Справа № 627/745/25
03.11.2025
03.11.2025 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого ,
за вчинення адміністративних правопорушень , передбачених за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,
08.08.2025, о 22:20, водій ОСОБА_1 керував мопедом марки Honda Dio б/н, по вул.Охтирській в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора АлкоФОР - 507 та медичного освідування в КНП «Краснокутська ЦРЛ» , відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності 19.10.2024 за ч.2 ст.126 КУпАП , повторно протягом року, 08.08.2025, о 22:20, по вул. Охтирській в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, керував мопедом марки Honda Dio,б/н, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином ОСОБА_1 допустив порушення вимог пункту 2.1 (а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність , передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановлений законом строк і порядок, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за місцем проживання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП та про розгляд справи у Краснокутському районному суді Харківської області , однак, він не цікавиться про розгляд справи і до суду на виклики не з'являється . Клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 не надходило .
Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, вважає розглянути справу за наявними в ній письмовими доказами.
Суддя , дослідивши письмові докази по справі , дійшла до наступних висновків.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до п.2, 3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
Частиною 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4).
Згідно з ч. 2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наступними доказами , а саме:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 416935 від 09.08.2025, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.08.2025, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та зафіксована відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Алкофор- 507»;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.08.2025, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся до КНП «Краснокутська ЦРЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак від проходження такого огляду останній відмовився;
постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5432162 від 08.08.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.3.0.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.6 ст.121 КУпАП;
відеозаписом з відеореєстратора , на якому зафіксовано 08.08.2025, о 19:20, зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ;
відеозаписом з нагрудної службової боді камери 855079 поліцейського, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому порядку на стан сп'яніння ;
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 416927 від 09.08.2025 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3298725 від 19.10.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП;
довідкою ПОГ СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Івахненко В.М., з якої вбачається, що згідно бази даних ІПНП «Армор», ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності 19.10.2024 за ст. 126 ч.2 КУпАП ;
рапортом капітана поліції ПОГ СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Івахненка В.М.від 09.08.2025 , щодо відсторонення від керування ОСОБА_1 мопедом Honda Dio;
Так, у протоколах про адміністративне правопорушення викладено у повному обсязі фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, а саме місце, час та суть указаних правопорушень, зазначено інші необхідні відомості, які підлягають доказуванню та мають значення для правильного вирішення справи.
Указані вище протоколи про адміністративне правопорушення складено 09.08.2025 уповноваженою на це особою - капітаном поліції ПОГСПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Івахненком В.М., підписано останнім.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
В протоколі про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 № 416935 від 09.08.2025 , зазначено ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Так, наведені у протоколах про адміністративне правопорушення фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, що перевірені іншими взаємоузгодженими доказами між собою, повністю підтверджують його винуватість і не викликають сумнівів у суду.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 , яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 , «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином , своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 та п.2.1 (а) Правил дорожнього руху України.
На підставі вищевикладеного, суддя дійшла висновку , в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, а саме :
за ч.5 ст.126 КУпАП , тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;
за ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння .
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя виходить з таких обставин.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом'якшують/обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно ст.34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік ….
Згідно інформації РСЦ ГСЦ МВС в Харківській , Полтавській та Сумських областях від 27.10.2025, посвідчення на ім'я ОСОБА_1 не видавалося.
Суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з практикою, яка викладена у постановах апеляційних судів України, зокрема: у постанові Полтавського апеляційного суду від 11.01.2024 у справі №524/3059/23 (провадження №33/814/259/24); у постанові Волинського апеляційного суду від 18.12.2023 у справі №161/16203/23 (провадження №33/802/768/23); у постанові Чернігівського апеляційного суду від 24.01.2024 у справі №740/5821/23 (провадження №33/4823/112/24); у постанові Вінницького апеляційного суду від 17.01.2024 у справі №149/3453/23 (провадження №33/801/91/24); у постанові Вінницького апеляційного суду від 21.03.2024 у справі №137/128/24 (провадження №33/801/223/24); у постанові Київського апеляційного суду від 15.04.2024 у справі №939/241/24 (провадження №33/824/1902/24).
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає можливим накласти на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення:
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування тінформацією РСЦ ГСЦ МВС в Харкіській , Полтавській та Сумських областяї від 27.10.2025 , що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС , посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалося .ранспортним засобом на строк 1 рік ;
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу HONDA DIO б/н.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП на порушника ОСОБА_1 необхідно накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн), що становить 605 грн 60 коп, який також підлягає стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , ОСОБА_1 , на користь держави.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 36, 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 , ч.5 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення :
- за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік;
- за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, на ОСОБА_1 накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп з позбавлення права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Реквізити для сплати штрафу на користь держави: Отримувач ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA168999980313020149000020001, Код класифікації доходів бюджету 21081300.
Реквізити для сплати судового збору на користь держави :отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя Л. В. Вовк