Справа № 2011/18215/12
2/2011/6931/12
(заочне)
09 січня 2013 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого -судді: Григор'євої А.О.
при секретарі: Виставной А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк'в особі Харківського управління Східного регіонального департаменту Акціонерного Комерційного інноваційного Банку «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Адамова Людмила Антонівна про визнання договору недійсним,
Позивач, звернулася до суду з позовом в якому просила визнати недійсним договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 08 квітня 2008 року укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк'в особі Харківського управління Східного регіонального департаменту Акціонерного Комерційного інноваційного Банку «УкрСиббанк'та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1113, вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 578 ЦК України, ст.ст. 65, 73, 74 СК України, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку», мотивував тим, що відповідач проживав разом із нею однією сім'єю без укладення шлюбу, за час такого сумісного проживання вони за спільні кошти придбали квартиру, яка є їх спільною сумісною власністю та в подальшому відповідач без її згоди передав дану квартиру в іпотеку.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача ОСОБА_2 .
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися заперечень проти позову не надали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином про що свідчить зворотне поштове повідомлення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача і ухвалити рішення при заочному розгляді справи, враховуючи, що позивач проти цього не заперечує та це відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між, Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк'в особі Харківського управління Східного регіонального департаменту Акціонерного Комерційного інноваційного Банку "УкрСиббанк'та ОСОБА_3 08 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна -трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Спірний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1113 та накладена заборона на відчуження даної квартири.
Як вбачається з матеріалів справи дана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана в період проживання позивача однією сім'єю без укладання шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується абз. 2 п. 8 договору купівлі-продажу від 08.04.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1109, згідно яких ОСОБА_4 своєю заявою від 08.04.2008 року, підтверджує, що з 2006 року він проживає однією сім'єю без укладання шлюбу з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Згідно абз. 3 п. 8 договору купівлі-продажу від 08.04.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1109 згоду ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на укладання цього договору одержано, справжність підпису на заяві засвідчено Адамовою Л.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 08.04.2008 року за реєстровим №1108.
Таким чином суд вважає доведеним той факт, що позивач ОСОБА_1 з 2006 року проживала разом із відповідачем ОСОБА_4 однією сім'єю без укладання шлюбу та той факт, що на укладення спірного договору іпотеки позивач своєї згоди не надавала.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Частина 2 цієї ж статті встановлю, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Положення до ч. 1, 3 ст. 65 Сімейного кодексу України (далі СК України), ст. 6 Закону України «Про іпотеку», пунктів 43, 44, 91, 99 Наказу Мінюсту України від 03.03.2004 року №20/5 «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України'для укладення Договору іпотеки обов'язково необхідно отримати згоду другого з подружжя.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Як зазначено у п. 44 Наказу Мінюсту України від 03.03.2004 року №20/5 «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують обов'язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку. Як вбачається зі змісту п. 91 Інструкції договори застави (іпотеки (8) ) нерухомого майна (житлового будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо) підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку'у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку. Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. При цьому договір іпотеки є недійсним в повному обсязі, а не в частині передачі в іпотеку ? частки квартири, що належить позивачці з наступних підстав.
Положення ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України встановлюють, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Як встановлено ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку'частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
За змістом вказаних норм чоловік або дружина вправі укласти договір застави своєї частки після її визначення та виділу в натурі. Враховуючи, що частка кожного з подружжя визначена та виділена в натурі не була, спірна квартира належить подружжю на праві спільної сумісної власності і не є особистим майном одного з них, інша домовленість між нами щодо визначення правового статусу квартири відсутня, таким чином спірний договір іпотеки є недійсним в повному обсязі, а не лише в частці передачі ? частки квартири.
Таким чином суд вважає позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 08 квітня 2008 року укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк'в особі Харківського управління Східного регіонального департаменту Акціонерного Комерційного інноваційного Банку "УкрСиббанк'та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1113, законними, обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження порядку використання даних реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна цей Порядок визначає процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження порядку використання даних реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна припинено припинення доступу державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, а реєстраторів бюро технічної інвентаризації - до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно із п. 7 цього наказу державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта. У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 08 квітня 2008 року укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк'в особі Харківського управління Східного регіонального департаменту Акціонерного Комерційного інноваційного Банку "УкрСиббанк'та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Людмилою Антонівною, зареєстрованого в реєстрі № 1113.
Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції (Україна, м. Харків, вулиця Короленка, 16) вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис (обтяження) про заборону відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги, через суд який постановив рішення, в 10-денний строк із дня проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя