Справа № 626/367/25
Провадження № 2/626/621/2025
Іменем України
29.10.2025 року м.Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді Бєлостоцької О.В.,
при секретарі Івашкіній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, процентів та пені (штрафних санкцій) за договором позики,
24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 (надійшов до суду 30 січня 2025 року), в якому зазначила, що 27 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким відповідачка взяла у борг грошові кошти у сумі 30 000 гривень. Починаючи з жовтня 2019 року, вона в усній формі неодноразово вимагала повернення боргу, проте ОСОБА_2 не відмовлялась від повернення боргу, однак постійно знаходила виправдання та посилалася на життєві труднощі. З березня 2024 року боржниця ОСОБА_2 почала перераховувати гроші на її картковий рахунок та повернула частково борг в сумі 28000 грн 00коп. В коментарях платіжних документів відправник коштів вказував «переказ власних коштів повернення боргу по договору позики від 27.08.2019 року». Таким чином, відповідачка своїми діями (сплатою частини боргу позики) перервала перебіг позовної давності за договором позики від 27 серпня 2019 року. До теперішнього часу ОСОБА_2 борг не повернула, взяті на себе зобов'язання не виконала, борг за договором позики на теперішній час складає 2000 грн 00 коп. На підставі п.4 договору позики за весь час користування позикою нараховуються відсотки щомісяця 2% від суми позики за весь час користування грошима. Таким чином загальна сума нарахованих відсотків за період з січня 2022 року по грудень 2024 року за договором позики становить -17840грн 00 коп. На підставі п.6 договору позики, за порушення строків повернення позики встановлюється пеня (штрафна неустойка) у розмірі 1% за кожен день порушення строків. За період з 25.01.2024 по 24.01.2025 р.р. (366 днів) пеня (штрафна неустойка) складає 51 500 гривень.
Позивач ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з відповідачки ОСОБА_2 : суму боргу за договором позики від 27.08.2019 року у розмірі 2000 гривень; відсотки за користуванням позикою у розмірі 17 840 гривень; пеню (штрафну неустойку) у розмірі 51 500 гривень та судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
27.03.2025 року у цивільній справі № 626/367/25 було ухвалене заочне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яке скасовано ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 12 травня 2025 року за заявою відповідачки ОСОБА_2 , призначено розгляд цивільної справи №626/367/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18 червня 2025 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову (а.с.100-103) та просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь:
- борг за договором позики 2 000,00 грн.;
- відсотки за користування позикою в межах строку дії договору позики з 27.08.2019 року по 27.09.2019 року в розмірі 600грн 00 коп (з розрахунку: 30000грн х 2%);
- інфляційне нарахування за період часу з 28.09.2019 року по 18.06.2025 року в розмірі 18280 грн 61 коп та 3% річних за період часу з 28.09.2019 року по 18.06.2025 року в розмірі 4439 грн 32 коп, а всього - 22 719грн 93 коп;
- пеню (штрафну неустойку) на підставі п.6 договору позики в розмірі 1% за кожен день порушення строків за період з 28.09.2019 року по 28.09.2020 року в розмірі 111 690грн 00 коп (з розрахунку 30600грн х1% х365 днів);
- повернути зайво сплачену суму судового збору в розмірі 280грн 10 коп.
Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 10.10.2025 року постановлено перейти від розгляду цивільної справи № 626/367/25 за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Бережний О.Л. в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в тому числі, через сплив строку позовної давності. Представник відповідачки Літвінової А.С. в обгрунтування заперечень послався на те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі
пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.Відтак, безпідставними є доводи викладені в позовній заяві про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 22719,93 грн. за весь час користування грошовими коштами, враховуючи ту обставину що договором позики від 27 серпня 2019р. визначено строк повернення позики (строк дії договору) - 27 вересня 2019 року. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.враховуючи, що розмір неустойки (111690,00 грн) значно перевищує розмір збитків (2000,00 грн), слід дійти висновку, що нарахований
позивачем розмір неустойки може бути зменшений до достатнього та необхідного розміру, тобто такого, що буде дорівнювати розміру збитків у 2000,00 грн основного боргу відповідача перед позивачем.ОСОБА_1 пред'явлені вимоги до відповідача про стягнення неустойки (штрафу, пені) поза межами строку позовної давності визначеного ст. 258 ЦК України, враховуючи ту обставину що договором позики від 27 серпня 2019р. визначено строк повернення позики (строк дії договору) - 27 вересня 2019 року (а.с.149-152).
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 27 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до п.п.1,2,3 якого позивачка по справі передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 30 000 гривень. Відповідно до п.5 договору строк повернення позики - 27 вересня 2019 року шляхом передачі коштів позикодавцю або зарахуванням коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 в АТ «Пумб» в м.Київ, МФО 334851, РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 6).
На підтвердження отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 30000 грн 00 коп за договором позики від 27.08.2019 року до матеріалів справи долучено розписку відповідачки від 27.08.2019 року (а.с.7).
ОСОБА_2 частково повернуто борг за договором позики від 27.08.2019 року: на картковий рахунок позивачки перераховано 28 000 грн 00 коп, що підтверджується: копіями платіжних інструкцій від 04.03.2024 року та 24.05.2024 року АТ КБ «Приватбанк», де в призначенні платежу ОСОБА_2 зазначила: «переказ власних коштів, повернення боргу за договором позики від 27.08. 2019 року» (а.с.9,10); випискою по картці від 24 січня 2025 року за період з 01.03.2024 року по 07.11.2024 року АТ «Універсал банк» клієнта ОСОБА_1 (поповнення картки: 04.03.2024 року 2000,00 грн, 15.03.2024 року 2000,00 грн., 15.04.2024 року 4000,00 грн., 24.05.2024 року 4000,00 грн, 30.06.2024 року 4000,00 грн., 30.07.2024 року 4000,00 грн., 31.08.2024 року 4000,00 грн. та 07.11.2024 року 4000,00 грн., а всього 28 000 грн.) (а.с.8).
Отже, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 27.08.2019 року за тілом позики становить 2000 грн 00 коп (30000 грн 00коп -28000грн 00коп).
Пунктом 4 договору позики від 27.08.2019 року передбачено, що позикодавець за цим договором отримує щомісячно 2% від суми позики.
Як вбачається із змісту п.5 договору позики від 27.08.2019 року, сторони узгодили строк повернення позики - 27.09.2019 року.
Зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики від 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 в повному обсязі не виконала.
Щодо позовних вимог про стягнення суми боргу за позикою та процентів за користування позикою суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст. ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Судом встановлено і відповідачкою не спростовано, що її заборгованість за договором позики від 27.08.2019 року за тілом позики становить 2000 гривень.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
В межах строку позики за період часу з 27.08.2019 року по 27.09.2019 року проценти за користування позикою становлять 600 грн 00 коп з розрахунку 30000 грн х 2%.
Відповідно по ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Виходячи із приписів ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення суми позики та процентів за користування нею мав спливти 28.09.2022 року.
Проте, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CоV - 2»на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалася і була скасована лише з 01 липня 2023 року.
Крім того, п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
04 вересня 2025 року відновлено перебіг позовної давності відповідно Закону України від 14.05.2025 № 4434-IX.
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачка пропустила строки позовної давності стосовно вимог про стягнення суми позики та процентів за користування нею, є необґрунтованими.
Враховуючи наведене вище, з відповідачки на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу за позикою у розмірі 2000 гривень, та відсотки за користування позикою з 27.08.2019 року по 27.09.2019 року в розмірі 600 грн 00 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних було нараховано за період з 28.09.2019 року по 18.06.2025 року, проте такий період нарахування не є правильним, з огляду на таке.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на наведене, інфляційні витрати та 3% річних мають бути нараховані та стягнуті з відповідачки на користь позивачки за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року.
Розмір інфляційних нарахувань за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року становить 5 995 грн 65 коп з розрахунку:
1) (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.19593626
2) 30 600,00 x 1.19593626 - 30 600,00 = 5 995,65 грн.
Розмір 3% річних за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року становить 2210 грн 74 коп.
1)за період з 28.09.2019 року до 31.12.2019 року
30 600,00 x 3 % x 95 : 365 : 100 = 238грн 93 коп.
2)за період з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року
3000,00 x 3 % x 366 : 366 : 100= 918 грн 00 коп.
3)за період з 01.01.2021 року до 23.02.2022 року
30 600,00 x 3 % x 419 : 365 : 100 = 1 053грн 81 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 6 договору позики від 27 серпня 2019 року передбачено, що у випадку порушення строків повернення позики та відсотків за ним, позичальнику встановлюється пеня (штрафна неустойка) в розмірі 1% за кожен день прострочення платежів.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CоV - 2»на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалася і була скасована лише з 01 липня 2023 року.
Також, відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку із вищенаведеним встановлений ст.258 ЦК України строк позовної давності на стягнення пені не був пропущений.
04 вересня 2025 року відновлено перебіг позовної давності відповідно Закону України від 14.05.2025 № 4434-IX.
Позивачкою обчислено неустойку за період з 28.09.2019 року по 28.09.2020 року в розмірі 111 690грн 00 коп (з розрахунку 30600грн х1% х365 днів).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилаючись на ч. ст.551 ЦК України, зазначає, що розмір неустойки (111690,00 грн) значно перевищує розмір збитків (2000,00 грн), отже нарахований позивачем розмір неустойки може бути зменшений до достатнього та необхідного розміру, тобто такого, що буде дорівнювати розміру збитків у 2000 грн 00 коп.
Зазначене посилання у відзиві за змістом є фактично заявою представника відповідача про зменшення розміру неустойки.
У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Судом встановлено, що визначений позивачкою розмір неустойки 111 690грн 00 коп значно перевищує розмір збитків. Станом на момент розгляду справи заборгованість ОСОБА_2 за договором позики становить 2000 гривень, заборгованість за процентами - 600 гривень.
У відзиві представник відповідачки посилається, в тому числі, на необхідність зменшення розміру неустойки.
Отже, враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, приймаючи до уваги ступінь виконання ОСОБА_2 зобов'язання, суд керуючись принципами розумності, справедливості, співмірності на підставі ч.3 ст.551 ЦК України дійшов висновку про можливість зменшення розмірі неустойки до 2000 гривень.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_2 на її користь заборгованості за договором позики в розмірі 2000 гривень, відсотків за користування позикою з 27.08.2019 року по 27.09.2019 року в розмірі 600 грн 00 коп, інфляційних нарахувань за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 5 995 грн 65 коп, 3% річних за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 2210 грн 74 коп, неустойки (пені) за період з 28.09.2019 року по 28.09.2020 року в розмірі 2000 гривень, в всього - 12806 грн 39 коп.
Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп (квитанція ID : 4739-1242-4519-5864 від 24.01.2025 року) та 439 грн 00коп (квитанція ID: 7141-8612-0683-8121 від 18.06.2025 року), загальна сума - 1650 грн 20 коп.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову (заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 137009 грн 93 коп) позивачка мала сплатити судовий збір у розмірі 1% - 1370 грн 10 коп.
Позивачкою заявлено клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 280 грн 10 коп (1650 грн 20 коп - 1370 грн 10 коп), яке підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9,35%) в розмірі 128 гривень 10 копійок (а.с.4а, 124).
Керуючись, ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 27 серпня 2019 року в розмірі 2000 гривень, відсотки за користування позикою з 27.08.2019 року по 27.09.2019 року в розмірі 600 грн 00 коп, інфляційні нарахування за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 5 995 грн 65 коп, 3% річних за період часу з 28.09.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 2210 грн 74 коп, неустойку (пеню) за період з 28.09.2019 року по 28.09.2020 року в розмірі 2000 гривень, в всього - 12806 (дванадцять тисяч вісімсот шість) гривень 39 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 128 (сто двадцять вісім) гривень 10 копійок.
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету надлишково сплачену суму судового збору при поданні позову у розмірі 280 гривень 10 копійок згідно Квитанції ID: квитанція ID: 7141-8612-0683-8121 від 18.06.2025 року (отримувач ГУК Харків обл/МТГ Красноград/22030101, код отримувача 37874947, рахунок отримувача UA 038999980313191206000020611).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 29 жовтня 2025 року.
Суддя