Справа № 639/7705/25
Провадження № 2/639/2594/25
10 листопада 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/7705/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за договором № 923778311 від 03.02.2021 у розмірі 23868,23 грн, з яких: 6199,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17668,83 грн - сума заборгованості за процентами, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03.02.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 923778311. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 додатковою угодою № 26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 133 від 11.05.2021 до договору факторингу №28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 923778311. Відповідно до укладеного 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу № 20102022 та Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23868,23 грн, з яких: 6199,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17668,83 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2022 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
15.10.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.38).
Представник позивача Сімутіна А.А., яка діє на підставі довіреності (а.с.34), у позовній заяві просила розглянути справу за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, у судове засідання не з'явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
10.11.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд встановив, що 03.02.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) дистанційно укладений електронний договір № 923778311 який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV355WK, відправленого позичальнику 03.02.2021 о 14:50:30, та введено останнім 03.02.2021 о 14:52:21 (а.с.6-8).
За умовами цього договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 6200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» (п.1.1). Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). Відповідно до Графіку розрахунків, термін платежу - 05.03.2021, сума кредиту - 6200,00 грн, нараховані проценти - 1134,60 грн, до сплати (разом) 7334,60 грн (а.с.6-8).
Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім'я та по батькові відповідача, серію та номер його паспорта, дату його видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації місця проживання, адресу електронної пошти.
На підтвердження отримання позичальником наданих в кредит грошових коштів у розмірі 6200,00 грн суду надана копія платіжного долучення від 03.02.2021 про перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» коштів згідно договору № 923778311 від 03.02.2021 ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що складена директором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Сергієм Сінченком та скріплена його печаткою (а.с.9).
Відповідно до Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт), її сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1). Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги (п.4.1). (а.с.13-15).
20.10.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, згідно з яким клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1). Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у Додатку до цього договору (п.4.1) (а.с.18-19).
Відповідно до копії платіжного доручення від 25.10.2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало на користь ТОВ «Таліон Плюс» плату права за відступлення вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (а.с.20).
Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022, ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 923778311 від 03.02.2021 на суму 23868,83 грн, з яких: 6199,40 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 17668,83 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.21).
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 923778311 від 03.02.2021 за період з 03.02.2021 по 11.05.2021 становить 16310,96 грн (а.с.9-10).
Відповідно до складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 923778311 від 03.02.2021 за період з 11.05.2021 по 21.10.2022 становить 23868,83 грн, з яких: 6199,40 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 17668,83 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.12).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).
За приписами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.
Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
Суд зауважує, що факт підписання відповідачем кредитного договору не свідчить про отримання ним коштів у кредит.
У контексті справи, що розглядається, первинними документами на підтвердження обставин, викладених у позові, можуть бути платіжне доручення про перерахування коштів, проведене та виконане банківською установою, або виписка з поточного банківського рахунку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з якого відповідачу мало б бути перераховано 6200,00 грн кредитних коштів.
Натомість до позовної заяви долучено лише копію платіжного доручення від 03.02.2021, підписаного представником директором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та скріплене його печаткою, про нібито перерахування коштів на картку НОМЕР_2 отримувача ОСОБА_1 , який не містить відомостей про фактичне проведення фінансовою установою відповідного платежу.
Крім того, суд вбачає, що підписані відповідачем документи не містять жодної інформації про номер картки позичальника,
Умовами договору №923778311 від 03.02.2021 не визначений порядок та спосіб видачі кредитних коштів, та у самому договорі відсутня інформація про належність картки № 5168-75-ХХ-ХХХХ-1970 позичальнику ОСОБА_2 , а також про проведення кредитодавцем верифікації та ідентифікації особи позичальника.
Отже, позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
Суд зазначає, що шаблон платіжного доручення за загальним правилом є документом інформаційного характеру, який покликаний підтверджувати певні обставини чи факти. Водночас зміст викладеної у платіжному дорученні (якщо вона не формується на підставі відомостей державного реєстру) зазвичай залежить від волевиявлення однієї особи (в даному випадку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»).
Оскільки кредитор, як зацікавлена особа може зазначити у платіжному дорученні будь-які відомості щодо обставин виконання кредитного договору і відповідач на це вплинути жодним чином не в змозі, то суд не може розцінити надане позивачем платіжне доручення як об'єктивний, належний та допустимий доказ на підтвердження факту переказу позичальнику кредитних коштів.
Надані суду розрахунки заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не є первинними бухгалтерськими документами, а тому самі по собі не підтверджують факт надання кредиту.
Позивач своїм правом на подання до суду клопотання про витребування доказів (виписки з банківського рахунку відповідача) не скористався, розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він уважав за потрібне.
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає також увагу на те, що умовами додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт), визначено, що підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги (п.4.1).
Водночас, на підтвердження переходу від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за кредитним договором матеріали справи не містять жодного Реєстру права вимоги, підписаного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Отже, набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача, а в подальшому набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, де боржником є відповідач, не доведено жодними належними, допустимими, достовірними доказами.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором та набуття позивачем права вимоги до відповідача, та відповідно, порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на відповідача не покладаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354. 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 923778311 від 03.02.2021 у розмірі 23868 грн 23 коп. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 10.11.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО