день за днем, коли закінчилися встановлені строки з'явлення за місцем дислокації військової частини. Законодавець не ототожнює місця вчинення злочину з місцем затримання особи.
У цій справі в обвинувальному акті відсутні дані про місце затримання ОСОБА_9 . Натомість місце учинення злочину зазначено пункт дислокації військової частини, до якої він вчасно не з'явився і її розташування в межах юрисдикції Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області.
Зазначає, що вимоги ст. 91 та ст. 291 КПК України не містять прямого обов'язку доказування чи викладу в обвинувальному акті місця затримання підозрюваного/ обвинуваченого, а відтак вищевказане не можливо розцінювати як недолік та невідповідність обвинувального акту в розумінні ст. 291 КПК України.
Просить ухвалу Івано - Франківського міського суду від 07.10.2025 року скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.
Вказаною ухвалою клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору - задоволено. Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному 16 березня 2023 року до ЄРДР за № 42023091780000061 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України повернуто прокурору.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42023091780000061 від 16.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.5 ст. 407 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не зазначено про місце затримання обвинуваченого ОСОБА_10 та про місце припинення злочину, даний недолік позбавляє суд можливості в підготовчому судовому засіданні правильно визначити підсудність кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилися з невідомих для суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду поданої апеляційної скарги прокурора на ухвалу Івано - Франківського міського суду від 07 жовтня 2025 року повідомлялись завчасно.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового розслідування, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.
Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам кримінально-процесуального Закону.
З тексту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 вбачається, що в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, зазначено місце його вчинення, викладено правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме, зазначена кваліфікація дій за ч. 5 ст. 407 КК України та викладено формулювання обвинувачення, яке прокурор вважає доведеним.
Кримінальне правопорушення (злочин), що передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, - є триваючим, початком якого вважається момент самовільного залишення військової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину, затримання поза межами частини чи внаслідок дій самого обвинуваченого щодо явки до залишеної військової частини або у інший спосіб, що робить подальші злочинні діяння неможливими, правова позиція про що викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.08.2022 у справі № 452/2842/19.
Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти вказаної військової частини, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч, 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 07.12.2022 не з'явився з відпустки на службу без поважних причин до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та був відсутній без поважних причин на військовій службі з 07.12.2022 до моменту затримання 10.10.2024 правоохоронними органами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
Окрім цього, у матеріалах кримінального провадження міститься протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п. 71-72), згідно якого ОСОБА_9 відповідно до ст.ст. 40, 104,131,132,208-211,213 КПК України о 14 год. 45 хв. 10.10.2025 року в приміщенні Мукачівського РУП, працівниками Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В судовому рішенні колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 08.05.2025 року у даному кримінальному провадженні було висловлено свою позицію з приводу того, що в обвинувальному акті відсутні дані про місце затримання ОСОБА_12 , натомість місце учинення злочину зазначено пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_1 , до якої він вчасно не з'явився і її розташування в межах юрисдикції Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд, всупереч, вимог ст. 314 КПК України, без дослідження будь-яких матеріалів, фактично перейшов до дослідження обставин справи.
Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій винного, питання доведеності вини, наявність суперечностей у викладених прокурором обставинах тощо можуть бути перевірені виключно під час судового розгляду, з урахуванням доказів, які має у своєму розпорядженні прокурор та сторона захисту, та які будуть ним долучені до матеріалів кримінального провадження в процесі розгляду.
Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, можна стверджувати, що суд віднайшов формальні підстави для повернення процесуального документу, що свідчить про безпідставність ухваленого судового рішення.
Отже, вирішення питання щодо доведеності викладених в обвинувальному акті фактичних відомостей, які прокурор вважає встановленими та має намір відстоювати під час судового розгляду, не входить до компетенції суду під час підготовчого судового засідання.
Жодним пунктом та частинами статті 291 КПК України не передбачено вирішення судом в підготовчому судовому засіданні питання про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, як до цього вдався суд першої інстанції.
Під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції обмежений виключно тими документами, які визначені ст. 291 КПК України, а тому об'єктивно позбавлений можливості перевірити обґрунтованість пред'явленої підозри, правильність кваліфікації дій, доведеність чи обґрунтованість всіх елементів кримінальних правопорушень, встановлення часу, місця, способу та обставин, за яких інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення було ним вчинено.
Всі ці відомості містяться в обвинувальному акті, який наявний у матеріалах кримінального провадження. Незгода суду з обсягом викладу визначених законодавцем обставин, не може вважатись тим недоліком, який може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що інкримінований ОСОБА_9 злочин хоча і триваючий, однак у розумінні ст. 13 КК України є закінченим, момент його початку - це наступний день за днем, коли закінчилися встановлені строки з'явлення за місцем дислокації військової частини. Законодавець не ототожнює місце вчинення злочину з місцем затримання особи.
Тобто, місцем вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, є місце, де військовослужбовець самовільно залишив військову частину або не з'явився до неї без поважних причин. Натомість місце затримання такої особи лише відображає подальшу процесуальну дію органів досудового розслідування та не може визначати територіальну підсудність у розумінні ст.32 КПК України.
Крім того, безпідставне повернення обвинувального акта прокурору призведе до порушення судом першої інстанції вимог ст. 28 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків кримінального провадження.
Виходячи зі змісту та трактування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остання гарантує винесення судового рішення протягом розумного терміну, встановивши тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа через пред'явлення їй кримінального обвинувачування. Кінцевим моментом стану невизначеності є момент вступу вироку чи рішення у законну силу чи зняття обвинувачення (закриття кримінальної справи).
Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції, що зазначені в ухвалі обставини можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Колегія суддів вважає, що суд вправі вказати прокурору на недоліки і суперечності, які містяться в обвинувальному акті, однак не будь-які недоліки є достатньою підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
За таких обставин, ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню з направленням обвинувального акту до суду для здійснення судового провадження.
Керуючись ст. ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Івано - Франківського міського суду від 07 жовтня 2025 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5