Справа № 216/6199/25
провадження №2/216/2896/25
10 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,-
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через «Електронний суд» надійшла відповідна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування..
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням Відповідача, та AUDI Q7, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, Відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП. Цивільно-правова відповідальність Відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-200772573. Транспортний засіб “AUDI Q7», д.н. НОМЕР_3 , був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ "СК "АРКС". Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування ПрАТ "СК "АРКС" відповідно до платіжного доручення від 27.04.2021 року здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу “AUDI Q7», д.н. НОМЕР_3 , в розмірі 229 770,10 грн.
Відповідно до вимоги на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації від 22.06.2021 року ТДВ»СГ»ОБЕРІГ» було сплачено страхове відшкодування з урахуванням зносу у розмірі 102 012,62 грн.
Відповідно до Розпорядження та Постанови, було встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від місця реєстрації (проживання) власника транспортного засобу (фізичної особи) або місцезнаходження юридичної особи (К2), який визначається за місцем реєстрації (проживання) власника транспортного засобу (фізичної особи) або місцезнаходженням юридичної особи відповідно до документа про реєстрацію транспортного засобу. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 09.04.2021 р. цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія забезпеченого транспортного засобу була забезпечена у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді Полісу № EP-200772573, згідно якого для розрахунку страхового платежу за забезпечений транспортний засіб “CHEVROLET AVEO», д.н. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ), було застосовано коефіцієнт залежно від місця реєстрації (проживання) власника транспортного засобу (фізичної особи) (К2) в розмірі 1,5, що відповідає зазначеному місцю реєстрації (проживання) попереднього власника транспортного засобу “CHEVROLET AVEO», д.н. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ) - с. Шевченкове, Дніпропетровська обл. (інші населені пункти Зона 5). Однак, за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу“CHEVROLET AVEO», д.н. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ) від 06.08.2019 р. місце реєстрації (проживання) власника транспортного засобу (Відповідача) зазначено м. Кривий Ріг, що відноситься до (Зони 3), та відповідає розміру коригуючого коефіцієнта (К2) = 1,8-2,8. Таким чином, Полісом № EP-200772573 щодо транспортного засобу “CHEVROLET AVEO», д.н. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ) було невірно застосовано коригуючий коефіцієнт в залежності від місця реєстрації (проживання) власника транспортного засобу (фізичної особи) або місцезнаходження юридичної особи (К2) - 1,5, замість 1,8-2,8, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами, що передбачає більший розмір страхового платежу.
Відповідно до ст.38-1 Закону № 1961-IV передбачено відповідальність за порушення умов страхування, зокрема, п. 38-1.1. у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику відшкодування. 50 відсотків виплаченого страхового Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 38-1.1 ст.38 1 Закону № 1961-IV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 102.012,62 грн. / 50% = 51.006,31 грн.
Разом з позовними вимогами представник позивача просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 року справу передано у провадження головуючому судді Чирському Г.М.
Ухвалою Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
15.09.2025 року представником відповідача - адвокатом Ванкевич О.Ю., через «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник не погоджуючись із вимогами позивача, просить поновити строк для надання відзиву та відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, з огляду на наступне. З метою укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200772573, Відповідач звернувся до страхового агента Позивача, на вимогу якого надіслав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України та інші документи, необхідні для укладання договору, після чого сплатив страховий платіж та отримав поліс в електронному вигляді. Відповідач, в свою чергу, перевірив поліс на предмет правильності зазначення ПІБ, ідентифікаційного коду та адреси реєстрації, реквізитів посвідчення водія, а також назви та державного номерного знаку транспортного засобу, які були зазначені коректно. Натомість, коригуючі коефіцієнти та їх значення, що використовуються у договорах страхування Відповідач не перевіряв та не мав об'єктивної можливості це зробити, оскільки, на відміну від позивача, не володіє спеціальними знаннями щодо їх застосування та схеми обчислення. Позивач, в свою чергу, мав можливість проконтролювати правильність внесення даних страхувальником, маючи доступ до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Відповідача та інших наданих ним документів. Зокрема, страховик мав можливість перевірити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу до укладення договору, але цього не зробив. Позивач погодився з умовами договору страхування, про що свідчить підписання такого договору, видача полісу, прийняття страхового платежу та внесення інформації про договір до реєстру МТСБУ. Питання про нібито внесення неправдивої інформації Відповідачем виникло лише після настання страхового випадку. Під час укладення договору страхування, обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика, відтак ризики неправильного заповнення цього документа, за умови надання страхувальником достовірних відомостей, які документально підтверджені, покладається виключно на страховика. Страховик не був позбавлений можливості перевірити надану Відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку, проте страховик-позивач не пред'являв до Відповідача ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які були надані Відповідачем. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладався страховиком, і саме страховик несе ризики правильності визначення коригуючого коефіцієнта. Отже, відсутні докази, що Відповідач умисно чи недобросовісно приховав відомості при укладенні договору страхування. Відтак, підстав для застосування п. 38.1 ст. 38-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 та регресу - немає. Представник відповідача зазначає, що під час укладення договору страхування, обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика, відтак ризики неправильного заповнення цього документа, за умови надання страхувальником достовірних відомостей, які документально підтверджені, покладається виключно на страховика. Неправильне зазначення коефіцієнту в даному випадку не залежало від волі відповідача, не вплинуло на виникнення страхового випадку, а тому процесуальну поведінку страховика, яка об'єктивно спрямована на відмову у виплаті страхового відшкодування, слід вважати недобросовісною, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у п. 6 ч. 1 ст. 2 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність).
19.09.2025 року представником позивача, який діє на підставі довіреності, подано відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді зазначено, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № EP-200772573 був укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС). Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.08.2017 року № 3631 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 року за №1197/31065, яким були внесені зміни до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.10.2011 року №673, а саме в Розділ 3, яким визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування. Порядок укладання внутрішніх електронних договорів визначено так: страхувальник через ІТС самостійно вносить відомості, що становлять заяву на страхування; страховик на підставі цієї заяви формує пропозицію укласти договір у вигляді проекту страхового поліса та реєструє його в єдиній централізованій базі даних МТСБУ; після акцепту страхувальником договір вважається укладеним і набирає чинності. За вимогами ст. 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова премія розраховується з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, зокрема К2 - залежно від місця реєстрації власника транспортного засобу. У полісі № EP-200772573 було застосовано коефіцієнт К2 = 1,5, тоді як за фактичним місцем реєстрації Відповідача (м. Кривий Ріг, зона 3) належало застосувати коефіцієнт у межах 1,8-2,8. Неправильне визначення коефіцієнта стало наслідком надання страхувальником недостовірної інформації при заповненні заяви на страхування. Саме страхувальник відповідає за коректність поданих відомостей, а електронна форма договору передбачає їх автоматичне опрацювання без обов'язку страховика перевіряти кожний документ у паперовій формі. Договір укладено відповідно до чинного на 2021 рік Положення про електронні договори ОСЦПВ, усі дані внесені страхувальником особисто, а тому саме він несе відповідальність за їх достовірність. Правові підстави для регресних вимог ТДВ «СГ «Оберіг» є належними і підтверджуються законом.
24.09.2025 року представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування яких зазначила, що договір страхування № ЕР-200772573 укладався за заявою ОСОБА_2 . Вказане відображене у страховому полісі, що долучений Позивачем. ОСОБА_2 надавав Відповідачеві транспортний засіб у тимчасове користування. То ж Відповідач не причетний до укладення договору страхування № ЕР-200772573 та не може нести відповідальність за подану страховику інформацію. Що стосується коригуючого коефіцієнта, то продовжує наполягати на тому, що його визначення входить до компетенції страховика. Неправильне зазначення коефіцієнту в даному випадку не залежало від волі відповідача, не вплинуло на виникнення страхового випадку, а тому процесуальну поведінку страховика, яка об'єктивно спрямована на відмову у виплаті страхового відшкодування, слід вважати недобросовісною, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у п. 6 ч. 1 ст. 2 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність).
29.09.2025 року представником відповідача через «Електронний суд» надіслано додаткові пояснення у справі. Так, відповідно до пояснень, сторона позивача з урахуванням наданих стороною Відповідача заперечень, вважає за необхідне додатково надання наступного змісту пояснення. Договір обов'язкового страхування (поліс №EP-200772573) було укладено в електронній формі без участі страхового агента. Уся необхідна інформація (включаючи місце реєстрації транспортного засобу) була введена самим страхувальником через ІТС (інформаційно-телекомунікаційну систему) страховика. Відповідно до внутрішніх умов страхового продукту, ІТС використовується страховиком для автоматизованого укладання договорів страхування. Після повної оплати страхової премії система автоматично сформувала договір, а страховик вніс його запис до Єдиної централізованої бази даних ОСЦПВ та надав страхувальнику візуальну форму полісу у погоджений спосіб. Закон не передбачає обов'язку страховика додатково перевіряти достовірність даних, введених страхувальником. Згідно з положеннями Закону №1961-IV «Про ОСЦПВ», після сплати премії страховик зобов'язаний внести договір до бази і надіслати поліс, проте законодавством не встановлено окремої перевірки введених даних поза межами цієї процедури. Тобто, поліс оформлюється на підставі наданої інформації, і вся відповідальність за її правильність лежить на страхувальнику, а не на страховикові. Невідповідність щодо місця реєстрації стала відома страховику лише після ДТП - при отриманні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу винуватця. До цього моменту страховик не мав жодних підстав сумніватися у достовірності даних. Жодних інших ознак «помилки» чи змови не було, тому й доведення таких сумнівів могло відбутися лише після фактичної події та аналізу документів з місця ДТП. Відповідно до ст.11 Закону №1961-IV, страхувальник несе відповідальність за надані ним відомості: якщо під час укладення договору вказані дані виявляться недостовірними і знизили розмір премії, страхувальник зобов'язаний сплатити страховикові штраф. Таким чином, саме страхувальник відповідає за коректність інформації (зокрема щодо реєстрації авто). Будь-які претензії Відповідача щодо «коригуючого коефіцієнта» чи неточностей у полісі мають бути адресовані до страхувальника, а не до позивача, адже саме клієнт приймав і вводив ці дані. Фактичне користування транспортним засобом винуватцем ДТП фактично прирівнює його до власника з точки зору обов'язків ОСЦПВ. Це свідчить про те, що особа, яка експлуатувала авто та спричинила ДТП, несе відповідні обов'язки власника щодо страхування. Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі претензії відповідача у цій частині слід адресувати виключно до страхувальника, а не до страховика. Більш того, положення Закону №1961-IV надають законодавче право на стягнення частини виплаченого страхового відшкодування з винуватця ДТП, котрим являється відповідач. Враховуючи дані пояснення, позивач просить врахувати викладену у відповіді на відзив позицію при винесенні рішення у справі та задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Судом встановлено, що 09.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та AUDI Q7, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано майнових збитків.
Згідно з постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №216/2110/21 відповідача було визнано винним за вчинене правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. на користь держави. Вказана постанова суду набрала законної сили 06 травня 2021 року.
Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 09.04.2021 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “CHEVROLET AVEO», д.н. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ) була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг», що вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-203330991 від 07.08.2020, згідно з умовами якого ліміт страхової відповідальності за заподіяну майну шкоду становить 130 000 грн., та станом на 09 квітня 2021 року був чинним.
Транспортний засіб “AUDI Q7», д.н. НОМЕР_3 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ "СК "АРКС". Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування ПрАТ "СК "АРКС" відповідно до платіжного доручення від 27.04.2021 року здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу “AUDI Q7», д.н. НОМЕР_3 , в розмірі 229770,10 грн.
Таким чином, ПрАТ "СК "АРКС" набуло права вимоги до винної особи, в результаті чого звернулось до Позивача з заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до заяви ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення заборгованості в порядку регресу від 22.06.2021 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було сплачено страхове відшкодування, з урахуванням зносу в сумі 102012,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.08.2021 р.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі Закон № 85/96-ВР), чинного на момент виникнення спірних відносин між сторонами, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 8 Закону № 85/96-ВР, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону № 85/96-ВР передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV), у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
У відповідності до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності до вимог ст. 27 Закону № 85/96-ВР та ст. 993 ЦК України, до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.
Стаття 16 ЦК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту в т. ч. є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Частина 1 ст. 22 ЦК України, передбачає, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 38 Закону № 1961-IV передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Відповідно до пункту 38-1.1 статті 38-1Закону № 1961-IVу разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що ним не порушено умови договору страхування та при укладенні полісу не приховував відомостей та не впливав на порядок розрахунку страхового платежу. Суд погоджується з твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на дату настання ДТП 09.04.2021 року цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-200772573.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № EP-200772573 був укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС).
Відповідно до пункту 17.6 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказаним розпорядженням, починаючи з 07 лютого 2018 року, забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.
Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27 жовтня 2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1483/20221, а саме розділом ІІІ, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.
Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ
МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.
Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
З метою укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200772573, страхувальник звернувся до Позивача, на вимогу якого надіслав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України та інші документи, необхідні для укладання договору, після чого сплатив страховий платіж та отримав поліс в електронному вигляді.
Страхувальник, в свою чергу, перевірив поліс на предмет правильності зазначення ПІБ, ідентифікаційного коду та адреси реєстрації, реквізитів посвідчення водія, а також назви та державного номерного знаку транспортного засобу, які були зазначені коректно.
Позивач погодився з умовами договору страхування, про що свідчить підписання такого договору, видача полісу, прийняття страхового платежу та внесення інформації про договір до реєстру МТСБУ.
При оформленні полісу страхувальником було надано позивачу всю необхідну інформацію, з якою страховик мав можливість перевірити інформацію щодо належності транспортного засобу до типу вантажних. Страховик не був позбавлений можливості перевірити надану страхувальником інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку, проте страховик не пред'являв до страхувальника ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які були ним надані. Відповідач не порушував прав позивача на стадії укладення правочину, докази надання неправдивої інформації позивачем не надано, а сам позивач самоусунувся від встановлення обставин, які мали значення для дотримання вимог закону при укладенні договору страхування.
Позивачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що саме відповідач при укладенні страхового договору діяв умисно з метою введення позивача в оману стосовно предмету страхування.
У п. 1.8 ст. 1 Закону № 1961-IV визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначені Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинним на момент виникнення спірних відносин між сторонами), затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року № 673 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.1 Положення при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний дотримуватися такого: 1) Самостійно встановлювати індивідуальний розмір страхового платежу шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів. 2) Посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування шляхом надання поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, у паперовій формі або шляхом надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері. 3) Заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Внутрішній договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчує укладання такого договору, крім внутрішніх електронних договорів страхування.
Разом із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безоплатно надати страхувальнику в паперовій або електронній формі перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, спеціальний знак та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.
Таким чином, під час укладення договору страхування, обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика, відтак ризики неправильного заповнення цього документа, за умови надання страхувальником достовірних відомостей, які документально підтверджені, покладається виключно на страховика.
Відповідно до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості:
1) Відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім'я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи-платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння;відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ;
2) Відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску;ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ.
3) Особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років.
4) Інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику.
5) Запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування.
6) Відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Таким чином, страховик не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку, проте страховик-позивач не пред'являв до відповідача ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які були надані відповідачем.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
Пунктом 1 Розділу ІІ Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору страхування, (надалі - Розпорядження) визначено, що страховики повинні застосовувати базовий страховий платіж та коригуючі коефіцієнти (крім коригуючого коефіцієнта бонус-малус) в розмірах, затверджених цим розпорядженням.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ. Розпорядження під час розрахунку страхового платежу положення пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застосовуються лише за наявності відповідних підтвердних документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04 грудня 2024 року у справі № 369/322/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 759/3314/23 відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів. Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію.
Вказані дії були вчинені ТзДВ «СГ «Оберіг» лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, саме страховику належить право встановлювати розмір страхового платежу, а отже застосовування, або не застосовування самим страховиком відповідного (правильного) коефіцієнту для визначення вірного розміру страхового платежу не може бути підставою для покладання на винного у ДТП водія обов'язку, щодо повернення страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, оскільки страхувальник при укладанні страхового полісу надає лише свідоцтво про реєстрацію ТЗ і водійське посвідчення страховику, та встановлювати (або визначати), який коефіцієнт є необхідним для застосування при визначені розміру страхового платежу знаходиться поза його волею та компетенцією і є фізично неможливим; встановлювати (або визначати), який коефіцієнт є необхідним для застосування при визначені розміру страхового платежу відноситься до компетенції страховика.
Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону, страхувальник при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Доказів того, що страхувальник, при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що був укладений із позивачем, приховав, або не надав будь-які відомості, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та які вимагались страховиком, матеріали справи не містять.
За таких обставин, позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач при укладанні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18),від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).
Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 27 листопада 2021 у справі №910/17876/19 кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману. Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Страхова компанія с професійним учасником ринку страхування. А споживачем послуг страхування є фізична особа. Страхувальник фактично перебуває у більш вразливому стані порівняно з страховиком, тому щодо нього застосовується інший стандарт поведінки, ніж до Страхової компанії, яка могла і повинна була передбачити ризики укладення Договору страхування як для неї, так ї для страхувальника, та мала вжити всіх залежних від неї дій для уникнення / мінімізації таких ризиків.
Неправильне зазначення коефіцієнту в даному випадку не залежало від волі відповідача, не вплинуло на виникнення страхового випадку, а тому процесуальну поведінку страховика, яка об'єктивно спрямована на відмову у виплаті страхового відшкодування, слід вважати недобросовісною, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у п. 6 ч. 1 ст. 2 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність).
Позивач не довів, що за розумної та добросовісної поведінки позивач не мав можливість з'ясувати помилковість інформації про місце реєстрації власника транспортного засобу, оскільки страхувальник надав страховику усю необхідну інформацію та документи, в яких чітко зазначається місце реєстрації транспортного засобу, а тому за недоведеності умислу в діях страхувальника на обман страховика про укладення договору страхування або приховування інформації доводи позовної заяви є безпідставними та вищезазначених висновків не спростовують.
Відповідно до частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з положень вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки при оформленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) було надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з'ясувати помилковість інформації про місце реєстрації власника транспортного засобу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підтверджуються належними доказами, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12-19, 141, 265,268, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування- відмовити повністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Г.М. Чирський