Справа № 932/8525/25
Провадження № 2-а/932/190/25
10 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря Тимощук К. А.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: Соколов В. В.,
відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3 : Проненко В. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,
І. Стислий виклад вимог позивача та заперечень відповідача.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 925 від 09.07.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП за несвоєчасне уточнення даних. Він не згоден з вказаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивач був засуджений 16.06.2010 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 115 ч. 1, 186 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком 12 років, звільнений 16.07.2021 за відбуттям строку покарання. Відповідно до п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 17.06.2023, виключенню з військового обліку у відповідних Р(М)ТЦК та СП (військовозобов'язаних та резервістів СБУ - у центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов'язаних та резервістів СЗР України - відповідному підрозділі СЗР України) підлягають громадяни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливого тяжкого злочину. 17.06.2023 він був взятий на військовий облік військовозобов'язаних та у цей же день виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.п.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується відповідними відмітками у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного. Тобто позивач, будучі раніше засудженим до позбавлення волі за вчинення особливого тяжкого злочину відповідно до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що діяла до 18.05.2024 був виключений з військового обліку і Законом № 3633-ІХ не врегульовано, чи підлягають такі особи взяттю на військовий облік. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 та № 560 від 16.05.2024 також не містять положень щодо повторного взяття на військовий облік виключених з нього осіб. З 17.06.2023 до теперішнього часу він згоди на поновлення його на військовому обліку військовозобов'язаних у добровільному порядку не давав. Оскільки він виключений з військового обліку, то такі громадяни не повинні його дотримуватися та не мають військового обов'язку.
У зв'язку з викладеним, просить визнати скасувати постанову № 925 від 09.07.2025 та закрити провадження у справі і стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що з 18.05.2024 набули чинності зміни, внесені Законом України № 3633-ІХ від 04.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким було виключено п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином, виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини (за винятком злочинів проти основ національної безпеки України), більш не застосовуються. Зміни до Закону № 2232-ХІІ не мають зворотної дії у частині відповідальності, а встановлюють нові правила для поточного та майбутнього періоду. Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 передбачено, що всі військовозобов'язані, включаючи тих, хто раніше був виключений з обліку за скасованими підставами, зобов'язані уточнити свої дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ, тобто до 17.07.2024.
Позивач не виконав цей обов'язок, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи.
Інших заяв та клопотань в порядку ст. 166 КАС України, сторонами не подано.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 10.09.2025 відкрите спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано надати відзив на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
10.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято постанову № 925 про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень. Згідно суті постанови, позивач вчасно не уточнив дані. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 17.06.2023, позивач 17.06.2023 був взятий на військовий облік та 17.06.2023 знятий з військового обліку на підставі пп.6 п. 6 ст. ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно довідки про звільнення № 57068, позивач був засуджений 16.06.2010 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 115 ч. 1, 186 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком 12 років, звільнений 16.07.2021 за відбуттям строку покарання.
За змістом протоколу № 925 про адміністративне правопорушення від 03.07.2025, щодо позивача складений зазначений протокол за ч. 3 ст. 210 КУпАП за не уточнені вчасно дані.
V. Оцінка суду.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру правил військового обліку .
За змістом абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених ст. 101 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до ст. 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
жінки з дотриманням умов, передбачених ч. 11 ст. 1 цього Закону;
які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 17.06.2023, виключенню з військового обліку у відповідних Р(М)ТЦК та СП (військовозобов'язаних та резервістів СБУ - у центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов'язаних та резервістів СЗР України - відповідному підрозділі СЗР України) підлягають громадяни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливого тяжкого злочину.
Законом України № 3633-ІХ від 04.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в новій редакції, зокрема за змістом ч. 6 ст. 37 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Таким чином, з 18.05.2024 позивач підлягав військовому обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки жодних застережень щодо засуджених не передбачено.
Також, Законом України № 3633-ІХ від 04.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в новій редакції, зокрема за змістом абз. 2 ч. 10 ст. 1 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Крім цього, відповідно до абз.абз. 4, 5 п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Законом України № 3633-ІХ від 04.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, системний аналіз вказаних норм передбачає, що з 18.05.2024 на протязі 60 днів, оскільки в країні Указом Президента України оголошена загальна мобілізація, позивач повинен був самостійного з'явитися до відповідного ТЦК та СП для взяття на військовий облік. Доказів, що він став на облік, матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було доведено неправомірності прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Абз. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 доведено правомірність складання постанови 925 від 09.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладання на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 17000 грн, а отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23, 210, 245, 251, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП та керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 242-244, 250, 268, 286, 293 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025.
Суддя І. В. Петунін