Справа № 199/4097/25
(2/199/3086/25)
Іменем України
07.11.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №38761538, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» надав відповідачу кредит у сумі 3500,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений Договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 3500,00 грн., у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору.
05.03.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №05-3/25, за умовами якого ТОВ «Еко Фін» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги відносно боржників ТОВ «Еко Фін», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №38761538 від 17.02.2024 року. Внаслідок цього позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №05-3/25 від 05.03.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 16940,00 грн., із яких:
- 3500,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;
- 13405,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;
- 35,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасила та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість у сумі 16940,00 грн., разом із судовими витратами у сумі розміром 2422,40 гривень та витратами на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
Ухвалою суду від 01.04.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бут Н.В. надала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що при укладанні кредитного договору №38761538, первинний кредитор не дотримався вимог про належне повідомлення споживача про умови кредитування, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності. Звертає увагу суду на надмірний розмір нарахованих відсотків за користування кредитного договору, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін, не заперечуючи факт укладання кредитного договору.
Щодо стягнення судових витрат просила суд виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також просить розстрочити виконання рішення на 10 місяців у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та наявності тяжкого захворювання, що підтверджує доданими документами до заяви.
Представник позивача Сердійчук Я.Я. надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив обставини, аналогічні викладеним у позові, вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Крім цього, представник позивача зазначив, що договір позики відповідачем підписано (акцептовано) одноразовим ідентифікатором, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора у якості особистого підпису договору.
З приводу нарахованих процентів зазначає, що договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання відповідачем умов договору, у зв'язку із чим на момент укладання договору позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість у розрахунку, що відповідач погасить заборгованість у строки, зазначені у договорі.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила справу слухати у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечувала, про що зазначила у прохальній частині позову.
Відповідач ОСОБА_1 та її представника - адвокат Бут Н.В. у судове засідання не з'явились причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №38761538, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» надав відповідачу кредит у сумі 3500,00 грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений Договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 3500,00 грн., у свою чергу відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору.
05.03.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №05-3/25, за умовами якого ТОВ «Еко Фін» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги відносно боржників ТОВ «Еко Фін», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №38761538 від 17.02.2024 року. Внаслідок цього позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №05-3/25 від 05.03.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 16940,00 грн., із яких:
- 3500,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;
- 13405,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;
- 35,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.
Суд погоджується із наданим розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, та враховує, що відповідачем розмір заборгованості не спростовано, а тому вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16940,00 грн., ґрунтується на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини.
При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, зазначених у відзиві, оскільки нею суду не надані належні та допустимі докази, які б підтверджували наведені у відзиві доводи, обставини та її заперечення.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (§ 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (§ § 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» у частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Так, відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків та розстрочити виконання рішення на 10 місяців, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, на підтвердження чого належних та допустимих доказів не надала.
Суд вважає, що дані вимоги є взаємовиключними, оскільки за наявності спору про розмір суми заборгованості по кредитному договору, суд позбавлений можливості розглядати питання про розстрочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1).
Таким чином, ст.435 ЦПК України передбачає можливість визначення відстрочення або розстрочення виконання рішення суду за виключних обставин, після набрання рішенням законної сили та при відсутності спору.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, щодо заява відповідачки про розстрочення виконання рішення суду є передчасною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 281, 283, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором №38761538 від 17.02.2024 року у сумі 16940 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 3500,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 13405,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками; 35,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко