Єдиний унікальний номер справи № 211/5920/25
Номер провадження 2-а/211/159/25
Рішення
іменем України
30 жовтня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді Гонтар А.Л.
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л. ,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Ременюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративої відповідальності,
встановив:
21 травня 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в якому просив суд скасувати постанову № уп/ НОМЕР_1 від 13.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яку виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо нього.
В обґрунтування позову зазначив, що 13.12.2024 року на підставі постанови № уп/ НОМЕР_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн, у зв'язку з тим, що він відмовився прохордити ВЛК. Вказує, що про наявність постанови йому стало відомо від державного виконавця. Просить скасувати зазначенц постанову.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 10 червня 2024 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду на 25 червня 2025 року.
20 червня 2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, згідно з яким зазначено, що вони проти позову заперечують, вважають позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого. Позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має статус військовозобов'язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
07.12.2024 року військовозобов'язаного було доставлено до ТЦК та СП представниками поліції, у зв'язку з перебуванням в розшуку від 05.04.2024 року.
07.12.2024 року посадовими особами ТЦК та СП було встановлено, що позивач проходив військово - лікарську комісію останній раз 03.09.2018 року, хоча згідно абзацу першого пункту 3.2 глави 3 розділу II «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, повинен був проходити медичний огляд кожні 5 років.
Так як повторний медичний огляд військовозобов'язаних один раз на 5 років не проходив при ВЛК районних, міських ТЦК та СП в 2023 році, тому було прийнято рішення щодо направлення Позивача для проходження медичного огляду.
07.12.2024 року під час отримання направлення на проходження медичного огляду позивач в категоричній формі відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії, про що останнім було написано заяву від
07.12.2024 року.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення було здійснено в
присутності Позивача 07.12.2024 року о 12:59 годин та доведено військовозобов'язаному про день та час розгляду адміністративної справи, призначеної на 09:00 годин 13.12.2024 року, про що було зроблено відповідні записи про ознайомлення в присутності позивача та свідків.
Під час складання протоколу Позивачу надавалась можливість надання пояснень, або в разі не згоди подати заяву чи клопотання. Однак останній не скористався даним правом.
13.12.2024 року позивач не прибув на розгляд справ №1636,1637,1638, тому за
наявними в матеріалах адміністративної справи, керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № уп/17870/8 від 13.12.2024 року.
15.12.2024 року другий примірник постанови було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Вважають, що постанова відповідає вимогам законодавства і просять у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови та закриття провадження у справи -відмовити в повному обсязі.
Позивач у судове засідання з'явився, пояснив, що йому не було належним чином повідомлено про проходження ВЛК, навіть йому не намагались вручити повістку належним чином.
Представник позивача у судове засідання з'явилась, підтримала позовні вимоги позивача з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідив докази, які були надані суду, висновує таке.
Як встановив суд і вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2024 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №уп/7870/8 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн.
Як вбачається із тексту постанови, громадянин ОСОБА_1 о 12:59 год. 07 грудня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує письмова відмова військовозобовязаного ОСОБА_1 від 07.12.2024, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме, абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
При вирішенні позовних вимог суд застосовує такі норми права.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно зі статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У положеннях ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Виходячи з матеріалів справи та з огляду на викладене, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
У частині 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.10.2024 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).
Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.
На підставі указу ПрезидентаУкраїни від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений у абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд зазначає, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Разом з тим, чинним законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Згідно з п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до положень зазначених у п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У частині 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд.
Таким чином, суд висновує, що в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому у протоколіом № 1636 про вчинення адміністративного правопорушення від 07.12.2025 року, немає.
Згідно з ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Аналізуючи обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд висновує про задоволення позову що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
У статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9,132,139,241,243,246,262,286,293,295 КАС України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови -задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника до ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №уп/17870/85 від 13.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови на користь ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текстрішення складено 30.10.2025.
Суддя А.Л.Гонтар