01.04.2013
Справа № 2/638/2184/13
638/1520/13-ц
дзержинський районний суд міста Харкова
Іменем України
« 01» квітня 2013 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: КУПІНОЇ М.А.,
при секретарі: САЄНКО С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час розрахунку та індексацію заробітної плати, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом 08 лютого 2013 року. При цьому посилалася на наступне.
01.01.2011 року між нею та відповідачем було укладено трудовий договір, відповідно до п.п. 10.3 п. 10 якого сторони передбачили, що при розірванні договору за ініціативою роботодавця працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі піврічного заробітку, а в інших випадках - в розмірі трьохмісячного заробітку.
08.11.2012 року між сторонами було укладено Угоду № 1 про розірвання трудового договору на підставі п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.
В день звільнення ОСОБА_1 відповідачем їй не була виплачена вихідна допомога, не здійснена індексація заробітної плати, які вона просила стягнути з відповідача, а оскільки вихідна допомога та індексація їй не були виплачені й на час звернення до суду з позовом, то позивач також просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а всього - 214409,61 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримував в повному обсязі, просив суд про його задоволення.
Представник відповідача проти задоволення позову частково заперечував, визнавав позов в частині стягнення індексації заробітної плати в сумі 921,15 грн., в іншій частині - заперечував з посиланням на п. 4 Угоди № 1 від 08.11.2012 року про розірвання трудового договору від 01.01.2011 року, укладеної між сторонами по справі, яким встановлено, що в останній робочий день роботодавець зобов'язується виплатити робітнику заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно трудового договору та компенсацію за невикористану відпустку. Ніяких інших виплат, окрім цих, даною угодою не передбачено. П. 5 Угоди встановлено, що умови розірвання трудового договору, встановлені п. 4 Угоди є кінцевими і змінам (доповненню) не підлягають. Дану угоду вважав зміною умов трудового договору. У зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 01.01.2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» було укладено трудовий договір (а.с. 6-10).
Даний трудовий договір розірвано 08.11.2012 року на підставі п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, про що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» було укладено Угоду № 1 про розірвання трудового договору (а.с. 11).
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Трудовим договором від 01.01.2011 року, укладеним між сторонами, в п.п. 10.3 п. 10 передбачено, що при розірванні договору за ініціативою роботодавця працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі піврічного заробітку, а в інших випадках - в розмірі трьохмісячного заробітку.
П. 4.12 зазначеного договору закріплено, що додаткові обов'язки та умови їх виконання, а також пов'язані з ними зміни умов даного договору оформлюються додатковою угодою.
Оцінюючи в сукупності докази по даній справі, суд дійшов висновку, що Угода № 1 про розірвання трудового договору, укладена між сторонами 08.11.2012 року, є, крім іншого, також угодою, за якою сторони дійшли згоди щодо зміни умов первісного трудового договору.
Як вбачається з п. 4 даної угоди, в останній робочий день роботодавець зобов'язується виплатити робітнику заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно трудового договору та компенсацію за невикористану відпустку.
Згідно з п. 5 даної угоди, працівник та роботодавець підтверджують, що умови розірвання трудового договору, встановлені в пункті 4 даної угоди, є кінцевими та зміні (доповненню) не підлягають.
У відповідності до п. 6 даної угоди, сторони підтверджують, що ніяких претензій один до одного не мають.
Жодних інших застережень щодо взаємин сторін дана угода не містить.
Угода № 1 про розірвання трудового договору, укладена між сторонами 08.11.2012 року, позивачем не оскаржена, містить її особистий підпис, та позивачем в позові, а також представником позивача в судовому засіданні не оспорювалась її дійсність.
З огляду на наведене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час розрахунку.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Представником відповідача позов в частині стягнення індексації заробітної плати в сумі 921,15 грн. визнавався.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Не заперечується відповідачем і сума індексації заробітної плати позивача, у зв'язку з чим в даній частині позов слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за січень 2011 року - листопад 2012 року в розмірі 921 (дев'ятсот двадцять одна) грн. 15 коп..
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 (дев'ять) грн. 21 коп..
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 05 квітня 2013 року.
Суддя: