Справа № 2011/13395/12
2-2011/5710/12
10 грудня 2012 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.
при секретарі - ДОЛГОВІЙ К.С.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ПАТ «ПроКредитБанк'Гапоненко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк'ХФ ЗАО «ПроКредитБанк», управління комунального майна Харківської міської ради, 3-я особа Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення майна з під арешту та витребування майна,
встановив:
17.08.2012 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду с позовною заявою, в якій просить звільнити з-під арешту нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 157,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко А.А. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження за № 18640933 від 14.04.2010 року та державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Хабловим В.М. відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження за № 28290326 від 05.09.2011 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 квітня 2008 р. між ним і ОСОБА_2 був укладений договір позики посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г. № реєстру 1453. Згідно з умовами договору позики він дав у борг ОСОБА_2 гроші в сумі 550 000,00 грн., що на момент підписання договору становила суму еквівалентну 110 000,00 доларів США, терміном на три роки до 24 квітня 2011 року. При цьому сторони домовилися, що позичальник ОСОБА_2 повинна повернути йому гроші в сумі еквівалентній, на момент повернення, 120 000,00 доларів США
Для забезпечення своєчасного повернення грошей за договором позики, між ним та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, посвідчений 24.04.2008г. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калядою Т.Г., зареєстрований за № 1454.
Відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлову будівлю літ.-1, загальною площею 157,8 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами пункту 10 іпотечного договору, за домовленістю сторін, у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання забезпеченого іпотекою, цей договір передбачає передачу права власності на дане нежитлову будівлю іпотекодавцем і є правовою підставою для реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення за іпотекодержателем. Сторони домовилися про те, що в разі неможливості виконання зобов'язань іпотекодавцем забезпечених цим договором, вказане нежитлову будівлю буде передано для безперешкодного користування та володіння ним іпотекодержателем, відповідно норм чинного законодавства.
Також позивач посилається на те, що іпотечний договір зареєстрований в Державному реєстрі іпотек, про що внесено відповідний запис № 18312829 від 24.04.2008 р. та на вказану будівлю накладено заборону на відчуження, про що внесено запис до єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна № 18313007 від 24.04.2008 р. тобто встановлений вищий пріоритет іпотекодержателя перед іншими кредиторами відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку».
Всупереч умовам договору позики ОСОБА_2 не забезпечила своєчасне погашення позики. Розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ним складає: 957 600 грн. - еквівалент 120 000 доларів США без урахування неустойки.
26.04.2011 р., відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», він вручив ОСОБА_2 письмову вимогу, в якій перерахував порушення основного зобов'язання, зажадав усунути порушення, протягом тридцяти днів, і попередив відповідачку, що в разі незадоволення вимоги, він буде звертати стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язання забезпеченого іпотекою.
Його вимога залишилося без задоволення, після чого він почав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, і йому стало відомо, що на вказані не житлові будівлі, що є предметом іпотеки, накладено арешти на користь осіб, які не є іпотекодержателями, в зв'язку з чим він звернувся до суду з дійсним позовом.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилась, хоча була повідомлена своєчасно та належним чином, надала до суду заяву, в якій позов визнала у повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення.
Представник відповідача ПАТ «ПроКредитБанк»- Гапоненко В.О. у судовому засіданні проти позову заперечувала, пославшись на те, що позивач не зареєстрував право власності на вказані нежитлові приміщення, а тому він не набув на них прав власника.
Представник управління комунального майна Харківської міської ради у судове засідання повторно не з'явився, хоча були повідомлені своєчасно та належним чином, причину неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у судове засідання повторно не з'явився, хоча були повідомлені своєчасно та належним чином, причину неявки суд не повідомили.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ПАТ «ПроКредитБанк» Гапоненко В.О., дослідивши матеріали справи, вважає що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 24 квітня 2008 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір позики завірений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г. за реєстровим № 1453. (а.с. 7)
Згідно з умовами договору позики ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 550 000,00 грн., що на момент підписання договору становила суму еквівалентну 110 000,00 доларів США, терміном на три роки до 24 квітня 2011 року, при цьому сторони домовилися, що позичальник ОСОБА_2 повинна повернути позивачу гроші в сумі еквівалентній, на момент повернення, 120 000,00 доларів США
Для забезпечення своєчасного повернення грошей за договором позики, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, засвідчений 24.04.2008г. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калядою Т.Г., зареєстрований за № 1454.(а.с. 8)
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлову будівлю літ.-1, загальною площею 157,8 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції Кононенко А.О. про відкриття виконавчого провадження 14.04.2010р. з примусового виконання судового наказу №56/115-09, виданого 08.09.2009р. господарським судом Харківської області, накладено арешт в межах суми боргу 82 818,26 грн., на усе майно, належне боржнику ОСОБА_2 , і заборонено його відчуження.
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна № 34556547 від 11.01.2012 р. в реєстрі містяться наступні обтяження:
- арешт на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 157,8 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 , накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2011р. державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ Саричевою Л.Ю.;
- арешт на усе нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 05.09.2011 р. ст. державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Хабловим В.М.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.07.2012г. рішення залишено без змін.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що оскільки він не придбав права власності на предмет іпотеки, то він не має права звернеться з позовом про звільнення заставленого майна з під арешту.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 157,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на вказану нежитлову будівлю ОСОБА_2 припинено, рішення набрало законної сили.
Стаття 20 Закону України «Про заставу», ст.. 589 ЦК України передбачають, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку'у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку'вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного и того ж нерухомого майна
Оскільки ОСОБА_2 не виконала зобов'язання забезпечену іпотекою, позивач отримав право задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку'у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Іпотечний договір зареєстровано в державному реєстрі іпотек 24 квітня 2008 р., що підтверджується випискою з єдиного реєстру іпотек № 18312829 від 24.04.2008г., тобто раніше, ніж накладені зазначені арешти, а тому у позивача вищий пріоритет, на це майно, перед іншими кредиторами.
Як вбачається з ст.. 37 Закону України «Про іпотеку'іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.
Отже права і вимоги ПАТ «ПроКредит Банк», Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки комунального майна Харківської міської ради на предмет іпотеки втратили силу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження'для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 12.07.2012 р. вартість зазначеної будівлі складає: 500400 грн. (п'ятсот тисяча чотириста) грн.., тобто менше розміру заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем.
З вищенаведеного випливає, що підстав задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у відповідачів не було.
Посилання представника відповідача ПАТ «ПроКредитБанк'на те, що позивач не зареєстрував право власності на вказані нежитлові приміщення, а тому він не набув на них права власності, суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
У відповідності з вимогами ст. 321, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, воно є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивач набув право власності на вказане нежитлове приміщення на підставі рішення суду, яке набуло чинності і має силу закону, що відповідає вимогам ст. 328 ЦК України.
Крім того, як вбачається з листа комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації № 1554 від 11.10.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до них стосовно реєстрації права власності на нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 157,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак інвентаризаційна справа за вищевказаним об'єктом, направлена на розгляд заступнику директора Юридичного департаменту Харківської міської ради, питання, щодо реєстрації права власності не нежитлове приміщення буде розглянуто після надходження погодження Харківської міської ради та повернення інвентаризаційної справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису'при розгляді справи суд звертає увагу на те, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника з іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках. Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до вимог ЦПК виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису'від 27.08.1976 року № 6 за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
За таких обставин суд доходить висновку, що право на звернення до суду із позовом про звільнення майна з-під арешту має позивач, як власник майна.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналізуючи вищезазначені обставини справи, виходячи з того, що право власності на арештовану нежитлову будівлю належить позивачу на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2012 року, при накладені арешту на майно ОСОБА_2 державний виконавець наклав арешт на майно, що знаходиться у власності інших осіб, тому, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8, 10, 60, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 392, 575, 589 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису'від 27.08.1976 року № 6, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити:
Нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 157,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 звільнити з-під арешту, накладеного державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко А.А. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження за № 18640933 від 14.04.2010 року та державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Хабловим В.М. відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження за № 28290326 від 05.09.2011 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.