Провадження № 1-кп/714/11/25
ЄУН : 714/1443/22
"10" листопада 2025 р. м. Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області у складі :
головуючого-судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисникаОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022262020001171 від 20 квітня 2022 року відносно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, одруженого, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_5 будучі обізнаним з тимчасовими обмеженнями щодо виїзду за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років з України через воєнний стан встановлений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затвердженим Законом України № 2102-IX, переслідуючи корисливу мету направлену на отримання грошової винагороди з приводу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою з невстановленою особою, організував незаконне переправлення ОСОБА_6 , мешканця міста Мелітополя, через державний кордон України за наступних обставин.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого в організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, обвинувачений ОСОБА_5 , в період часу з 14 по 18 квітня 2022 року вступив у злочинну змову із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які б забезпечили незаконне переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, після чого ОСОБА_5 зустрів ОСОБА_6 у м. Чернівці та на автомобілі марки «Mercedes Спринтер 316 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , привіз та поселив його до готелю «Валерія», що у м.Новоселиця за для подальшого незаконного переправлення через державний кордон.
При цьому, ОСОБА_5 завчасно обумовив із ОСОБА_6 порядок незаконного переправлення через державний кордон України, якому повідомив що вартість такого переправлення буде становити 7 000 Євро.
Далі, 18 квітня 2022 року в період часу з 14.00 год. до 21.40 год., ОСОБА_5 організував доставку ОСОБА_6 з м. Новоселиця до м. Герца, використовуючи при цьому автомобіль марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_7 - дружині обвинуваченого, де по прибуттю ОСОБА_6 пересів до автомобіля «Mercedes Benz Vito 109 CDI», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 , засудженого вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 березня 2023 року за ч. 2 ст. 332 КК України, в якому також перебував ОСОБА_9 , засуджений вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2022 року за ч. 2 ст. 332 КК України, та ОСОБА_10 .
У подальшому, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 було доставлено до державного кордону в напрямку 895-897 прикордонного знаку до КПП «Герца», де згодом їх було затримано прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України не визнав та показав, що з 2006 року займається перевезенням людей з України до Італії та назад. Одного дня, у квітні 2022 року йому подзвонив особа на ім'я ОСОБА_11 , якому раніше відправляв посилки та попросив зустріти його товариша ОСОБА_6 , який через війну, виїхав з м. Мелітополья. Він погодився, поїхав до м. Чернівці де біля готелю Черемош зустрів ОСОБА_6 якого привіз до м. Новоселиця та поселив до готелю. Згодом, через невеликій проміжок часу знову подзвонив ОСОБА_11 та просив забрати ОСОБА_6 з готелю оскільки до готелю навідалися працівники ТЦК. Він приїхав до готелю, забрав ОСОБА_6 якого поселив до себе у квартирі за місцем проживання. На другий день коли він слідував на автобусі до Італії, йому подзвонила дружина та повідомила, що ОСОБА_6 просить відвезти його до м. Герца на що він відповів аби вона попросила знайомого ОСОБА_12 , та разом на їх автомобілі відвезли ОСОБА_6 , що й було зроблено.
ОСОБА_8 раніше ніколи не знав, вперше побачив у залі судового засідання. Самого ОСОБА_9 знає з дитинства, разом із тим у будь-яких відносинах не перебуває та спілкуються виключно під час зустрічей, номеру контактного телефону не знає.
По поверненню з Італії, за місцем проживання було проведено обшук, його затримано, з його дозволу було проведено огляд телефона. Будь-яких грошових коштів від ОСОБА_6 не отримував та про його наміри незаконно перетнути кордон йому не було відомо та про такі обставини дізнався виключно під час проведеного обшуку.
Вважає, що слідчий експеримент проведений за участю свідка ОСОБА_6 не може слугувати доказом, так як свідок не за власною волею розповідав про обставини які мали місце, а фактично надавав відповідь на навідні питання слідчого. Також вважає, що обставини на які вказує свідок ОСОБА_6 при його допиті щодо передачі йому грошей не відповідають дійсності, оскільки ніяких грошові кошти він не отримував та у самих показах свідка є протиріччя, оскільки за первинним допитом останній вказував на нібито розмір коштів у сумі 5000 доларів США, а за повторним допитам останній повідомив про 7000 Євро.
Також обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що в ході досудового слідства були допущено ряд процесуальних порушень, на які неодноразово вказував його захист і тому зібрані докази є недопустимими. Тому просив його виправдати.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість підтверджується сукупністю доказів надані стороною обвинувачення та досліджених судом у їх сукупності.
Так, ОСОБА_9 суду показав, що на початку квітня 2022 року йому подзвонив знайомий, мешканець м. Маріуполя, який запитав його про те, чи не знає осіб які би могли допомогти у переправленні осіб через державний кордон України, на що він відповів, що осіб, які би могли допомогти у вказаному питанні не знає. Згодом, він згадав про знайомого ОСОБА_8 , який проживає поблизу кордону та міг би допомогти у вирішенні вказаного. За наслідками телефонної розмови із ОСОБА_8 , а в подальшому і зустрічами з ним, останній погодився допомогти у цьому питанні. Згодом, подзвонив незнайомцю, який виявився ОСОБА_6 та домовилися про зустріч у м. Герца. Згодом в обумовлене місце приїхав ОСОБА_6 , а через приблизно годину приїхав ще один незнайомий йому чоловік. Усі вони пересіли до автомобіля ОСОБА_8 та разом поїхали через поле показувати їм дорогу. На момент коли знаходився у м. Герца, йому подзвонив особа яка прохала про допомогу у незаконному переправленні ОСОБА_6 через державний кордон, який обіцяв сплати грошові кошти за таку послугу. Після того як його було затримано, намагався зв'язатися із особою яка попередньо зателефонувала, однак зв'язку із останнім не було.
Він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_5 , однак останній до подій щодо сприяння ОСОБА_6 у перетині через державний кордону не причетний. Ніяких попередніх домовленостей, розмов, в т.ч. телефонних з даного приводу між ними не було. Водночас суду підтвердив, що вирок щодо нього за яким його було засуджено за ч.3 ст. 332 КК України ним не було оскаржено, тобто вирок набрав законної сили.
Свідок ОСОБА_8 допитаний судом показав, що обвинуваченого ОСОБА_13 не знає, уперше побачив його у залі суду, прізвище Вінник йому не відоме.
З ОСОБА_9 знайомий, якого знає як ОСОБА_14 , мешканця с. Черлена Новоселицького (нині Чернівецького) району. Приблизно на кінець квітня 2022 року, за наслідками телефонної розмови з ОСОБА_9 погодився зустріти та відвезти на власному автомобілі двох людей до державного кордону, що на території с.Великосілля Герцаївського (нині Чернівецького) району, які мали намір незаконного його перетнути.
На другий день, в м. Герца по вул. Центральній зустрів ОСОБА_9 через невеликий проміжок часу підійшов один хлопець, а через деякий час ще один хлопець, яких раніше не знав, не бачив та з ними не спілкувався. Вони спілкувалися виключно із ОСОБА_9 . Усі вони сіли до нього до автомобіля, яких відвіз на околиці села, неподалік державного кордону та показав де можна його перетнути.
Допитана судом свідок ОСОБА_7 - дружина обвинуваченого, суду показала, що зі слів чоловіка їй відомо, що на прохання знайомого на ім'я « ОСОБА_11 » він зустрів у м. Чернівці одного чоловіка, якого поселив до готелю «Валерія», що м. Новоселиця. Згодом, через якісь період часу, ОСОБА_11 попросив чоловіка поселити дану особу, яка проживала у готелі у інше місце через те, що там військові вручили йому повістку. Сама вона запропонувала чоловікові поселити особу в них в квартирі, що й було зроблено. Згодом вона дізналася, що вказану особу звали ОСОБА_15 уродженець м.Маріуполя, за словами якого він разом із сім'єю тікали від війни, сім'я якого залишилася у Івано-Франківський області, а сам він добрався до м. Чернівці через те, що чоловікам відмовили залишитися проживати разом із сім'єю. Останній переночував в них одну ніч. На другий день, чоловік - ОСОБА_5 , поїхав у рейс, до Італії. Тоді ОСОБА_15 повідомив їй про необхідність добратися до м. Герца. За наслідками телефонної розмови із чоловіком, за обставин того, що погано керує автомобілем, зустрівши на вулицю сусіда ОСОБА_12 , попросила його поїхати як водій до м. Герца, на що останній погодився. Усі разом, в т.ч. ОСОБА_15 сіли до належного їм автомобіля марки «Audi», та попрямували у відповідному напрямку. По прибуттю до м. Герца, вони залишили ОСОБА_15 на АЗС. Після того як вони обмінилися телефонними номерами, вона разом із ОСОБА_12 повернулися до дому. Про обставини того, що ОСОБА_15 у незаконний спосіб намагався перетнути державний кордон, вона дізналася від працівників поліції, під час проведення в них обшуку за місцем проживання.
Свідок ОСОБА_12 суду підтвердив покази свідка ОСОБА_7 щодо обставин того що навесні 2022 року, в один з днів, після обіду на прохання сусідки ОСОБА_7 , на її автомобілі марки «Audi», під його керуванням привіз до м. Герца одного незнайомого йому раніше чоловіка молодого віку, якого залишили на АЗС, після чого разом із ОСОБА_7 повернулися до м. Новоселиця.
З показів свідка ОСОБА_6 , досліджених в судовому засіданні в порядку ч.11 ст. 615 КПК України вбачається, що він мав намір нелегально потрапити за кордоном, для чого, за насідками попередньої розмови із знайомим на ім'я « ОСОБА_11 », 17 квітня 2022 року приїхав з м. Яблуниця Івано-Франківської області до м. Чернівці де біля готелю «Черемош» його зустрів обвинувачений.
По приїзду, він сів до автомобіля «Мерседес» яким керував обвинувачений, та разом вони вирушили у напрямку м. Новоселиця. Під час слідування він повідомив обвинуваченому про бажання виїхати за межі України, на що обвинувачений погодився допомогти. За таку допомогу, він передав обвинуваченому 7000 Євро, після чого його було доставлено до готелю «Вікторія», що в м. Новоселиця, де він знаходився біля 3-х днів, а потім сам обвинувачений забрав його та привіз на квартиру за місцем його проживання. На другий день, за вказівкою дружини обвинуваченого він зібрався, та на автомобілі марки «Ауді А6» синього кольору, під керуванням незнайомця, у присутності дружини обвинуваченого його було доставлено до м. Герца. На той час обвинуваченого вдома не було.
По прибуттю, його висадили та дружина обвинуваченого наказала йому чекати, оскільки його заберуть. Через невеликий проміжок часу, під'їхав автомобіль «Мерседес Вито» чорного кольору, до якого він сів. У автомобілі окрім водія також, спереду знаходився один чоловік, а на пасажирське заднє сидіння, ще один незнайомий йому чоловік. Його та особу що перебував поруч привезли неподалік кордону та особа, яка була поруч із водієм, наказала їм схватися у кущах та чекати біля 15-20 хв., що вони і зробили. Через деякий час вони почали рух, однак їх було затримано прикордонниками.
За змістом повідомлення про виявлення кримінального правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18 квітня 2022 року о 21 год. 40 хв. на напрямку прикордонного знаку № 895 за спробу незаконного перетину державного кордону було затримано : ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Останній у свою чергу підтвердив участь обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Оглядом мобільного телефону марки «Iphone X», IMEI НОМЕР_4 , з номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 , у мобільному додатку «WhatsApp» виявлено переписку із контактом « ОСОБА_16 », номер телефону НОМЕР_6 щодо подальшого напрямку руху свідком ОСОБА_6 поблизу кордону за для його незаконного перетину.
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2022 року слідує, що свідок ОСОБА_6 , за наданими фото чотирьох осіб, за зовнішніми ознаками, впізнав особу під номером 3 - ОСОБА_13 , який зустрів його у м.Чернівці, якому передав кошти у сумі 5000 Євро.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 29.04.2022 року з фото таблицею до нього, свідок ОСОБА_6 впізнав особу під номером 1 - ОСОБА_8 , як особу яка 18 квітня 2022 року підвезла його та особи на ім'я « ОСОБА_17 » на автомобілі марки «Мерседес Вито» до державного кордону.
Як вбачається з протоколів пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 30.05.2022 року з фото таблицею до них, свідок ОСОБА_6 впізнав особу під номером 3 - ОСОБА_7 , як дружину обвинуваченого; під номером 2 впізнав ОСОБА_12 , які на автомобілі, 18 квітня 2022 року підвезли його до м.Герца.
Також, свідок ОСОБА_6 , за фотознімками впізнав особу під номером 1 - ОСОБА_9 , який 18 квітня 2022 року надавав поради як діяти за для незаконного перетину державного кордону, про що свідчить протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2022 року.
Під час проведеного слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 підтвердив свої покази, при цьому вказав на місце біля готелю «Черемош» в м. Чернівці де його забрав обвинувачений на автомобілі Мерседес Спринтер, з якими він приїхав до м.Новоселиця, якому передав грошові кошти за для незаконного перетину кордону. Далі він вказав маршрут за яким його 18 квітня 2022 року, було доставлено до м. Герца де згодом зустріли, та на автомобілі Мерседес Вито доставили до державного кордону, а після того як їх висадили, на шляху слідування, його та ще одного чоловіка затримали працівники прикордонної служби .
Аналіз та оцінка вищенаведених доказів у їх сукупності, які повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, дає можливість суду дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за кваліфікуючими ознаками : вчинене за попередньою змовою групи осіб, з корисливих мотивів.
Суд не приймає до уваги покликання сторони захисту на відсутність доказів винуватості ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованого злочину з огляду на наступне.
Так, за конструкцією об'єктивної сторони склад злочину незаконного переправлення осіб через державний кордон України характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із перерахованих у диспозиції ст. 332 КК України дії, а саме : незаконне переправлення осіб через державний кордон України; організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; керівництво такими діями; сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, незалежно від того, чи фактично опинилася особа, яку переправляють через державний кордон України, за межами України.
Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає розробку та безпосередню реалізацію планів незаконного перетинання державного кордону України іншими особами. Ці дії можуть бути поєднані зі схилянням інших осіб до незаконного перетинання державного кордону України, проте відповідна ініціатива може виходити і не від організатора, а від осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон або від інших осіб, і лише підтримуватися ним. Такі дії можуть виявлятися у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.
Керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України - це розпорядження діями осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України або інших осіб з метою досягнення відповідного злочинного результату - незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Це може виражатися у наданні відповідних настанов і проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших фактичних дій, координації останніх, забезпеченні їх прикриття, виробленні заходів щодо нейтралізації діяльності органів ДПС та інших правоохоронних органів тощо.
Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв'язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Таким чином, змістовний аналіз диспозиції ст. 332 КК України свідчить про те, що вказаний злочин є закінченим з моменту, зокрема, розробки та безпосередньої реалізацією планів незаконного перетинання державного кордону, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Як зазначено у рішенні Верховного Суду від 21.01.2020 (у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Судом встановлено та підтверджується як показами самого обвинуваченого так і показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що обвинувачений ОСОБА_18 , попри встановленні для чоловіків віком від 18 до 60 років обмеження на виїзд за кордон, зустрів ОСОБА_6 у м. Чернівці, якого на власному транспортному засобі доставив у раніше невідомій свідкові ОСОБА_6 місцевості, м. Новоселиця - місця найбільш наближеного до прикордонного району, якого згодом поселив до власної квартири з метою його укриття від виявлення правоохоронними органами.
Усвідомлення обвинуваченим обставин того, що ОСОБА_6 є особою призивного віку та не має права на перетин кордону, отримання від нього грошових коштів за для його незаконного переправлення через державний кордон, подальше доставлення свідка за допомогою дружини обвинуваченого прикордонного району - м. Герца, де його майже одразу зустріли незнайомі йому особи, які у свою чергу доставили останнього до державного кордону з метою незаконного перетину кордону, виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групи осіб, з корисливих мотивів.
Оскільки, мотив особистого збагачення внаслідок незаконного переправлення осіб через державний кордон України був домінуючим, то орган досудового розслідування правильно поклав його в основу кваліфікації вчиненого ОСОБА_18 кримінального правопорушення.
Попри те, що суд позбавлений можливості безпосередньо допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 та усунути встановлені в судовому засіданні розбіжності щодо розміру грошових коштів, які були передані обвинуваченому за незаконне переправлення через державний кордон, вказане не спростовує доводи обвинуваченого щодо його невинуватості.
Необхідно зазначити, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_18 окрім іншого, керував діями щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон.
Разом із тим, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин та вказане не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а тому вказану кваліфікуючу ознаку слід виключити з обвинувачення як зайву.
З огляду на вищенаведені докази які були дослідженні та оцінені судом, твердження обвинуваченого ОСОБА_18 щодо відсутності в його діях складу інкримінованого йому злочину суд оцінює як обрану форму захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності.
Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_9 , який з метою повного перекручення фактів, що мають значення для правильного вирішення судом кримінального провадження фактично змінив свої покази наданні ним при ухваленні вироку щодо нього Герцаївським районним судом Чернівецької області від 17 листопада 2022 року за яким він був засуджений ч. 3 ст. 332 КК України та визнав фактичні обставини справи, які його інкримінувалися та є аналогічними із тими за якими обвинувачується ОСОБА_18 .
Покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи не доводять та не спростовують вчинення ОСОБА_18 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Доводи сторони захисту про те, що використання досудових показань свідка ОСОБА_6 наданих слідчому 29 квітня 2022 року не можуть бути використані як докази в суді та є недопустимими, з огляду на те, що такі покази отриманні до набуття чинності ч. 11 ст. 615 КПК України, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Як встановлено судом, 29 квітня 2022 року, в період часу з 13:33 год. до 13:56 год., слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_19 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 95, 104, 106, 223, 224 КПК із застосовуванням відеозапису проведено допит свідка ОСОБА_6 .
Нормами статей 65, 66, 68 КПК України визначено поняття свідка, його права та обов'язки у кримінальному провадженні.
Статтею 95 КПК визначено поняття показань та особливості їх відібрання.
Положеннями ст. 224 КПК регламентовано порядок проведення допиту, та частиною 5 вказаної норми процесуального закону передбачено, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо-та/або відеозапис.
Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» №2201-ІХ від 14.04.2022 року, що набрав чинності 01.05.2022 року, внесені зміни до ряду статей Кримінального процесуального кодексу щодо кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Вказаним законом змінено правила використання показань в доказуванні через викладення в новій редакції ч. 4 ст. 95 КПК, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Вищевказаним Законом змінено ст. 615 КПК, та згідно з новою редакцією вказаної норми, а саме ч. 11 ст. 615 КПК передбачено, що показання,отримані підчас допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
З огляду на викладене, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що законодавець, зважаючи на умови воєнного стану, відійшов від принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого в ст. 23 КПК, з метою дотримання в умовах воєнного стану основних засад кримінального провадження, та змінив правила використання показань в доказуванні із застосуванням норм ст. 225 та ч.11 ст. 615 КПК України.
Згідно ч. 11 ст. 615 КПК України, показання, які були отримані в ході досудового розслідування під час допиту потерпілого, свідка, за умови фіксації його ходу та результатів засобами відео-фіксації, можуть бути використані як доказ саме в суді при розгляді кримінального провадження по суті.
За наведених обставин, зважаючи на вжитті усіх передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо забезпечення прибуття цього свідка в судове засідання та неможливості його допиту з поважних причин (перебування за межами держави за наслідками незаконного перетину державного кордону), суд безпосередньо дослідив його показання отриманні під час досудового розслідування, які отримані у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, та із фіксуванням за допомогою доступних технічних засобів відео фіксації. Тому, в силу вимог ч. 4 ст. 95, ч. 11 ст. 615 КК такі покази свідка ОСОБА_6 можуть бути використані як докази в суді. Тому, підстав вважати їх недопустимим доказом, відсутні.
В суду немає підстав не довіряти показам свідка ОСОБА_6 який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень та за відмов від давання показань за статтям 384, 385 КК України, його пояснення є послідовними та узгоджуються з іншими наведеними доказами, дослідженими судом, а саме, протоколом слідчого експерименту, проведеного з цим свідком, під час якого останній розповів та показав на місце зустрічі із обвинуваченим, обставини за яких було передано грошові кошти, маршрут за яким його було доставлено до державного кордону та місця затримання; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під час яких свідок ОСОБА_6 , вказав на обвинуваченого якому передав грошові кошти; впізнав дружину обвинуваченого ОСОБА_7 , та ОСОБА_12 - водія, які доставили населеного пункту поблизу державного кордону, а також впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підвезли його до державного кордону за для незаконного перетину.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд в силу вимог ст. 50 КК України звертає увагу, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 2,3 своєї постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернув увагу на те, що суди мають призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу винуватого. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).
Залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
На вказане неодноразово звернув увагу Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 3 квітня 2023 року у справі № 930/2622/20 (провадження № 51 - 2970 кмо 22); 18 липня 2024 року у справі № 703/1167/23 (провадження № 51-3476 ск 24); від 28 лютого 2024 року у справі № 379/494/23 (провадження № 51-5905 км 23).
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, судом враховано те, що ОСОБА_18 вперше вчинив особливе тяжке кримінальне правопорушення.
За даними Комунального некомерційного підприємства «Новоселицька лікарня» обвинувачений ОСОБА_18 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом'якшують покарання. Однак наведений у статті 66 перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.
Вчинення обвинуваченим злочину вперше, його молодий вік, позитивна характеристика за місцем проживання та наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, суд визнає обставинами, які пом'якшують обвинуваченому покарання.
З-поміж обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, суд визнає вчинення ним злочину з використанням умов воєнного стану
За наведених обставин, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення ч. 3 ст. 332 КК України, пов'язаний із сприянням у незаконному переправленні особи через державний кордон України, що має вкрай негативні наслідки для обороноздатності держави в умовах воєнного стану, ступень вини у вчиненому, ставлення обвинуваченого до скоєного, та виходячи з положень ч. 2 ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без відбування покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі на певний строк.
Втім, приходячи до висновку про необхідність призначення реального покарання, суд вважає, що встановлені по справі обставини дають підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_18 вимог ст. 69 КК України.
Так, суд враховує незначну роль обвинуваченого ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, відсутність потерпілих та завданої шкоди, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей.
Зазначені вище обставини, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що в свою чергу дає суду можливість для застосування вимог ст. 69 КК України, при призначенні основного виду покарання ОСОБА_18 за ч. 3 ст. 332 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ст. 332 ч. 3 КК України обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд виходить із того, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023 року, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність. Тому обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян в прикордонних районах України.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_18 вчинив тяжкий корисливий злочин, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна, за винятком житла, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян в прикордонних районах України на строк 1 (один) рік та з конфіскацією усього майна, за виключенням житла.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання та звернення вироку до виконання.
В строк відбуття покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_5 під вартою з 01 по 02 червня 2022 року.
До набрання вироком законної сили, обвинуваченому ОСОБА_5 залишити міру запобіжного заходу у вигляді застави, яка обрана ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2022 року.
Після вступу вироку в законну силу, повернути ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 124050 (сто двадцять чотири тисячу п'ятдесят) грн. 00 коп. внесені в якості застави за ОСОБА_5 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Чернівецькій області згідно квитанції АТ «Приватбанк» квитанція № 1 від 02.06.2022 року.
Речові докази :
мобільний телефон марки «Iphone X», IMEI НОМЕР_4 , з номером НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_6 та повернутий останньому, залишити останньому як законному володільцю.
Грошові кошти : 3000 Форинтів ; 25 Леі ; 8000 грн., вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) та передані на зберігання до АТ «Ощадбанк» (м. Чернівці, вул. Героїв майдану, 244), - конфіскувати в дохід держави.
Автомобіль марки «AudiA6», 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, який був вилучений 27 травня 2022 року в результаті проведеного обшуку за адресою: м. Новоселиця, вул. Пкшкіна, 7А та повернутий ОСОБА_7 - залишити законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя :