Справа №338/755/25
03 листопада 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., присяжних Кравчук К.І, Дашковця Т.М. секретаря судового засідання Двібородчин І.В. за участю: заявниці ОСОБА_1 її представника - адвоката Бігун В.П. , представника Міністерства оборони України у режимі відеоконференції - Тіщенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Богородчанський відділ реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлим,
ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Бігун Вікторія Петрівна, звернулась до суду із заявою про оголошення померлим її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Кривець Івано-Франківського (колишнього Богородчанського) району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області.
Заяву мотивує тим, що є дочкою зниклого безвісти старшого солдата навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 квітня 2023 року ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_2 та його ( ОСОБА_2 ) мама, отримали сповіщення №1/1550 про те, що її чоловік - старший солдат, ОСОБА_2 , 1985 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройно агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України. За фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено службове розслідування та за його результатами, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) 17 травня 2023 року, встановлено, що 16 квітня 2023 року військовослужбовець за призовом навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зник безвісти після ведення бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Вжитими заходами щодо з'ясування місця знаходження ОСОБА_2 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв'язок, опитування співслуживців не дали позитивних результатів. Інформації про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 перебуває у полоні, немає. 21 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №12023091120000109 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України «Умисне вбивство», де зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , був мобілізований до ЗСУ, де надалі перебував поблизу населеного пункту Хромове, Бахмутського району Донецької області, однак із 16 квітня 2023 року на зв'язок не виходить, місце перебування його не відоме.
Враховуючи обставини, при яких зник ОСОБА_2 у заявниці не залишається сумнівів щодо смерті її батька, а тому оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим є необхідним для подальшої реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бігун В. П. підтримали подану заяву з підстав, викладених у ній, і просили суд задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі. Заявниця додатково пояснила, що її мати - ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду із заявою про оголошення її батька, ОСОБА_2 , померлим.
Представник Міністерства оборони України - Тіщенко А. В. 29 липня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслав письмові пояснення у яких зазначив, що обставиною, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припустити його загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом є витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 . Тобто всією можливою інформацією щодо ОСОБА_2 володіє командування військової частини НОМЕР_1 . До справи не були долучені відповіді від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених СБУ; координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; «Українського національного центру розбудови миру»; міжнародного комітету Червоного Хреста, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_2 у полоні. Крім того, представник зазначає, що слід звернути увагу на те, що у заяві не зазначено інформації щодо батьків, дітей, утриманців зниклого безвісти, а рішення у цій справі безпосередньо буде стосуватись їх інтересів також. Оскільки зниклий безвісти не проходив військову службу у Міністерстві оборони України то, відповідно, Міністерство оборони України не володіє інформацією про нього.
В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а у інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим. Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми, як спеціальні. Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Статтею 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його постановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює особою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Відсутність безумовних доказів, що надаються заявницею, унеможливлює оголошення особи померлим.
Крім цього, представник ОСОБА_4 зазначає, що у випадку оголошення за рішенням суду особи померлим (загиблим), його члени сім'ї набудуть права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів передбачених у статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Більше того, у даній справі оголошення громадянина померлим зумовить виникнення у обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення необхідних для прийняття рішення документів, а після прийняття такого - обов'язку щодо безпосередньої виплати заявнику сум грошової допомоги. Тому рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки: батьків, дітей, утриманців (за умови наявності перерахованих осіб), доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зниклого безвісти за особливих обставин.
Виходячи з наведеного вище, просив при прийнятті рішення врахувати надані пояснення.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України Тіщенко А. В. надані письмові пояснення підтримав та просив їх врахувати при постановленні рішення.
Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 Нелюба С. А. 11 липня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслав, на виконання ухвали суду, витребувані докази та просив їх долучити до матеріалів справи. У судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв не подавав.
Представник заінтересованої особи - Богородчанського відділу реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про місце і час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явились, на адресу суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності. При вирішення питання щодо задоволення справи, поклалися на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявниці та її представника адвоката Бігун В.П., представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенка А. В., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 26 листопада 2005 року, Міжгірською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 25 січня 2005 року у Міжгірській сільській раді Богородчанського районі Івано-Франківської області, актовий запис №1. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 (а.с.24).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Богородчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7)
Відповідно до повідомлення №3/1091 від 10 березня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 04 грудня 2022 року у військову частину НОМЕР_7 (а.с.28).
Судом встановлено, що згідно з наказом від 13 лютого 2023 року №44, військовослужбовець за призовом солдата ОСОБА_2 призначеного розпорядженням командувача Сухопутних військ ЗСУ від 02.02.2023 року №764/243/дск в розпорядження військової частини НОМЕР_1 , який прибув для подальшого проходження служби із військової служби НОМЕР_7 АДРЕСА_2 , з 13 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.02.2023 року №46-РС на посаду навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону (а.с.20).
Як зазначено у заяві, 20 квітня 2023 року ОСОБА_3 отримала сповіщення №1/1550 про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, 16 квітня 2023 року, зник безвісти поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області.
Згідно з сповіщенням №1/1550 від 20.04.2023 року (а.с.8), старший солдат ОСОБА_2 , 1985 року народження, 16 квітня 2023 року зник безвісти поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройно агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України.
Відповідно до рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 від 17 квітня 2023 року, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця за призовом старшого солдата ОСОБА_2 призначено службове розслідування (а.с.57).
Відповідно до доповіді про зникнення безвісти в бойовій обстановці військовослужбовця рядового складу (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) старшого солдата ОСОБА_2 , вбачається, що пошуками зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_2 здійснював старший лейтенант ОСОБА_9 . Вжитими заходами щодо з'ясування місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_2 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв'язок, опитування спів службовців, позитивних результатів не дали, проявів боягузтва через небажання виконувати обов'язки військової служби в умовах бойової обстановки він не виказував, до теперішнього часу будь-яка інформація щодо його поранення чи загибелі не надходила, місцезнаходження останнього невідоме (а.с.60).
Витягом з наказу №2112 від 17.04.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.58).
Відповідно до акту службового розслідування заступника командира НОМЕР_2 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_10 , який здійснювався на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17 квітня 2023 року №2112, встановлено, що 16 квітня 2023 року військовослужбовець за призовом навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зник безвісти після ведення бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Вжитими заходами щодо з'ясування місця знаходження ОСОБА_2 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв'язок, опитування співслуживців не дали позитивних результатів. (а.с.61-64).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) 17 травня 2023 року №1749, вважати військовослужбовця за призовом навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_2 , зниклим безвісти з 16 квітня 2023 року. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 , здійснювати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (а.с.65-68).
Відповідно до письмових пояснень наданих військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що 16 квітня 2023 року в ході виконання бойових завдань в складі підрозділу в районі населеного пункту Хромове Донецької області, переважаючими силами противник перейшов в активні наступальні дії. Солдат ОСОБА_2 був на позиції біля населеного пункту хромове Донецької області. Під час пересування на запасні позиції останній з групою не вийшов та на зв'язок більше не виходив. У зв'язку із щільним обстрілом зі сторони збройних формувань російської федерації повертатись було неможливо, група втратила боєздатність евакуйовуючи поранених військовослужбовців. По теперішній час частина території населеного пункту хромове Донецької області, в якій останній раз перебував солдат ОСОБА_2 , знаходиться під окупацією ворога. Під час виконання бойових завдань солдат ОСОБА_2 знаходився у тверезому стані та перебував у засобах захисту (а.с.70; 71).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності) від 17.05.2023 року, №1749 (а.с.65-68), витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин номер витягу 20230711-1398 від 11.07.2023 особи ОСОБА_2 (а.с.14); копій матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 (а.с.57-71) встановлено, що старший солдат, військовослужбовець за призовом навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 зник безвісти 16 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Хромове Донецької області.
Згідно з довідкою №9/1/891/ про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 09.03.2024 року, встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 13 лютого 2023 року по 16 квітня 2023 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у районі населеного пункту Хромове Донецької області (а.с.22-23).
22 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №12023091120000109 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України «Умисне вбивство», де зазначено, що ОСОБА_2 був мобілізований до ЗСУ та перебував поблизу населеного пункту Хромове Донецької області. З 16 квітня 2023 року на зв'язок не виходить, місце перебування його не відоме (а.с.21).
Відповідно до повідомлення начальника слідчого відділу ВП №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Крижанівського В. С., матеріали кримінального провадження №12023091120000109 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлено 31 травня 2023 року в Бахмутський РВП Донецької області (а.с.74).
Інформації про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 перебуває у полоні не має.
Оголошення ОСОБА_2 загиблим є необхідним для реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.
Аналізуючи пояснення представника заявниці, представника Міністерства оборони України, досліджені документи, суд зауважує наступне.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі N 209/3085/20).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі N 204/7924/23 (провадження N 61-16728св23)).
Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі N 465/3147/22 (провадження N 61-1296св24) при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі N 755/11021/22 (провадження N 14-94цс24):
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: "фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років" - та дві спеціальні: "якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців" та "за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року N 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі N 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року N 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану").
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року N 1932-XII "Про оборону України" (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів "воєнними діями" словами "збройним конфліктом".
Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: "Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов'язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту".
Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року N 2469-VIII "Про національну безпеку України").
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії "воєнні дії", "збройний конфлікт" і "воєнний стан". Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями "воєнні дії" і "збройний конфлікт", а не "воєнний стан". Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд звертає увагу на те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується дослідженими судом доказами.
Від оголошення військовослужбовця загиблим (померлим) під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії держави-окупанта проти України залежить виникнення та реалізація особистих майнових та немайнових прав заявниці.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
З дати ймовірної загибелі ОСОБА_2 пройшло більше одного року, а тому згідно чинного законодавства та на підставі долучених документів є всі підстави для визнання його загиблим на підставі ч.2 ст.46 ЦК України.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Суд зауважує, що під час проведення службового розслідування військовою частиною самостійно було встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти після ведення бойових дій у складі БТГр 2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановик, яка мала місце на той час в зоні відповідальності 5 механізованої роти, якою виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області.
Виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і є продовженим станом на дату постановлення рішення суду.
Бойові дії на території України, зокрема Донецької області тривають з 2014 року, день та час їх закінчення не відомий, певна кількість людей, в тому числі військовослужбовців, вважаються зниклими безвісти, в тому числі ОСОБА_2 .
Їх родичі, в тому числі заявниця, не можуть належним чином реалізувати своїх прав, зокрема спадкування, отримати виплати, впорядкувати питання власності, оскільки норма ч. 2 ст. 46 ЦК України є застарілою та не відповідає сучасним реаліям, а законодавець не приводить чинне законодавство до сучасних умов та реалій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Заява є обґрунтованою, оскільки заявниця повністю довела обставини, на які посилається, а тому заяву слід задовольнити.
Керуючись, ст. 46 ЦК України, ст.76-81, 89, 263-265, 293, 308, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи: Богородчанський відділ реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлим - задовольнити.
Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кривець Івано-Франківського (Богородчанського) району, Івано-Франківської області, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий :
Присяжні: