Справа № 204/11266/25
Провадження № 1-кп/204/1082/25
06 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22025040000000354 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
06.11.2025 через канцелярію суду захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, в обґрунтування якого зазначено, що наразі відсутня потреба у продовженні застосування до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу і можлива його зміна на більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту. На даний час відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду відсутній оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, соціальні та сімейні зв'язки, відповідально ставиться до свого обов'язку утримання матері, яка хворіє на низку хронічних захворювань. Також ОСОБА_5 сам потребує постійного медичного нагляду та прийому лікарських препаратів через наявність у нього захворювань: вроджена вада серця - двостулковий аортальний клапан, стеноз аортального клапана ІІ ступеня з незначною аортальною регургітацією; пролапс передньої стулки мі трального клапана І ст. з незначною метальною регургітацією, дилатація обох передсердь, ущільнення кореня аорти, кальциноз аортального клапана, фіброз мі трального клапана, гіпертрофія міжшлуночкової перегородки, гіпокінез задньої стінки ЛШ, систологічна функція лівого шлуночка збережена (ФВ 64%), діастолічна дисфункція/псевдонормальізація; помірна легенева гіпертензія, незначна регургітація та трискупідальному та легеневому клапанах. Усі вказані обставини у сукупності виключають можливість ухилення від органів слідства та суду. Сама по собі тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, яке інкримінується є декларативним і не підтверджено жодними доказами. Після повідомлення про підозру відсутні будь-які факти чи дані, які б свідчили про продовження інкримінованої діяльності або намір вчинити інше правопорушення, жодного конкретного випадку чи доказу, який би підтверджував кримінальне реальність такого ризику відсутній. Гіпотетичну можливість повторення злочину суперечить принципу презумпції невинуватості та не може вважатися належним обґрунтуванням. Тягар доведення ризиків та необхідності застосування тримання під вартою завжди залишається на обвинуваченні, оскільки на боці захисту завжди діє презумпція свободи, сформульована в ст.29 Конституції та ст. 5 конвенції. Вказаний ризик є лише припущення сторони обвинувачення, оскільки ОСОБА_5 , раніше не судимий, жодного разу до кримінально відповідальності не притягався.
Прокурор ОСОБА_3 , ураховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред'явленого обвинувачення, не заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання захисника підтримав, просив суд його задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_6 клопотання захисника підтримала.
Вивчивши подане клопотання, вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не нього зобов'язань.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 наразі встановлено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування або суду обумовлюється притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними з цим негативними наслідками, зокрема суворістю імовірного покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки злочин, у якому він обвинувачується є тяжким та передбачає покарання на строк від 3 до 7 років. Отже, розглядаючи можливість переховування обвинуваченого від суду, ураховується, що існує достатньо висока імовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення імовірного покарання, у разі визнання винуватим, може вдатися до відповідних дій.
При цьому, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів. Тому з високою вірогідністю може вчинити дії спрямовані на продовження вчинення кримінального правопорушення.
Слід вказати, що ураховуючи встановлені та існуючі у кримінальному провадженні ризики, серйозність висунутого обвинувачення, відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він одружений, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, отже характеризується наявністю міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів, ураховуючи стан здоров'я ОСОБА_5 та наявність у нього хронічної хвороби, що підтверджено висновком від 18.08.2025, ураховуючи позицію прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання захисника, суд уважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, зможе запобігти існуючим у даному кримінальному провадженні ризикам, а також забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, буде співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Відтак клопотання захисника підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,181,183,194, 331,376 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла, строком два місяці, тобто до 06 січня 2026 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 06 січня 2026 року наступні обов'язки:
- не відлучатися з м. Кривий Ріг, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2,0 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти в залі суду.
Передати ухвалу до відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 для виконання.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, направити начальнику відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, для відома та виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено10.11.2025.
Суддя ОСОБА_1