Справа № 2011/15221/12
21.01.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Хайкіна В.М.
при секретарі Шептуха В.М.
за участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.
з участю представника позивача Смірнова О.Р.
з участю представника позивача Канделакі В.М.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
з участю представника третьої особи Головащенко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач в вересні 2012 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що у 2004 році Вона уклала договір дарування квартири, згідно якого подарувала належні їй 4/12 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_3 . Однак, про те, що це був договір дарування, позивачка дізналась тільки у жовтні 2011 року, коли отримана на руки копію вказаного договору, тоді як весь цей час вона вважала, що у 2004 році зробила заповіт, згідно якого заповіла все своє мано порівну між синами та онуками. У зв'язку з тим, що договір дарування був вчинений під впливом оману, просить суд позов задовольнити, визнати договір дарування від 29.09.2004 року на квартиру АДРЕСА_2 , посвідчений Шостою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 2-1679) недійсним та привести сторони в попереднє положення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, мотивуючи тим, що підтверджуючих наявність підстав для задоволення позовних вимог з боку позивача, представників позивача, надано не було.
Представник третьої особи -завідуюча шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. в судове засідання з'явилась, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснивши що у 2004 році, між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір дарування частини спірної квартири. Вказаний договір був укладений та підписаний в нотаріальній конторі, у присутності ОСОБА_6 , та особисто їй посвідчений. При цьому нотаріусом сторонам договору були роз'яснені наслідки його укладення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та докази, наведені в обґрунтування позовних вимог, вважає ,встановленими слідуючинаступні факти і відповідні їм правовідносини:
Позивачем, 29.09.2004 року, укладений договір дарування на квартиру АДРЕСА_2 , посвідчений Шостою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 2-1679).
За вказаним договором ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належні їй 4/12 (чотири дванадцяті) квартири АДРЕСА_2 , та в цілому складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 55,4 кв.м., загальною площею 88,9 кв.м..
Договір підписано сторонами у присутності державного нотаріуса Головащенко О.Л., якою встановлено особи сторін, їх дієздатність, а також належність відчужуваної частини квартири з відповідною частиною місць загального користування.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частиною 2 статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом.
Представником позивача не надано доказів в підтвердження того, що позивач ОСОБА_2 не усвідомлювала своїх дій та їх наслідків при укладанні договору дарування.
Вказаний у позовній заяві позивачем намір скласти "другий" заповіт замість спірного договору дарування спростовується наявністю такого "другого" заповіту на час укладання договору дарування.
Так, 18.09.2002 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 , що підтверджується заповітом від 18.09.2002 p., посвідченим державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. (реєстровий № 2-1706).
01.06.2004 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 , що підтверджується заповітом від 01.06.2004 p., посвідченим державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. (реєстровий № 2-947).
На час укладання обох заповітів, та на час укладання договору дарування волевиявлення позивача було однаковим. Отже, позивач тричі підтвердила своє бажання залишити належне їй майно ОСОБА_3 .
Крім того, про укладення саме договору дарування позивачу було відомо весь час з моменту укладання цього договору, а саме: з 29.09.2004 року. Так, в пункті 5 договору зазначено: "Як свідчить дарувальник, відчужувана частина квартири з відповідною частиною місць загального користування до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває, прихованих недоліків, сервітуту, договору ренти та найму, а також прав щодо третіх осіб, не має".
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Посилання позивача на немешкання відповідача у зазначеній квартирі не є свідченням неприйняття в дар 4/12 квартири АДРЕСА_2 .
Частини 1-3 статті 727 ЦК України передбачають вичерпний перелік підстав розірвання договору дарування і жодна із зазначених підстав не має місце у спірних правовідносинах сторін.
Твердження позивача про те, що підписуючи 29.09.2004 року договір дарування вона вважала, що підписує заповіт є безпідставним, оскільки ОСОБА_7 підписала договір у присутності нотаріуса, була ознайомлена з його змістом та надавала пояснення, що відчужувана частина квартири з відповідною частиною місць загального користування нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває, прихованих недоліків, сервітуту, договору ренти та найму, а також прав щодо третіх осіб, не має.
Аналіз тверджень, викладених в позовній заяві, свідчить про те, що позивачка заявила бажання скасувати укладений 29.09.2004 року договір дарування 4/12 частин квартири, власником яких вона була. Але, законодавство не передбачає безпідставне скасування укладеного договору, який на час укладання відображав дійсне правове виявлення сторін.
Згідно частини 3 статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених зим Кодексом.
Позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Жодних доказів стосовно наявності помилки позивачки щодо змісту правочину дарування надано не було, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
До показань свідка ОСОБА_8 суд відноситься критично, оскільки вони носять неконкретний, формальний характер, та їх зміст ані підтверджує, ані спростовує доводи сторін по справі.
Крім цього, суд бере до уваги той факт, що позивач звернулася до суду 25.09.2012 року, після сплину позовної давності по даній категорії справ.
Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування.
Оскільки договір дарування було укладено 29.09.2004 року, станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою, строк позовної давності сплинув.
Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною по справі, є підставою для відмови у позові.
На підставі зібраних доказів по справі, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог позивача, і вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді даного спору необхідно застосувати строки позовної давності, так як клопотання позивача, представника позивача про поновлення строків позовної давності взагалі в ході судового розгляду заявлено не було.
Розподіл судових витрат між сторонами суд визначає на підставі статті 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 18, 209, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, ст.ст.256, 258, 267, 317, 627, 717, 727 ЦК України суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним - відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: