Справа № 645/5863/25
Провадження № 2/645/2952/25
іменем України
06 листопада 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання Федоровської Д.І.,
представника позивача - Савчук С.О. (в режимі відеоконференції)
представника відповідачки - Габар В.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №645/5863/25 за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №875833412 від 12.08.2019 року в розмірі 138700,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8870 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам та 3236,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.
Позовна заява мотивована тим, що 12.08.2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №875833412 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 7АFS4G49, який ввела у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. 12.08.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5000,00 грн на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 . Проте, відповідачка умови вказаного договору належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості.
На підставі договорів факторингу: № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з урахуванням додаткових угод до нього, якими продовжено строк договору), та № 05/0820-1 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а також № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №875833412 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 08/07/25-Е від 08.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17106,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом, 8870,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 3236,00 грн. штрафні санкції.
Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019 року у розмірі 138700,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
29.09.2025 року до матеріалів справи надійшли витребувані ухвалою суду від 03.09.2025 року документи.
06.10.2025 року до матеріалів справи від представника відповідачки - адвоката Габор В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що відповідачка ОСОБА_1 категорично не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ФК «ЕЙС», оскільки розмір нарахованих відсотків не узгоджуються з умовами Договору №875833412 від 12.08.2019 року. Як вбачається з позову та наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості, сума заборгованості по відсоткам визначена позивачем в розмірі 8 870,00 грн., яка нарахована за період з 12.08.2019 року по 16.12.2019 року. В той же час, пунктом 1.4. кредитного договору №875833412 від 12.08.2019 року визначено, о нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,38 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору. Пунктом 1.3. кредитного договору №875833412 від 12.08.2019 року визначено, що кредит надається строком на 17 днів. Крім того, згідно погодженого сторонами графіку розрахунків за кредитним договором №875833412 від 12.08.2019 року, сума процентів за користування кредитом була визначена у розмірі 1 173,00 грн. З урахування вищенаведеного, сторона відповідачки вважає, що правомірним є нарахування процентів за користування кредитом тільки у межах строку кредиту, погодженого сторонами в пункті 1.3. кредитного договору, тобто до 28.08.2019 року.В той же час, вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості по відсоткам в період з 29.08.2019 року до 16.12.2019 року не охоплюються умовами Договору. Відтак вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотками у розмірі 8 870,00 грн. не узгоджуються з умовами кредитного договору та є протиправно нарахованими. Так, на думку відповідачки розрахунок відсотків в межах строку дії договору, тобто за 17 днів, починаючи з 12.08.2019 року по 28.08.2019 року, складатиме 1173,00 грн. (5000,00 грн. х 1,38%/100%=69 грн. х 17 днів). Одночасно, сторона відповідачки зазначає, що ОСОБА_1 частково сплачувались кошти в рахунок погашення заборгованості, а саме - 28.08.2019 року відповідачкою сплачено кошти в сумі 1104,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відтак, з урахуванням суми заборгованості по тілу кредиту - 5 000,00 грн. та заборгованості по відсоткам - 1 173,00 грн., що загалом складає 6 173,00 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості в сумі 1 104,00 грн., остаточна сума залишку неповернутих коштів складає 5 069,00 грн. (6 173,00 грн. - 1 173,00 грн.). Вказана сума заборгованості визнається відповідачкою та остання готова сплатити її у разі пред'явлення вимог законним правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Також, на думку сторони відповідачки, стороною позивача не надано належних доказів переходу до нього права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 875833412, оскільки кредитний договір був укладений 12.08.2019 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» було передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення з відповідачем кредитного договору. Окрім того, зазначено, що позивачем надано неналежні та недопустимі докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором. Так, долучені до позову реєстр прав вимог за договорами факторингів містять ознаки штучного виготовлення. Вказані документи не є цілісним, вибірково створені, що викликає сумніви у справжній природі цих доказів. Загалом ні суд, ні сторона відповідача не мають можливості впевнитись у тому, що окремо виготовлені аркуші витягів з реєстрів, у своїй сукупності мають відношення саме до відповідачки ОСОБА_1 , а також зазначено, що вимога фактично передана на майбутнє. Крім того, відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, пропорційності та розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою, та просить суд зменшити розмір витрат ТОВ "ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн. до 1000,00 грн. При цьому, у випадку частково задоволення позову, просимо вказаний розмір судових витрат здійснити пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
08.10.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якій він просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором №875833412 від 12.08.2019 року у розмірі 17106,00 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 8870,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. У відповіді на відзив зазначено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами та здійснюють Розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Варто зазначити, що алгоритм нарахування відсотків узгоджується з умовами Кредитного договору. За цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору. (п. 1.1). Кредит надається строком на 17 (сімнадцять) днів (п. 1.3.). Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,38 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. (п. 1.4.) Нарахування відсотків здійснювалось за такою формулою: 000,00грн. (сума виданого кредиту)* 17 (строк Кредиту)* 1,38 (процентна ставка)/100= 1173,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів). 1173,00 /30 =69,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 12.08.2019 -28.08.2019 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 28.08.2019- Відповідач відповідно з Графіком платежів до Кредитного договору вніс суму в розмірі -1 104,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами. Зокрема, 28.08.2019 року відповідач уклав Додаткову угоду до Договору № 875833412 від 12.08.2019 року в якій сторони погодили продовжити строк, на двадцять дев'ять днів, а також, узгодили, що починаючи з 29.08.2019 року, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,38 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди. 5000,00 (сума виданого кредиту)* 1,38 (процентна ставка)/100=6 000грн., що здійснювалось за період 29.08.2019 -27.09.2019 (що підтверджується розрахунком підготовленими ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Відповідно до п. 4.2. сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування 3 і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн. (сума виданого кредиту) * 1,70(процентна ставка)/100= 85,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 02.10.2019 -16.12.2019 (що підтверджується розрахунками підготовленими ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 55 від 03.12.2019 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019. На правах нового кредитора ТОВ «Таліон Плюс» продовжувало нараховувати відсотки аналогічні тим, що проводило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сторони погодили що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3.). Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, зазначено, що відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу,проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 року та витяг з реєстру прав вимоги № 55 від 03.12.2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, стороною позивача зазначено, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
13.10.2025 року до матеріалів справи надійшли витребувані ухвалою суду від 03.09.2025 року документи.
В судовому засіданні представник позивача Савчук С.О. підтримала заявлені вимоги, з урахуванням поданого відзиву та просила суд стягнути з відповідачки 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8870 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам та понесені судові витрати в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачки Габар В.В. заперечувала проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши доводи позовної заяви, вислухавши представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.08.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №875833412 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000,00 грн. на умовах строковості , зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього Договору /а.с. 19/.
Відповідно до п. 1.2 Договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 17 днів.
Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 17 днів.
Сторони погодили, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,38 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору, з урахуванням положень п. 1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 503,70 відсотків річних.
Відповідно до п. 1.6 Розрахунок сукупності вартості кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку ОСОБА_1 № 4119-97ХХ-ХХХХ-6189, вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 12.08.2019 року /а.с. 15/, грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, що не оспорюється сторонами та підтверджено матеріалами справи, зокрема витребуваними судом доказами.
28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 40-41/.
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2).
Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року /а.с. 41-43/.
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 55 від 03.12.2019 року на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 243 значиться « ОСОБА_1 », кредитний договір № 3192406086 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 13696,00 грн, з яких тіло кредиту 5000,00 грн, відсотки 8696,00 грн /а.с. 39/.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03.12.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019 року за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. та за процентами в розмірі 8870, 00 грн. /а.с. 26-28/.
Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору) /а.с. 36-37/.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.20234 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», серед боржників за № НОМЕР_2 значиться « ОСОБА_3 », кредитний договір № 875833412 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 13696,00 грн /а.с. 39/.
У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 08/07-25-Е від 08.07.2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 (п. 1.1 Договору) /а.с. 32-33/.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08.07.2025 року до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за № 1466 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 875833412 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 17106,00 грн, з яких тіло кредиту 5000,00 грн, проценти 8870,00 грн. /а.с. 31/. Також 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року /а.с. 30/.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 875833412 від 12.08.2019 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. не заперечується відповідачкою та підтверджено матеріалами справи.
До того ж, відповідачка погашала заборгованість, сплативши 28.08.2019 року 1104,00 грн. про що зазначила у відзиві на позовну заяву.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Додатковими угодами № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, укладеними між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», викладено договір у новій редакції, а також продовжено строк дії договору відповідно до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року.
Отже, строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 12.08.2019 року був укладений в межах строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 55 від 03.12.2019 року на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 243 значиться « ОСОБА_1 », кредитний договір №875833412 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 13696,00 грн, з яких тіло кредиту 5000,00 грн, проценти 8696,00 грн /а.с. 41-43/.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №875833412 від 12.08.2019 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 03.12.2019 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 55, та договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року на момент переходу права вимоги був чинним.
Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року /а.с. 36-37/.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.20234 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», серед боржників за № НОМЕР_2 значиться « ОСОБА_3 », кредитний договір № 875833412 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 13696,00 грн /а.с. 39/.
У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 08/07-25-Е від 08.07.2025 року /а.с. 32-33/.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08.07.2025 року до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за № 1466 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 875833412 від 12.08.2019 року, загальна заборгованість 17106,00 грн, з яких тіло кредиту 5000,00 грн, проценти 8870,00 грн. /а.с. 31/. Також 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року /а.с. 30/.
При цьому, умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та наступних договорів факторингу не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.
Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов'язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором від 12.08.2019 року № 875833412, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором № 875833412, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 17106,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн, заборгованість за процентами 8870,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями 3236,00 грн.
Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1.1. Договору Товариство надало Позичальнику 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 Договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 17 днів.
Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 17 днів.
Сторони погодили, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,38 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору, з урахуванням положень п. 1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 503,70 відсотків річних.
Крім того, 28.08.2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 875833412 від 28.08.2019 року, якою погодили, що сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 875833412 від 28.08.2019 року на 29 днів. Починаючи з 29.08.2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,38 процентів в день від суми Кредиту згідно даної додаткової угоди. Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 29.08.2019 року. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання /а.с. 19, зворот/.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом у період з 12.08.2019 року по 28.08.2019 року в розмірі 1173,00 грн на день.
З 29.08.2019 року на підставі Додаткової угоди позивачем нараховувались відсотки за Користування кредитом 1,38 процентів в день, а саме з 29.08.2019 року по 27.09.2019 року нараховано 6000,00 грн.
При цьому, на погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено один платіж 28.08.2019 року в розмірі 1104,00 грн.
Надалі відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредитором поза межами строку кредитування.
Нарахування та стягнення відсотків за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, таких вимог позивач у справі не заявив.
Таким чином, суд вважає, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування, позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 11069,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн та зі сплати нарахованих відсотків в межах строку кредитування станом на 27.09.2019 року в розмірі 6069,00 грн. (1173,00 грн. (сума відсотків нарахована з 12.08.2019 року по 28.08.2019 року) + 6000,00 грн. (сума відсотків нарахована з 29.09.2019 року по 27.09.2019 року - 1104,00 грн. сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості).
Даних про те, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.
Розподіл судових витрат між сторонами здійснити пропорційно відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1933,20 грн. (11069,00х 2422,40/13870) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС» представляв адвокат Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року і додаткової угоди № 25770550483 до нього від 09.07.2025 року, а також довіреності від 24.12.2024 року /а.с. 20, 23, 24/.
Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 року, адвокатським бюро надано ТОВ «ФК «ЕЙС» наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019 року протягом 2 годин вартістю 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи протягом 2 годин вартістю 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019 року на рахунок позичальника ОСОБА_1 протягом 1 години вартістю 500,00 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 875833412 від 12.08.2019 року на рахунок позичальника ОСОБА_1 протягом 1 години вартістю 500,00 грн., загалом вартістю 7000,00 грн /а.с. 22/.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд приймає до уваги складність та категорію справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсяг доказів, позицію представника позивача, а також, те, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.
Також, суд приймає до уваги заяву сторони відповідача про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн. до 1000,00 грн.
Враховуючи викладене, оскільки позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено частково, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №875833412 від 12.08.2019 року в розмірі 11069,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 6069,00 грн. сума заборгованості за відсотками за користуванням кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" 1933,20 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", код ЄДРПОУ 42986956, МФО 322001, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а;
Відповідачка - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено та оголошено 10.11.2025 року.
Суддя О.В. Федорова