Справа № 2011/13060/12
2-/2011/5642/2012
03 грудня 2012 року Дзержинський районний суду міста Харкова у складі:
головуючого - судді - Лосєвої Д.А.
при секретарі - Долговій К.С.
за участю позивача та представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області про визнання особою, таким, що втратив право користування житловим приміщенням,
встановив:
13.08.2012 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області зняти його з реєстраційного обліку
Свої вимоги позивачі обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_2 була отримана у їх спільну власність та власність відповідача ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.07.1999 року Органом приватизації житлового фонду Державного науково-дослідного інституту «Діпросталь'згідно з наказом по органу приватизації НДІ «Діпросталь'за р. № 153 від 30.06.1999 року, та зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»01.07.1999 року за № В-49023.
У 2001 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2002 (справа № 2-2483/2002), про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 07 жовтня 2003 року.
У 2008 році відповідач ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_1 , свою 1/3 (одну третю) частину квартири, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації'за р. № 17419923 від 18 січня 2008 року. З цього часу співвласниками квартири є тільки вони.
В березні 2011 р. відповідач зібрав свої речі та пішов зі спірної квартири, не повідомивши щодо своїх подальших намірів або нового місця проживання. За весь час не проживання відповідач ніяким чином не висловлював намірів продовжувати користуватися спірною жилплощею. Особисті речі відповідача у квартирі відсутні. Більше одного року відповідач не з'являється за адресою реєстрації та не користується спірною жилплощею, про що можуть свідчити сусіди та близькі друзі, які часто навідуються у квартиру до позивачів.
У зв'язку з тим, що розрахунок комунальних послуг здійснюється згідно кількості зареєстрованих у житлі осіб, ними сплачуються комунальні послуги за фактично не проживаючого відповідача ОСОБА_3 , що прямим чином впливає на їх матеріальний стан.
Також позивачі вказують, що будь-якої домовленості з ними про збереження за відповідачем ОСОБА_3 житлової площі протягом періоду його не проживання не існує. Тим більше, що на її прохання відповідач ОСОБА_4 передав їй довідку про те, що він постійно проживає у своїх батьків за межами України, у Республіці Абхазія.
Позивачка та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, будучи викликаним через оголошення у пресі відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області у судове засідання не з'явився, хоча були повідомленні своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.07.1999 року органом приватизації житлового фонду Державного науково-дослідного інституту «Діпросталь'згідно з наказом по органу приватизації НДІ «Діпросталь'за р. № 153 від 30.06.1999 року, та зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»01.07.1999 року за № В-49023, власником квартири АДРЕСА_2 є позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (а.с. 13)
Згідно з договору дарування від 22.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хомою О.В., реєстровий № 1721 відповідач ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_1 , свою 1/3 (одну третю) частину квартири, про що також свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації'за р. № 17419923 від 18 січня 2008 року. З цього часу співвласниками квартири є тільки позивачі. (а.с. 14, 15)
Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , шлюб між відповідачем - ОСОБА_3 та позивачкою - ОСОБА_2 розірваний. (а.с. 16)
Факт не проживання ОСОБА_3 в зазначеній вище квартирі підтверджується довідкою, виданою главою адміністрації с. Адзюбжа Республіки Абхазія № 175 від 03.08.2012 року з якої вбачається, що відповідач постійно проживає а с. Адзюбжа, Очамчирського району Республіки Абхазія з червня 2011 року і по теперішній час. (а.с. 20)
Відповідно до ст. 150 ЖК України і ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, оскільки відповідач ОСОБА_3 з червня 2011 року не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття його з реєстрації.
Керуючись статтями 10, 11, 60, ЦПК України, ст.ст. 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, ЖК України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 -задовольнити:
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратившим право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_2
Зобов'язати управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.