Справа № 953/3326/25
Провадження № 2/638/4734/25
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Тимченка А.М.
секретар судового засідання Кондратюк І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 13 січня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного Головного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 69.
Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що сімейне життя позивачки з відповідачем не склалося та фактично шлюбні відносини припинені приблизно 6 років тому, через відсутність взаєморозуміння між сторонами та наявні сварки. Зазначила, що спільне господарство не ведеться, спільне життя з відповідачем суперечить інтересам позивачки та вона не зацікавлена в збереженні шлюбу, тому просила розірвати шлюб, укладений з відповідачем.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2025 року позовна заява направлена за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Шевченківського Районного суду м.Харкова від 8 травня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 16.10.2025 року задоволено клопотання позивача та витребувано копію актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, 18 грудня 2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій просила розглядати справу за її відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Інших заяв та клопотань не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 05.11.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований19 липня1996 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 3913 січня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного Головного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 69, під час державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією актового запису про шлюб № 69 від 13.01.2018 року, зроблений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 19 серпня 2011 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 26.06.2019).
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбних відносин суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже, зміна шлюбного прізвища на дошлюбне залежить виключно від волевиявлення особи яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне, та не може залежати від бажання іншого з подружжя. У зв'язку з зазначенням у позовних вимогах про залишення прізвища, суд залишає їй шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги № 04/04/25-1 від 04.04.2025, додаткову угоду № 1 до договору № 04/04/25-1 від 04.04.2025, копію ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1375664 від 09.04.2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату № 01 від 04.04.2025на ім'я Пучкової А.С. на суму 10000 грн 00 коп., платіжну інструкцію № 731614977.1 від 04.05.2025про перерахування позивачем на рахунок Адвокатського бюро «Вікторії Фурман» 5000 грн. 00 коп.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від № 04/04/25-1 від 04.04.2025, укладеного між адвокатом Фурман В.М. та позивачем ОСОБА_1 , адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені договором.
Положеннями п.3.1 договору про надання правової допомоги від 04.04.2025 року встановлено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничої допомоги, визначаються сторонами окремою додатковою угодою , яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно із Додатковою угодою № 1 до договору № 04/04/25-1 від 04.04.2025, ОСОБА_1 були надані послуги за договором: розірвання шлюбу ( консультація щодо процедури розірвання шлюбу, підготовка та подання позовної заяви, відправка позовної заяви з додаткам на адресу відповідача, клопотання про витребування доказів у випадку необхідності, інші процесуальні заяви , отримання рішень суду, яке набрало законної сили та відправка рішення за місцем перебування клієнта, пред'явлення виконавчих листів до ДВС), із зазначенням ціни- 10000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
На підставі ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 111, 112Сімейного КодексуУкраїни і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 279, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 січня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного Головного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 69 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 5 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Суддя А.М.Тимченко