Справа №309/1418/25
28 жовтня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21.04.2025 року представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся в суд із позовом, сформованим в системі «Електронний суд», який отримано судом 22.04.2025 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, заборгованість за кредитним договором №134925 від 21.03.2024 року у розмірі 11655 грн. 44 коп., яка складається з 9523 грн. 88 коп. - заборгованості за тілом, 1809 грн. 91 коп. - заборгованості за відсотками та 321 грн. 65 коп. - комісії.
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Згідно ухвали судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28.04.2025 року дану справу передано за підсудністю до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
В подальшому, відповідно до ухвали судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.05.2025 року, з підстав, наведених у ній, вказану справу передано за підсудністю до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, для її розгляду по суті.
В провадження судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещука Р.П. матеріали зазначеної цивільної справи надійшли 02.07.2025 року.
В судове засідання представник позивача не прибув, натомість у позовній заяві просить суд провести розгляд даної справи без участі представника ТОВ «ФК «ЕЙС», зазначивши, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по даній справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Крім того, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутність на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали від 28.10.2025 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 , тобто відповідачем по даній справі, було укладено кредитний договір № 134925, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.45-51).
Зокрема, відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Згідно з положеннями п.1.2 індивідуальної частини договору у випадку, якщо будь-яка інформація не отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник мав право відмовитись від підписання (акцепту) цієї індивідуальної частини договору.
Як вбачається із матеріалів справи, ч.4 п.5.3 договору передбачено, що позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана кредитодавцю, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.
Згідно з правилами надання грошових коштів у позику, до укладення договору про споживчий кредит, для ознайомлення в особистий кабінет позичальнику надається паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору (а.с.65-66, 67-88).
Тобто відмова клієнта від проходження верифікації чи ненадання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з клієнтом та відмову від надання йому кредиту.
Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 згідно з вимогами, встановленими постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору.
Отже, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику.
Як передбачено п.5.2 індивідуальної частини, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
В подальшому електронний підпис - одноразовий ідентифікатор c47а1f9e було відправлено на номер телефону відповідача: НОМЕР_2 та введено останнім - 21.03.2024 року о 13:11:44, що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме на кожній сторінці індивідуальної частини договору (а.с.45-51).
Крім цього, індивідуальна частина містить електронну печатку ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та підпис директора Македонського О.Є., що за необхідності можна підтвердити через Єдиний портал державних послуг «Дія».
Таким чином, введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Як визначено ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Крім того, як перевірено і не спростовано в судовому засіданні, приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення договору), а також статтею 9 ЗУ «Про споживче кредитування» - інформація. Відповідач також підтвердив ознайомлення зі змістом ст.25 Закону та з правилами.
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, - характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.2.1 індивідуальної частини, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, і сплатити проценти за користування ним.
Як закріплено п.2.2.1, сума (загальний розмір) кредиту становить 20732.00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 17000.24 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 3731.76 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3 731,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 18,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Отже, відразу після вчинених дій відповідача, 21.03.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_4 , що в свою чергу, являється доказом того, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію кредитодавця.
Виходячи з встановлених обставин, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою №1 від 29.01.2025, підписаною ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» в особі директора ОСОБА_2 за допомогою сервісу «Вчасно» (а.с.89-91).
Як вбачається із п.2.6 індивідуальної частини укладеного договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 112 днів з 21.03.2024 року (дата надання кредиту) по 11.07.2024 року.
Пунктом 2.3 індивідуальної частини договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 240,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
У разі систематичного виконання зобов'язань позичальником, йому нараховується знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, який складає 1,00 грн.
Згідно з умовами п.2.4. індивідуальної частини, якщо позичальник не виконує зобов'язання за договором, то до нього застосовується стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.
Графік платежів є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка (а.с.52).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всі вказані розрахункові величини, в пунктах 2.8. та 2.9.1, за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.2.6 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені пунктах 2.8. та 2.9.1. показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом його в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладення умов договору відповідачем не здійснювалось, зокрема він погодився, що зміст договору ніяким чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчить його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).
Як вбачається із матеріалів справи, розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за кредитним договором №134925 від 21.03.2024 року наведено у додатках до позову (а.с.99-101).
Позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.
Також як з'ясовано з матеріалів справи, відповідач виконував умови кредитного договору, зокрема здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним.
Тобто, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц, а саме Судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.
Проте, всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі - 11655 грн. 44 коп., яка складається з наступного: 9523,88 грн. - заборгованість по кредиту; 1809,91 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 321,65 грн. - комісія за кредитним договором.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10.10.2024 -25.02.2025 (а.с.104).
В подальшому, 10.10.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЕЙС» - позивачем по даній справі, було укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 134925 від 21.03.2024 року (а.с.105-109).
У порядку та на умовах, визначених у договорі факторингу, позивач зобов'язався передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 року від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11655 грн. 44 коп.
Отже, як перевірено судом, під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі - 11655 грн. 44 коп., яка складається з наступного: 9523,88 грн. - заборгованість по кредиту; 1809,91 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 321,65 грн. - комісія за кредитним договором.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку та детальним розрахунком заборгованості, що містяться в матеріалах справи.
Суд констатує, що відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору.
В ст.612 ЦК України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, як зазначено вище, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №134925 від 21.03.2024 року, становить - 11655 грн. 44 коп., яка складається з наступного: 9523 грн. 88 коп. - заборгованість по кредиту; 1809 грн. 91 коп. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 321 грн. 65 коп. - комісія за кредитним договором.
Отже, в даному випадку відповідач порушив умови кредитного договору, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ним та первісним кредитодавцем - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», 21.03.2024 року, права вимоги за яким в подальшому було відступлено позивачу - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Встановлені судом обставини не спростовані в судовому засіданні відповідачем по справі ОСОБА_1 , оскільки будучи належним чином повідомленим рекомендованою кореспонденцією, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання останній повторно не прибув.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в цій частині, підлягає до задоволення.
Що стосується розподілу судових витрат між сторонами по даній справі, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі до суду позову, сформованого в системі «Електронний суд», про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11655 грн. 44 коп., сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 9980 від 21.04.2025 року (а.с.40).
Відповідно, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості, з відповідача в користь позивача слід стягнути 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Відносно вирішення питання щодо стягнення з відповідача в користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим суд констатує, що у відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, правнича допомога надавалась позивачу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» адвокатом Поляковим О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року (а.с.19-21).
Згідно долучених стороною позивача до матеріалів справи копії зазначеного договору, додаткової угоди №6 від 04.02.2025 року до нього та акту прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року, витрати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на правничу допомогу склали 7000 грн. 00 коп. (а.с.23-25, 26).
Разом з тим, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, складність справи та виконані адвокатом роботи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп.
На підставі наведеного, ст.ст.516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 11655 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 44 коп. заборгованості за кредитним договором №134925 від 21.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 3500 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В решті вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07.11.2025 року.
Суддя Грещук Р.П.