Справа №2-8774/11
2/2011/1624/2012
2012 рік
06 грудня 2012 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі :
Головуючого - судді РУДНЄВОЇ О.О.
При секретарі КУЧЕРЯВЕНКО А.М..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги, Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог : ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерство Культури України, Управління земельних ресурсів Харківської міської ради, Управління земельних відносин Харківської міської ради, прокуратура Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці
Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі,-
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова з 01.04.2004 року знаходилася справа за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'про припинення дій, які порушують реалізацію права власності.(том справи1 арк.справи3), ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року (том справи 1 арк.14) позивача по справі ОСОБА_4 було замінено на позивача ОСОБА_5 на підставі клопотання ОСОБА_5 ,02.06.2004 року ОСОБА_6 заявила до суду самостійні позовні вимоги до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору застави майна та визнання права власності на нежитловій приміщення першого поверху №15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які на АДРЕСА_1.
Позовні вимоги були прийняті судом, 25.08.2004 року по справі постановлено судове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 було задоволено ,а в первісному позові ОСОБА_5 було відмовлено(том справи 1 арк.справи31-33). Вищевказане удове рішення було оскаржене 28.02.2006 року Харківським державним університетом мистецтв ім.. Котляревського І.П.(том справи 1 арк.справи34-141), ухвалою Апеляційного Суду Харківської області від 28.03.2006 року (том справи 1 арк.справи 142-144) рішення Дзержинського районного суду м. Харкова було залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 16.04.2008 року було скасовано ухвалу Апеляційного Суду Харківської області від 28.03.2006 року та справу направлено на новий апеляційний розгляд(том справи 1 арк.справи198-199). Ухвалою Апеляційного Суду Харківської області від 27.06.2008 року (том справи 1 арк.справи 298-300) рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року було скасоване з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.
Справа повернулася до суду 07.06.2008 року (том справи 2 арк.справи1).
Харківський Державний Університет мистецтв ім.. Котляревського І.П. 03.09.2009 року звернувся до Дзержинського районного суду з позовними вимогами ,як третя особа, що заявляє самостійні позовні вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вказавши як третю особу, що не заявляє самостійних позовних вимог Виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради(том справи 2 арк.справи 95-108). Своїми позовними вимогами від 03.09.2009 року Харківський Державний Університет мистецтв ім.. Котляревського І.П. вимагає визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , видане на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покласти зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці
Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнути судові витрати по справі в сумі 8 гривень 50 копійок).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2010 року (том справи2 арк.справи152-153) Виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради залучено по справі як співвідповідача, процесуальний статус як третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог скасовано.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_5 звертається до суду з заявою про залишення його позовних вимог без розгляду (том справи 2 арк.справи234),представники позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також звертаються з завою про залишення позовних вимог без розгляду (том справи 2 арк.справи 234).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2010 року (том справи 2 арк.справи 241) позовні вимоги ОСОБА_5 за первісним позовом та позовні вимоги ОСОБА_6 за зустрічним позовом залишені без розгляду.
15.09.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова розглянуто позов Харківського Державного Університету мистецтв ім.. Котляревського І,П. до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці
Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі (том справи 2 арк.справи 244-247). Ухвалою Апеляційного Суду Харківської області від 22.12.2010 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова залишене без змін (том справи 2 арк.справи293-298).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2011 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2010 року та ухвала Апеляційного Суду Харківської області від 22.12.2010 року скасовані з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції іншому складу суду(том справи 2 арк.справи326-330).
Справа надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова 03.11.2011 року.
В провадженні судді Руднєвої О.О. прийнята 10.11.20121 року (том справи 3 арк.справи 1,2).
За той час ,що збіг на підставі рішення Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009 року №266/09 було вирішене питання про неутворення районних у м. Харкові рад.
Рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 року №06/10 затверджено Положення «Про виконавчі орган Харківської міської ради 6 скликання та структура виконавчих органів'до складу яких ввійшли 9 адміністрацій районів.
Адміністрація Дзержинського району Харківської міської ради є юридичною особою і до 31.10.2010 року не були наділені повноваженнями стосовно скасування, перегляду чи внесення змін до прийнятих раніше районних у містах рад та районних виконавчих комітетів, а також по вирішенню земельних і майнових питань.
Таким чином, станом на час повернення справи до Дзержинського районного суду м. Харкова 10.11.2011 року після жовтня 2010 року Адміністрація Дзержинського району Харківської міської ради наділена повноваженнями стосовно скасування, перегляду чи внесення змін до прийнятих раніше районних у містах рад та районних виконавчих комітетів, а також по вирішенню земельних і майнових питань, тобто виступає як правонаступник після Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради, неутвореної на підставі рішення1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 року №06/10 .
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги Харківського Державного Університету мистецтв ім.. Котляревського І.П. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР», адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог : ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерство Культури України, Управління земельних ресурсів Харківської міської ради, Управління земельних відносин Харківської міської ради, прокуратура Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі.
Представник Харківського Державного Університету мистецтв ім.. Котляревського І.П. за дорученням Власенко М.Г. позивачем по справі свого довірителя не визнає, а вважає себе тільки третьою особою, яка заявила самостійні позовні вимоги.
Харківська Міська Рада, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерство Культури України, Управління земельних ресурсів Харківської міської ради, Управління земельних відносин Харківської міської ради залучені до участі у справі ,як треті особи за вимогою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2011 року та ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова.
Таким чином, станом на час розгляду справи Дзержинським районним судом м. Харкова під головуванням судді Руднєвої О.О. судом розглядаються тільки ті позовні вимоги, які не були залишенні без розгляду ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2010 року за участі сторін, що вказані в позовній заяві Харківського Державного Університету мистецтв ім.. Котляревського І.П. та ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова про залучення до участі у справі третіх осіб. Прокуратура Дзержинського району м. Харкова вступила в розгляд справи за вимогою прокуратури м. Харкова.
Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги 03.09.2009 року, Харківський Державний Університет мистецтв ім.. Котляревського І.П. (надалі Університет ), який на час розгляду справи судом, зі слів представника ,отримав статус Харківського Національного Університету мистецтв ім.. Котляревського І.П. і про що суду не надано ніяких офіційних відомостей, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі.
В судовому засіданні представник третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги , Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. (надалі Університету) за дорученням ОСОБА_10 , який також представляє на підставі доручення інтереси третіх осіб по справі ,що не заявляють самостійні позовні вимоги, а саме: Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерства Культури України на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі та пояснив суду , що з 1999 року Університет перебував в договірних відносинах з ПП «Слобожанщина», а потім з приватним підприємцем ОСОБА_11 ,якому було дозволено забудувати арку , розташовану в будівлі АДРЕСА_1 , тоді були трудні часи, Університет був змушений піти на цей крок, не зважаючи на ті обставини, що будівля з 1999 року має охоронне свідоцтво та є пам'яткою архітектури. Пояснив , що будинки АДРЕСА_1 є власністю Верховної Ради України та Університет є тільки користувачем цих приміщень. Вважає видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 безпідставним, пояснити причину не оскарження в належному порядку рішення Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року № 84/21 у порядку Кодексу адміністративного судочинства України не зміг. Також не зміг пояснити суду, у зв'язку з чим ,його довіритель будучи усвідомленим про наявність приміщень, що забудовані в арці, розташованій в будівлі АДРЕСА_1 з 1999 року та отримавши в 2004 році копію позову ОСОБА_4 до ТОВ'Анар'не вимагав захисту права, яке вважає порушеним до 03.09.2009 року. Тільки пояснив суду на запит головуючого , що на той час відповідач ОСОБА_4 був депутатом Харківської міської Ради . Просив визнати недійним договір купівлі- продажу ,укладений 14.05.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно нежитлових приміщень першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 та покласти зобов'язання на на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі (не уточнюючи кому саме, але з позовних вимог вбачається, що Університету). В своїх поясненнях вказав що і саме свідоцтво про право власності і договір купівлі- продажу є нікчемними). Відповідаючи на запитання представника відповідача ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_9 пояснив, що Університет не має цих приміщень на балансі, ніяких витрат на забудівлю спірного приміщення Університет не поніс. Пояснити, які саме приміщення здавалися в оренду ПП «Слобожанщина», а потім з приватному підприємцю ОСОБА_11 достеменно не зміг, як не зміг пояснити, чому в оренду здавалися приміщення загальною площею спочатку 61,3 кв.м(том справи 2 арк.справи27), а Університет вимагає визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1. Також в своїх поясненнях представник Університету наполягав на тому, що під вищевказаною аркою проходять всі важливі комунікації з водопостачання, водовідведення та газопостачання.
Представник відповідача ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_9 позовні вимоги не визнав проти позову заперечував, пояснивши свої заперечення наступним: третьою особою, яка заявила самостійній позовні вимоги не надано відповідних доказів тим обставинам, що Університетом понесені відповідні витрати на здійснення забудови нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 , рішення Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року № 84/21 є дійсним, а без скасування цього рішення неможливо визнати свідоцтво про право власності недійсним, його довіритель за власні кошти забудував спірні приміщення в 2003-2004 році, звернувся належним чином до Харківської міської ради та отримав відповідне рішення 18 сесії Харківської міської ради від 24.12.2003 року № 273/3 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів», потім було винесено рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №343 від 21.04.2004 року «Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів», яке діє на цей час. Це рішення було прийняте на підставі Положення «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення в Харківській області», затверджених розпорядженням голови Харківської обласної адміністрації від 05.08.1999 року № 650. При вирішенні питання про виділення Університету в користування земельної ділянки в 2006 році не було узгоджено межі з власником нежитлових приміщень ОСОБА_12 ,як того вимагає діюче законодавство. Вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року мають тільки сторони договору, якою Університет не являється. Також при дачі пояснень звернувся до суду з заявою про пропуск третьою особою строку позовної давності без поважних причин.
Представник Адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради за дорученням, спочатку Сердюкова О.І.,а потім Гудкова В.О. позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували. ОСОБА_13 пояснила, що на час розгляду справи судом є дійсним та ніким не скасоване рішення Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року № 84/21 на підставі з яким видане ОСОБА_4 свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , звернула увагу на пропуск третьою особою строку позовної давності без поважних причин. Також пояснила суду, що Виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради діяв в межах своїх повноважень та згідно з встановленим порядком , рішення яке діє було прийнято у відповідності до діючого на той час Тимчасового Положення.
Представник третьої особи без самостійних позовних вимог за дорученням Харківської міської ради та представник третьої особи без самостійних позовних вимог за дорученням ,Управління земельних відносин Харківської міської ради , ОСОБА_14 позовні вимоги Харківського Державного Університету мистецтв ім.. Котляревського І.П. визнала в повному обсязі та просила задовольнити, мотивуючи свої доводи наступним: на вищевказаний об'єкт було видане Охоронне зобов'язання від 30.06.1999 року, що укладене між Управлінням містобудування та Архітектури Харківської Обласної державної адміністрації та Харківським державним інститутом мистецтв , вищевказаний будинок АДРЕСА_1 є пам'яткою історії та архітектури та знаходиться під охороною Держави. У відповідності з п.1,2,4,5 вищевказаного Охоронного зобов'язання Харківський державний інститут Мистецтв ім.. І.П. Котляревського прийняв на себе зобов'язання використовувати вищевказану пам'ятку історії та архітектури виключно під учбовий заклад. Пояснила про недотримання вимог ст.ст.22,24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»,також звернула увагу суду на ті обставини, що належним чином під вищевказану забудову не було виділено земельну ділянку.
Представник Управління земельних ресурсів Харківської міської ради за дорученням Руднєва І.С. пояснила суду, що Управління земельних ресурсів є неналежним відповідачем і ніякого відношення до спірних відносин не має.
Представник прокуратури Дзержинського району м. Харкова Боброва С.С. позовні вимоги підтримала та пояснила, що вони підлягають задоволенню ,бо земельна ділянка не виділена під забудову належним чином, також послалася на той факт, що на рішення 18 сесії Харківської міської ради від 24.12.2003 року № 273/3 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів»14.08.2007 року було принесено протест заступником прокурора м. Харкова, який було 13.10.2007 року задоволено рішенням Харківської міської ради за № 179/07 та було скасовано п.10 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради від 24.12.2003 року № 273/3 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів». Пояснити причину не опротестування інших рішень органів місцевого самоврядування з питання щодо спірного об'єкту суду не змогла.
Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Анар'в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи неодноразово попереджені своєчасно та належним чином,3 причини неявки суду не сповістили.
Згідно відомостей ,які надані суду Департаментом державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради (том справи2 арк.148) ТОВ «Анар'з реєстру не виключене.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», судом встановлені наступні обставини та правовідносини:
Згідно з Тлумачним Словником видавництва «Школа'під редакцією ОСОБА_15 та ОСОБА_16 2009 року «Арка -це архітектурна споруда ,яка об'єднує частини внутрішньої частини або зовнішньої частини будівлі, декілька арок складають анфіладу (архітектуру)»
Згідно з реєстраційним посвідченням від 10.03.2000 року, яке видане КП «ХМБТІ'учбовий корпус літер «А-5» в цілому, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований за державою в особі Верховної ради(користувач Харківський Державний Університет ім.. І.П. Котляревського) (том справи 1 арк.справи 258).
Згідно з технічною експлікацією, яку виготовлено КП «Харківське міське БТІ»(том справи 1 арк.260) на першому поверсі будівлі на АДРЕСА_1 проходить архітектурна арка між майданом Конституції через всю будівлю на вул..Квітки-Основ'яненка .
30.06.1999 року Харківський Державний Університет ім.. І.П. Котляревського в особі Ректора Ігнатченка Г.І. як користувач надав Охоронне зобов'язання на колишній житловий будинок №11 на АДРЕСА_1 Управлінню містобудування та Архітектури Харківської Облдержадміністрації як Державному органу. (том справи 1 арк.справи 280). Згідно з п.5 Охоронного зобов'язання Університет зобов'язався перед Державою утримувати територію пам'ятника в благочинному вигляді, не допускати використання цієї території під нове будівництво та інші господарські потреби, а також не проводити ніяких прибудов до пам'ятника історії та архітектури, яким користується та перероблень пам'ятника як зовні та і зсередини, не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятника без дозволу Державного Органу.
Ще до прийнятого на себе охоронного зобов'язання щодо збереження пам'ятника історії та архітектури 30.06.1999 року , користувач Харківський Державний Університет ім.. І.П. Котляревського уклав з ПП «Слобожанщина'договір оренди на користування нежитловим приміщенням площею 61,3 кв.м., вказавши , що воно знаходиться на балансі Університету ,яке знаходиться на першому поверсі на АДРЕСА_1 . Що підтверджує представник Університету за дорученням Власенко М.Г. в судовому засіданні і про що Університет надає відповідні документи суду (том справи 3 арк.справи 192-220). В той час приміщення арки вже є забудованим, і як стверджує представника позивача там розташований пункт обміну валют.
Таким чином, приймаючи на себе охоронне зобов'язання ,Університету ,як користувачу будівлі АДРЕСА_1 було достеменно відомо, що пам'ятка історії та архітектури ,за їхньою згодою, самочинно забудована і її використання в первісному вигляді є неможливим. В подальшому, договірні стосунки по оренді з ПП'Слобожанщина'пролонговані і діють до 31.05.2002 року ,коли приватний підприємець ОСОБА_11 звертається до Університету з листом про оренду вищевказаного приміщення з 01.06.2002 року(том справи 3 арк .справи 204,206 ), в своїй оферті СПДФЛ ОСОБА_11 вказує , що він просить надати йому в оренду «встроенное нежилое помещение площадью 61,3 кв.м., ранее в котором размещался пункт обмела валют ЧП «Слобожанщина»(мова оригіналу), таким чином, переукладаючи з СПДФЛ ОСОБА_11 договір оренди від 01.07.2002 року (том справи 3 арк.справи 207-211) Університет усвідомлював ті обставини, що на час укладення цього договору спірна арка вже була забудована, але якими саме приміщеннями суду не доведено. З оферти СПДФЛ ОСОБА_11 (том3 арк.204) вбачається, що просить надати в оренду приміщення площею 18,9кв.м. -адміністративна площа, торгівельна площа 13,00 кв.м., виставкова площа 29,4 кв.м. З наданої суду Університетом експлікації (том 1 арк.260) вбачається , що в арці є забудованими приміщення : 15 площею 25,3 кв.м, 16- площею 3,5кв.м., 17- площею 3,8 кв.м., 19- площею 5,3 кв.м.,18- площею 7,3кв.м. ,20- площею 8,7 кв.м.,21- (площа вказана разом з площею літер 20), 22- площею 23,7 кв.м.,23- площею 9,7 кв.м.,24- площею 19,2 кв.м.,48- площею 17,8 кв.м. таким чином, суд приходить до висновку, що жодне з нежитлових приміщень , на власність якими ОСОБА_4 видавалося свідоцтво від 13.05.2004 року не відповідає розміру тих приміщень, які Університет передавав в оренду СПДФЛ ОСОБА_11 .
Таким чином, судом встановлено і доводами третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги не спростовано, що в літері «А-5»є приміщення 15-площею 25,3 кв.,18 площею 7,3 кв.м.20-24 ( 20,21,22,23,24 ,відповідно 20,21-8,7кв.м.,22- площею 23,7 кв.м.,23- площею 9,7 кв.м.,24- площею 19,2 кв.м., ) 48- площею 17,8 кв.м.(том справи 1 арк.260)- всього 111,7 кв.м., але фрагмент 1 поверху по АДРЕСА_1 в матеріалах КП «ХМБІ» (том 4 арк.291) складається з наступних приміщень: 15-площею 39,1кв.,18 площею 7,8 кв.м.20 -площею 8,7, 21- площею 2,3 кв.м.,22- площею 16,1 кв.м., 22а- 7,9 кв.м., 23- площею 4,4 кв.м., 23-а -5,4 кв.м.24- площею 22,00 кв.м., ) 48- площею 23,4 кв.м( ці відомості вказані станом на 16.09.2010 року), тобто загальна площа приміщень за технічної експлікацією ,яку надав Університет суттєво відрізняється від відомостей КП «ХМБТІ», які свідчать про належність і реєстрацію за ОСОБА_6 станом на 16.09.2010 року нежитлові приміщення в загальному 137,1 кв.м. ,тобто ,що в цілому відповідає тим розмірах, які були узаконені за ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року № 84/21. В експлікації ,яка виготовлена КП «ХМБТІ'за заявою ОСОБА_4 (том справи 2 арк.179-181) станом на 26.12.2003 року в 137,1 кв.м.,які на праві власності належали ОСОБА_4 входили приміщення 15-а тамбур площею 1,1 кв.м.,15- торгівельний зал площею 38,0кв.м. ,18-кабінет площею 7,8 кв.м.,20 коридор площею 8,7 кв.,21-санвузол площею 2,3 кв.м.,22 гараж площею 24,0 кв.м.,23 підсобне приміщення площею 9,8 кв.м.,24- кабінет площею 22,00 кв.м.,48- мийка площею 23,4 кв.м.(всього 137 ,1 кв.м., основної 67,8 кв.м., допоміжної 69,3 кв.м.).
Таким чином судом встановлено, що Університет не надав суду відповідних доказів належності йому вищевказаних пример, забудови нежитлових приміщень, навіть, не надавши достеменного доказу їхнього фактичного розміру.
Судом встановлено, що в акті КРУ Державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 15.02.2006 року № 032-20/4-85 (том справи 1 арк.справи 89-91), які надані до суду безпосередньо Університетом , вказано на арк..акту 29 «останні платіж від орендатора ОСОБА_11 надійшов в червні 2004 року, за травень 2004 року, станом на 01.01.2006 року нараховуються дебіторська заборгованість в сумі 1349,25 гривень. В серпні 2004 року до університету надійшов лист від СПДФО ОСОБА_11 від 31.07.2004 року за № 1-3107, в якому3 повідомлено наступне :(мова оригіналу) прошу с 01.08.2004 года считать расторгнутым договор аренды №23 от 01.07.2002 года так как ХГУИ им.Котляревского не является фактическим собственником вышеуказанного помещения»). Вищевказаний лист було надано співробітникам КРУ робітниками Університету.
Таким чином, суд приходить до висновку, що третій особі, яка заявила самостійні вимоги станом на час надходження листа було достеменно відомо про порушення свого права. Тобто станом на 31.07.2004 року СПДФО ОСОБА_11 повідомив письмово Університет про відсутність в нього права власності на ті приміщення ,які він отримував в оренду і за які сплачував плату.
Також в матеріалах справи є копія позовної заяви ОСОБА_4 до Виконкому Харківської міської ради та до Харківського Державного Університету ім.. Котляревського І.П. про визнання права власності (вищевказана копія залучена до матеріалів справи Університетом ) , з якої вбачається що Університет отримав копію позову 15.02.2005 року (том справи1 арк. справи 259).
Таким чином, при зверненні з позовними вимогами 03.09.2009 року Харківський Державний Університет мистецтв ім..І.П. Котляревського дійсно подав позов з пропущенням строків, встановлених ст.ст.257,267 ЦК України.
Посилання на вимоги ст.268 ЦК України з боку третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги є недоречними, бо ст.268 ЦК України чітко регламентується перелік вимог ,наякі позовна давність не поширюється, в тому числі згідно з п4ч1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади , органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено його право власності або інше речове право.
Як встановлено судом вище за текстом мотивувальної частини рішення виконкому Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року № року № 84/21 на підставі з яким видане ОСОБА_4 свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 є діючим і у порядку КАС України ні власником ні користувачем оскаржене не було.
Але, не зважаючи на ті обставини, що позовні вимоги заявлені тільки 03.09.2009 року ,суд приходить до висновку про необхідність розгляду справи по суті.
Судом неодноразово роз'яснено учасникам процесу вимоги ч 3 ст.10,ст.60 ЦПК України, щодо покладення обов'язку по доказуванню обґрунтованості своїх доводів та думок на учасників процесу.
Суд приходить до висновку, що третьою особою, яка заявила самостійні позовні вимоги Харківським Державним Університетом мистецтв ім..І.П. Котляревського позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , яке видане ОСОБА_4 є необґрунтованими та недоведеними, бо Виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради діяв в межах своїх повноважень та згідно з встановленим порядком , рішення яке діє було прийнято у відповідності до діючого на той час Порядку. Свідоцтво було отримане при наявності рішення 18 сесії Харківської міської ради від 24.12.2003 року № 273/3 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів'та винесено рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №343 від 21.04.2004 року «Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів», яке діє на цей час і ніким не скасоване. Вищевказане рішення №343 було прийняте на підставі Положення «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення в Харківській області», затверджених розпорядженням голови Харківської обласної адміністрації від 05.08.1999 року № 650, яке діяло на час його прийняття.
26.12.2003р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення 1-го поверху №15,18,20-24, 15 а, 48 в літ. "А-5", загальною площею 137,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
Закінчений будівництвом об'єкт був прийнятий в експлуатацію, про що державною комісією складений акт від 14.04.2004р., затверджений рішенням виконкому Харківської міської ради від 21.04.2004р. №343.
За рішенням виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 13.05.2004р. №84/21 ОСОБА_4 видане свідоцтво від 13.05.2004р. САА №785822 про право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №15,18,20-24, 15 а, 48 в літ. "А-5", загальною площею 137,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
На підтвердження належності спірних нежитлових приміщень до державної власності, та знаходження їх у власному користуванні, Університет посилається на містобудівне обґрунтування №8552 від 21.10.2003р., згідно якого третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги, Університет самостійно здійснив забудову арки, а також договір оренди державного майна №23 від 01.07.2002р. згідно якого позивач передав в користування СПДФО ОСОБА_11 нежитлові приміщення на першому поверсі, загальною площею 61,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (том справи 1 арк.справи 257).
Згідно вищевказаного містобудівного обґрунтування Університет здійснив самочинне будівництво станом на 2003р. не оформив право власності у встановленому законом порядку. За таких обставин станом на 2003р. Університет не був власником спірного майна, на його балансі воно не обліковувалося, що відповідно до ч.1 ст. 105 чинного на той час ЦК УРСР 1963р. виключало розпорядження цим майном, зокрема передачу його в оренду третім особам в 2002 році, на що вказує Університет.
У відповідності до ч2 ст.105 Цивільного Кодексу України 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин за позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів такий будинок або його частина можуть буду безкоштовно вилучені судом та зараховані до фонду місцевої ради або по рішенню цієї ради знесені громадянином, який провів самочинне будівництво та за його рахунок.
Судом достеменно встановлено, що з відповідним позовом ні до ОСОБА_4 ні до третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги, Університету, ні Дзержинська районна в м. Харкові рада ні Харківська міська рада не зверталися.
Крім того, Університетом до матеріалів справи не надано жодних доказів, які підтверджують створення ним спірного нерухомого майна. В поясненнях, наданих в судовому засіданні, представник третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги ,Університету Власенко М.Г. вказав, що витрат на будівництво спірних приміщень Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського не ніс, будівельних робіт зі зведення цих приміщень не здійснював.
За таких обставин суд не вбачає передбачених законом правових підстав для виникнення в позивача права власності або іншого речового права на спірне нерухоме майно.
Водночас, відповідач ОСОБА_4 набув право власності на новостворене ним майно відповідно до ст. 331 ЦК України, оскільки таке майно було ним збудоване, у встановленому порядку здане та прийняте до експлуатації, отримано свідоцтво та проведено державну реєстрацію права власності.
На момент виникнення в ОСОБА_4 права власності на спірне майно в 2004р., земельна ділянка, на якій воно розташоване належала до земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова і в постійне користування Університету надана не була. Тобто , приймаючі приміщення до експлуатації і видаючи ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на нерухомість, органи місцевого самоврядування фактично не заперечували проти збереження цих приміщень, збудованих ОСОБА_4 ..
Документи, які послужили підставою для набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно, а саме рішення про призначення комісії щодо прийняття об'єкту до експлуатації, акт прийняття об'єкту до експлуатації та рішення міськвиконкому про його затвердження, а також рішення Дзержинського райвиконкому, яке є підставою видачі свідоцтва на час ухвалення цього рішення не скасовані, недійсними не визнані. Більш того, Університетом вимог щодо визнання недійсними або скасування цих актів не заявлялося.
Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки за 2000 рік(том справи 1 арк.263-267), суд не може вважати належним доказом у справі, бо фактично земельна ділянка була виділення Харківському Державному Університету мистецтв ім.. І.П. Котляревського в користування тільки в 2006 році (том справи 3 арк.справи 227-240) на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 року № 53/04 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам». Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки був виконаний 08.12.2004 року, тобто на той час коли власником нежитлових приміщень першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м. на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року була ОСОБА_6 (вищевказане рішення на той час набуло чинності) , а скасоване тільки на підставі Ухвали Апеляційного Суду Харківської області від 27.08.2008 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні акту встановлення та погодження меж земельної ділянки був виконаний 08.12.2004 року його , згідно з вимогами діючого законодавства слід було узгодити з усіма суміжними землекористувачами, що зроблено не було.
З наданого суду акту обстеження земельної ділянки №2663/12 від 07.08.2012 року (том справи 3 арк.справи 111) вбачається , що земельна ділянка загальною площею 0,2963 га передана Харківському Державному Університету мистецтв ім. І.П. Котляревського на підставі рішення 44 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.2005 року, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано 12.04.2006 року за № 1306671000003.
В цьому акті вказано, що земельна ділянка власнику приміщень не виділялося, суд вважає, що управління земельних відносин Харківської міської ради мало можливість відповідним чином провести відповідне обстеження і при укладенні акту встановлення та погодження меж земельної ділянки 08.12.2004 року, що завчасно зроблено не було.
Відповідно до ч 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля , споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом ,якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм чи правил.
У відповідності до ч 1,5 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року №1699-И( в редакції на момент ухвалення рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегуванням їм таких повноважень відповідними радами дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному законом.
Пунктом 3 ч 3 ст.29 зазначеного Закону передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі рішення виконавчого комітету відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкту містобудування.
Судом встановлено, що відповідний дозвіл на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт , на виконання будівельних робіт було видано саме ОСОБА_4 на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради від 24.12.2003 року № 273/3 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів», яке діяло на час видачі спірно свідоцтва про право власності від 13.05.2004 року.
Таким чином, враховуючи, відсутність належних доказів, які свідчили б про неправомірність набуття відповідачем ОСОБА_17 права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №15,18,20-24, 15 а, 48 в літ. "А-5", загальною площею 137,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, рівно як і доказів, на підставі яких можливо встановити належність цих приміщень Університету , суд вважає необґрунтованим позов щодо визнання недійсність документу, який посвідчує це право -свідоцтва про право власності від 13.05.2004року серії НОМЕР_1 .
На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування .
Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа , яка заявила самостійній позовні вимоги, Харківський Державний Університет ім.. І.П. Котляревського не довів суду належними доказами порушення свого права. Спірні приміщення Університетом забудовані не були, сама забудова була здійснена за згодою Університету, проти чого в судовому засіданні представник Університету не заперечував.
При розгляді позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці , об'єднуючій два корпуси Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 від 14.05.2004 року суд виходить з наступного:
14.05.2004 року між ОСОБА_4 (відповідачем по цій справі) та ОСОБА_5 (відповідачем по цій справі) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці , об'єднуючій два корпуси Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 , вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяною Дмитрівною та внесено в реєстр посвідчення нотаріальних дій приватного нотаріуса за № 3147, вищевказаний договір внесено в електронний реєстр права власності на нерухоме майно 14.05.2004 року за реєстраційним номером 5828404 (том справи1 арк.справи 134,135).
В п.5 Договору купівлі- продажу від 14.05.2004 року вказано «продавець стверджує, що нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»до цього часу нікому не продані, не подаровані, під забороною (арештом) не знаходяться , спору по ним не має, треті особи права на це майно не мають».
Дійсно, під час оформлення договору купівлі- продажу 14.05.2004 року спірні нежитлові приміщення під арештом(забороною) не перебували, спору по ним не було, бо на підставі наданих Університетом копій судових рішень (том справи 1 арк.справи243-249) вбачається, що спір,який розглядався між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анар'та Харківським Державним Університетом Мистецтв ім.. І.П.Котляревського.
При вирішенні спору з цього питання, суд виходить з того, що згідно вимог ст..41 Конституції України право власності в Україні є непорушним та складається з права володіння, права користування та права розпорядження майном. Суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_5 є добросовісним набувачем , позовні вимоги по своїй суті спрямовані на позбавлення його права власності на нерухоме майно ,яке набуте на підставі оформлення договору купівлі-продажу.
На підставі ст.16 Цивільного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.
На підставі ст..41 Конституції України кожен має право володіти ,користуватися та розпоряджатися майном.
На підставі ст..319 Цивільного Кодексу України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах". Виходячи з вимог ст..328 ЦК України відповідач по справі ОСОБА_5 14.05.2004 року набув право власності на законних підставах до яких відноситься купівля- продаж та станом на 14.05.2004 року мав право розпорядитися своїм правом власності відповідно закону незалежно від волі інших осіб ( ст.316 ЦК України)
На підставі ст..ст..321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку ( ст.16 Цивільного Кодексу України).
Згідно вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття ,зміну або припинення цивільних прав та обов"язків, на підставі вимог ч 4 ст.202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином.
На підставі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст..203 ЦК України 2003 року передбачає наступне:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу ,іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
3) Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків
6) Правочин, що вчиняється батьками(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги, Харківський Державний Університет мистецтв ім.. І.П. Котляревського просить визнати правочин (договір купівлі- продажу від 14.05.2004 року) недійсним(том справи 2 арк.справи95-97).
При дачі суду пояснень, тобто після початку розгляду справи по суті, представник Університету та третіх осіб Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерства Культури України за дорученням ОСОБА_10 посилався на нікчемність правочину (договору купівлі- продажу від 14.05.2004 року), тобто по суті в усній формі намагався змінити підстави розглядає мого судом спору, що є неприпустимим на підставі вимог ч 2 ст.31 ЦПК України.
Суд приходить до висновку, що протягом розгляду справи судом з 03.09.2009 року Університет мав правову можливість змінити підстави та предмет спору, але позовні вимоги уточнені не були.
Судом неодноразово були роз'яснені всім учасникам процесу вимоги ч 1 ст.11 ЦПК України стосовно того, що суд розглядає позовні вимоги в їх межах і не може вийти за межі позовних вимог.
Таким чином ,суд розглядає позовні вимоги саме щодо визнання правочину недійним.
Суд не може погодитися з доводами представника Харківської міської ради , Управління земельних відносин Харківської міської ради за дорученням Щолокової Н.О. стосовно того, що укладений договір є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок.
По-перше, якщо ці доводи представника Харківської міської ради , Управління земельних відносин Харківської міської ради за дорученням Щолокової Н.О. відносяться до позовних вимог про визнання свідоцтва на право власності від 13.05.2004 року недійсним, то вимоги ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані, бо ніякий публічний порядок не міг бути порушеним, бо ніякий правочин між Дзержинською районною в м. Харкові радою та ОСОБА_4 не укладався.
По -друге , якщо ці доводи представника Харківської міської ради , Управління земельних відносин Харківської міської ради за дорученням Щолокової Н.О. відносяться до позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі- продажу від 14.05.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по укладений договір купівлі- продажу згідно з вимогами ст.655 ЦК України не носить публічного порядку.
У відповідності до ч1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок , якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч 2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Позовних вимог про нікчемність укладеного договору купівлі- продажу від 14.05.2004 року третьою особою, яка заявила самостійні позовні вимоги пред'явлено не було,як зазначено вище за текстом мотивувальної частини.
У відповідності до ч 1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підставі вимог ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на лише майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Таким чином, правочин є таким правочином , в якому на підставі договору має місце обумовлення настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина), як передбачено ч 1 ст 212 ЦК України.
На підставі ст.229 ч 1 Цивільного Кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину , прав та обов'язків сторін , таких властивостей т і якостей речі, які значно знижують її чинність або можливість використати її за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно вимог ст..230 ЦК України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст..229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона ,яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням такого правочину.
На підставі вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»«Судам відповідно до ст 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша ст219, частина перша ст.220,частина перша ст.224 ЦК тощо), та оспорювані правочини , якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах встановлених законом (частина друга ст.222, частина друга ст.223, частина перша ст.225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.»
На підставі вимог п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»«Відповідно до ст.215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину(договору)недійсним не може бути його розірвання ,оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтованості іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена ,як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права і інтереси якої порушено вчинення правочину.».
В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними'вказано, що «судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли із правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочину недійсним. У разі коли правочин невиконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша ст.216 ЦК).»
На підставі п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» вбачається, що «Згідно зі ст.217 ЦК правочин не може бути визнано недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі його частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст.217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підставі,з яких він визнаний недійсним».
Відповідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» «Відповідно до статей 229 -233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» « Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.»
Правочин за правилами ст.230 ЦК України визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в обману щодо обставин, які випливають на вчинення правочину. При цьому законом не передбачено доведення факту оману лише вироком суду у кримінальній справі.
Суд приходить до висновку, що доказів тим обставинам, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., розташованих в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 від 14.05.2004 року суду не надано, обґрунтованість позовних вимог не доведена.
При розгляді позовних вимог стосовно покладення зхобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, суд виходить з наступного:
Як вказано судом вище за текстом мотивувальної частини судового рішення:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова з 01.04.2004 року знаходилася справа за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'про припинення дій, які порушують реалізацію права власності.(том справи1 арк.справи3), ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року (том справи 1 арк.14) позивача по справі ОСОБА_4 було замінено на позивача ОСОБА_5 на підставі клопотання ОСОБА_5 ,02.06.2004 року ОСОБА_6 заявила до суду самостійні позовні вимоги до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору застави майна та визнання права власності на нежитловій приміщення першого поверху №15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які на АДРЕСА_1.
25.08.2004 року по цій справі постановлено судове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 було задоволено ,а в первісному позові ОСОБА_5 було відмовлено(том справи 1 арк.справи31-33). Ухвалою Апеляційного Суду Харківської області від 28.03.2006 року (том справи 1 арк.справи 142-144) рішення Дзержинського районного суду м. Харкова було залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 16.04.2008 року було скасовано ухвалу Апеляційного Суду Харківської області від 28.03.2006 року та справу направлено на новий апеляційний розгляд(том справи 1 арк.справи198-199). Ухвалою Апеляційного Суду Харківської області від 27.06.2008 року (том справи 1 арк.справи 298-300) рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року було скасоване з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду. 15.09.2010 року ухвалою Дзержинського районного суджу м. Харкова позовні вимоги ОСОБА_5 за первісним позовом і ОСОБА_6 за зустрічним позовом залишені без розгляду.
Той факт, що станом на час розгляду справи за позовом третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги, Харківського Державного Університету мистецтв ім..І.П. Котляревського право власності на спірні нежитлові приміщення по реєстру прав нерухомості враховується за ОСОБА_6 має місце у зв'язку з тим, що Університет з заявою про внесення змін до Реєстру не звертався, до суду з клопотанням про надіслання судових рішень до Єдиного реєстру також не звертався.
Згідно з вимогами діючого законодавства до компетенції суду першої інстанції не входить внесення змін до Реєстру права власності на нерухомість.
З ухвали Апеляційного Суду Харківської області від 27.06.2008 року (том справи 1 арк.справи 298-300) , якою скасоване рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2004 року з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду вбачається, що сторони приведені в стан двохсторонньої реституції, тобто право власності на спірні нежитлові приміщення належить ОСОБА_5 , який придбав право власності на підставі договору купівлі- продажу від 14.05.2004 року.
До ОСОБА_5 позовні вимоги не пред'являлися, ОСОБА_6 спірні приміщення на час розгляду справи судом не належать після залишення її позовних вимог без розгляду на підставі її клопотання 15.09.2010 року., тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.
Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги за позовом третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги, Харківського Державного Університету мистецтв ім..І.П.Котляревського необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, на підставі ст.88 ЦПК України позовні вимоги про стягнення судових витрат задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10,11,57,58,60,88,209,212,213,214,215 ЦПК України,ст.41 Конституції України, ст105 ЦК України 1963 року, ст.ст. ст. 16, 202 ,203,204, 212, 215, 216, 219, 222, 228, 229,230,236 ,319,321,328,331,376 Цивільного Кодексу України 2003 року , ст.ст. 24,29 Закону України «Про планування і забудову територій », Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,-
Позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги ,Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог : ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерство Культури України, Управління земельних ресурсів Харківської міської ради, Управління земельних відносин Харківської міської ради, прокуратура Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі -визнати необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявила самостійні позовні вимоги ,Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАР'адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог : ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерство Культури України, Управління земельних ресурсів Харківської міської ради, Управління земельних відносин Харківської міської ради, прокуратура Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2004 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Дзержинської районної в м. Харкові ради від 13.05.2004 року на ім.»я ОСОБА_4 , визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року ,укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладення зобов'язання на ОСОБА_6 передати нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху № 15,18,20-24,15-а,48 в літері «А-5»загальною площею 137,1 кв.м., які розташовані в арці Харківського Державного Національного Університету Мистецтв ім.. Котляревського І.П. на АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі, стягнення судових витрат по справі -відмовити.
Рішення можливо оскаржити до Апеляційного Суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 10-ти днів з дня проголошення, а особою, яка не брала участі в судовому розгляді в той же строк після отримання копії зазначеного рішення.
Рішення з мотивувальною частиною виготовлено судом у п'ятиденний термін після проголошення установчої та резолютивної частини рішення ,11.12.2012 року.
Головуючий ,суддя О.О.РУДНЄВА
Рішення виготовлено головуючим власноруч в нарадчій кімнаті
Суддя О.О.РУДНЄВА