04 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/19942/24
номер провадження: 22-ц/824/13148/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Писаренка Олександра Олексійовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року у складі судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що у 2024 році син позивачки - ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням позичити 3 500 000 грн 00 коп. для придбання власного житла у місті Києві. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року відповідач фактично залишився без житла, оскільки його колишня дружина, маючи на нього вплив, домоглася від нього повного розпорядження спільним майном, у тому числі, його часткою нерухомості.
Вказувала, що внаслідок цього ОСОБА_2 був позбавлений можливості проживати у належному йому житлі та змушений орендувати інше помешкання. На момент звернення він лікувався після важкого інсульту й проживав в орендованому житлі.
Зазначала, що вона, маючи необхідні заощадження, надала сину в позику грошові кошти в сумі 3 500 000 грн 00 коп. до 01 жовтня 2024 року. На підтвердження укладення договору позики відповідач склав і власноруч підписав розписку у присутності двох свідків. Однак ОСОБА_2 зобов'язання щодо повернення боргу у встановлений строк не виконав, попри неодноразові вимоги позивачки.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу за договором позики у розмірі 3 500 000 грн 00 коп.
Одночасно ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову, у якій зазначає, що відповідач, перебуваючи з нею у родинних стосунках, не має наміру повертати позику. Відповідач, перебуваючи під впливом колишньої дружини, не продав належне йому за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року у справі №756/4847/16-ц майно і не погасив борг перед позивачкою. Відповідно, позивачка звернулась до суду з позовом про повернення грошових коштів, які відповідно до судового рішення підлягали поверненню. Фактично рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року у справі №756/4847/16-ц, що набрало законної сили 02 червня 2024 року, ОСОБА_2 присуджено: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину транспортного засобу Honda CRV, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2354, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром №8041 міста Києва; 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , і включає в себе: земельну ділянку площею 0,1202 га, кадастровий номер 3221088201:01:001:0130, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з прибудинковими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно даних із реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Іншим власником цієї квартири є його батьки у рівних частках.
У зв'язку з тим, що з часу набрання законної сили рішенням суду минуло понад п'ять місяців, а ОСОБА_2 не вжив жодних заходів щодо погашення заборгованості, у позивачки є підстави вважати, що відповідач, враховуючи його попередню поведінку під час шлюбу і розлучення, не планує повертати їй борг. Також, враховуючи вплив на ОСОБА_2 його колишньої дружини, у позивачки є підстави вважати, що відповідач може передати належне йому майно колишній дружині на безоплатній основі.
За таких обставин, позивачка вважала, що у разі невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом арешту належного ОСОБА_2 на праві власності майна, не можливо буде виконати рішення суду та компенсувати їй заподіяну шкоду.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила постановити ухвалу про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 на праві власності майно, а саме:
1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2099655890000;
1/2 частину транспортного засобу «Honda CRV», рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром №8041 міста Києва;
1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що включає в себе: земельну ділянку з кадастровим номером 3221088201:01:001:0130, що розташована за вказаною адресою; нерухоме майно: 1004097323100.
1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна: 6624228.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, накладено арешт на належне ОСОБА_2 майно., а саме:
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:2995855980000;
- 1/2 частину транспортного засобу «Honda CRV» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2354, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром №8041 міста Києва;
- 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що включає в себе земельну ділянку, з кадастровим номером 3221082201:01:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1004077332210; житловий будинок з прибудинковими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1004029332210;
- 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна: 6624228.
Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам/виконавцям у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого та рухомого майна.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та призначено справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
20 травня 2025 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Бороденком О.А. через канцелярію суду першої інстанції було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, зокрема в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000, та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо неї.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову мотивоване тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №756/4847/16-ц, виданого 24 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 869 992 грн 50 коп.
Вказувала, що в рамках вказаного виконавчого провадження ОСОБА_3 набула у власність арештоване у даній справі нерухоме майно, зокрема: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000, що підтверджується Актом про проведений електронний аукціон, складений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №756/4847/16, виданого 24 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 869 992 грн 50 коп.
Тобто нерухоме майно, а саме, 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , на яке ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, в рамках забезпечення позову у даній справі накладено арешт, вибуло із власності відповідача в межах процедури реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні.
З огляду на викладене, представник ОСОБА_3 - адвокат Бороденко О.А. просив скасувати арешт, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:2995855980000 та скасувати накладену цією ж ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї 1/2 частини квартири.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову - задоволено.
Скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, в якості забезпечення позову у справі №753/19942/24, а саме, скасовано арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000, а також заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам/виконавцям у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Писаренко О.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати в цій частині та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року постановлена у відсутність позивачки, яка була направлена судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) лише 03 червня 2025 року, а загальний доступ до неї забезпечено 05 червня 2025 року. До цієї дати ухвалу суду позивачка не отримувала, а з її повним текстом ознайомилася лише 10 червня 2025 року у ЄДРСР.
Вважає, що оскаржувана ухвалу постановлена без урахування всіх обставин справи, оскільки порушує законне очікування позивачки на можливість безперешкодно отримати виконання майбутнього рішення суду у разі його ухвалення на її користь. Вказує, що скасування арешту позбавляє можливості позивачку задовольнити присуджену суму за рахунок звернення стягнення на 1/2 частину квартири відповідача.
Зазначає, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, було забезпечено позов ОСОБА_1 про стягнення позики в сумі 3 500 000 грн 00 коп. шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 2995855980000); 1/2 частину автомобіля «Honda CR-V», 2008 року випуску (об'єм двигуна 2354); 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_2 із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221082201:01:001:0013; 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідок про оцінку, вартість арештованого майна становить 2 860 516 грн 00 коп., що менше суми позову. Тому навіть за інших чинних арештів виконання можливого рішення суду на користь ОСОБА_1 в повному обсязі буде неможливим.
Вказує, що підготовче засідання у справі ще не закрите, а ОСОБА_2 позику не повернув. Між ОСОБА_2 та його колишньою дружиною - ОСОБА_3 існують напружені відносини щодо поділу майна, які тривають з 2016 року.
Наголошує, що ОСОБА_3 продовжує намагатися заволодіти майном ОСОБА_2 , і у випадку якщо їй це вдасться, виконання рішення у справі про стягнення позики стане неможливим, оскільки у відповідача не залишиться майна.
Стверджує, що в ухвалі суду про забезпечення позову зазначено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема через ризик подальшого відчуження майна відповідачем на користь колишньої дружини. Проте в оскаржуваній ухвалі від 20 травня 2025 року ці обставини не враховані, хоча 1/2 частина квартири вже перейшла до ОСОБА_3 за сумнівних обставин.
Зазначає, що ОСОБА_3 має намір якнайшвидше відчужити квартиру після зняття арешту, оскільки не проживає в Україні понад 11 років і прагне продати.
Вважає, що ОСОБА_3 придбала на електронних торгах 1/2 частину квартири ОСОБА_2 , фактично сплативши кошти сама собі як стягувачка. Даний продаж відбувся 16 квітня 2025 року, який оспорюється у суді за позовом ОСОБА_2 про визнання торгів недійсними, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі № 756/7271/25.
Вказує, що скасовуючи арешт, суд першої інстанції, не врахував ці обставини та без її участі фактично ухвалив рішення на користь ОСОБА_3 , що створює ризик продажу квартири й позбавляє можливості звернути на неї стягнення.
Також зазначає, що оскаржувана ухвала була надіслана не позивачці, а 03 червня 2025 року - до Оболонського ВДВС міста Києва для виконання, внаслідок чого 05 червня 2025 року державний виконавець зняв арешт. Це позбавило позивачку процесуальної можливості скористатися правом на зупинення виконання ухвали суду до завершення апеляційного розгляду.
Вважає, що суд фактично дозволив ОСОБА_3 оформити у власність і відчужити спірну 1/2 частину квартири до вирішення по суті справ: № 753/19942/24 і № 756/7271/25, чим порушив інтереси позивачки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Бороденко О.А. вказує, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , оскільки придбана нею на електронному аукціоні 16 квітня 2025 року, що підтверджено свідоцтвом нотаріуса від 10 червня 2025 року та зареєстрована в ДРРП (запис №60260732), тому арешт як захід забезпечення може застосовуватися лише до майна відповідача, а не третьої особи.
Звертає увагу, що апеляційну скаргу подано адвокатом Писаренком О.О., який одночасно представляє і позивача, і відповідача, що свідчить про відсутність реального спору. Стверджує, що розписка від 11 травня 2024 року на 3 500 000 грн 00 коп. є фіктивним фраудаторним правочином, укладеним для перешкоджання виконанню рішення у виконавчому провадженні НОМЕР_4. Наголошує, що 1/2 частина квартири була арештована у виконавчому провадженні ще 02 вересня 2024 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких заперечує твердження в апеляційній скарзі про те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 йому не належала, посилаючись на дані про її спільне придбання у шлюбі в 2007 році та іпотечний договір. Вказує, що продаж 1/2 частини квартири через «Сетам» 16 квітня 2025 року та її реєстрація 10 червня 2025 року за ОСОБА_3 , є незаконною. Зазначає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва про арешт майна є законною, оскільки частина квартири на момент її арешту належала йому. Вказує, що ОСОБА_3 з 2016 року одноосібно здавала квартиру в оренду, змінила замки, не допускала адвокатів та експертів.
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, в якій навела аргументи на підтвердження доводів апеляційної скарги. Просить залишити в силі накладений судом першої інстанції арешт на майно.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи викладені у відзиві та у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову та, відповідно, скасовуючи частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, відпали, оскільки арештоване нерухоме майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , вибуло з власності відповідача ОСОБА_2 у межах процедури примусового виконання виконавчого листа №756/4847/16-ц, виданого Оболонським районним судом міста Києва, та перейшло у власність ОСОБА_3 на підставі Акта про проведений електронний аукціон від 16 квітня 2025 року, складеного приватним виконавцем Русецькою О.О. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відпала потреба в подальшому застосуванні заходів забезпечення позову в частині арешту зазначеного нерухомого майна і заборони на вчинення реєстраційних дій щодо нього.
Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У ч.1 ст.157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 460/9602/20 зазначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Отже, законодавством урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов'язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, в якості забезпечення позову у справі №753/19942/24 накладено арешт на належне ОСОБА_2 майно, а саме:
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:2995855980000;
- 1/2 частину транспортного засобу «Honda CRV», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2354, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром №8041 міста Києва;
- 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що включає в себе земельну ділянку з кадастровим номером 3221082201:01:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1004077332210; житловий будинок з прибудинковими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1004029332210;
- 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна: 6624228.
Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам/виконавцям у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого та рухомого майна.
Ці заходи забезпечення позову вжитті саме на забезпечення виконання можливого рішення суду у справі № 753/19942/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Установлено, що в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №756/4847/16-ц, виданого 24 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 869 992 грн 50 коп., яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., ОСОБА_3 на підставі складеного приватним виконавцем Акту про проведений електронний аукціон від 16 квітня 2025 року набула у власність арештоване у даній справі нерухоме майно, зокрема 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000.
Як зазначалось вище, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року у справі № 753/19942/24 прийнято до провадження позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та призначено справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Оскаржуваною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову - задоволено.
Скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, в якості забезпечення позову у справі №753/19942/24, а саме, скасовано арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000, а також заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам/виконавцям у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як на час постановлення оскаржуваної ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року про скасування заходів забезпечення позову, так і на час апеляційного перегляду, у даній справі остаточного судового рішення не ухвалено.
Тому, виходячи із приписів ст.158 ЦПК України та правозастосовної практики Верховного Суду, у суду першої інстанції не було правових та фактичних підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову та, відповідно, скасовувати частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 21 жовтня 2024 року та від 13 листопада 2024 року, в якості забезпечення позову у справі №753/19942/24.
Подібного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 755/11966/23 (провадження № 61-14774св24).
Та обставина, що в межах виконавчого провадження відбулося відчуження арештованого майна та зміна його власника, зокрема перехід права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 за результатами електронного аукціону, не може розцінюватися як правова підстава для скасування заходів забезпечення позову, передбачених ст.158 ЦПК України.
Сам факт переходу права власності не свідчить про те, що відпадали підстави, що зумовили застосування забезпечення, адже такі заходи мають тимчасовий характер і діють до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі по суті.
Відтак зміна власника майна не усуває ризиків невиконання можливого рішення суду, не припиняє існування предмета спору та не позбавляє суд можливості подальшого ефективного захисту прав позивача.
Отже реалізація майна у межах виконавчого провадження не є самостійною і достатньою підставою для скасування накладених заходів забезпечення позову.
Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263-264 ЦПК України, наведених правових механізмів порядку скасування заходів забезпечення позову на підставі ст.158 ЦПК України належним чином не враховував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2995855980000, а також заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам/виконавцям у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна.
Що стосується твердження представника ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів є безпідставними, оскільки розписка від 11 травня 2024 року на 3 500 000 грн 00 коп. є фіктивним фраудаторним правочином, то ці доводи не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, так як вони стосуються суті спору, зокрема дійсності розписки від 11 травня 2024 року та правової природи позики, що може бути предметом оцінки лише під час розгляду справи по суті. Такі доводи не мають значення для вирішення процесуального питання про скасування заходів забезпечення позову, яке відповідно до ст.158 ЦПК України розглядається виключно з огляду на наявність або відпадання обставин, що зумовили застосування таких заходів.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення клопотання, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про залишення без задоволення клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 - адвоката Бороденка О.А. про скасування заходів забезпечення позову, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Писаренка Олександра Олексійовича - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року скасувати.
Клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 - адвоката Бороденка Олексія Анатолійовича про скасування заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: