1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 12024100000001302 від 14.11.2024, яке 21.08.2025 виявлено та вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 900 купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 90 000 доларів США; 100 купюр номіналом 50 Євро загальною сумою 5000 Євро; 47 купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 4700 доларів США.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що арештовані грошові кошти належать ОСОБА_5 , які вона отримала у борг для власних потреб у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується письмовою розпискою, написаною ОСОБА_5 від 08.08.2025.
Також зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11.01.2020, однак спільно вони проживали ще з 2006 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в свою чергу проживає разом зі своєю сім'єю за адресою АДРЕСА_1 .
Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 помер. У зв'язку із чим та поганим психоемоційним станом, ОСОБА_5 вирішила змінити місце свого проживання, а квартиру в якій проживала, продати. Домовилася із своїм сином, ОСОБА_8 , що вона буде проживати у квартирі, яка повинна ввестися в експлуатацію приблизно весною 2025 року ТОВ «Компанія з управління активами «БІЗНЕС - ГАРАНТ», інвестором якої є ОСОБА_8 (згідно довідки від 30.01.2024, ОСОБА_8 здійснив 100 % сплату).
Тому, з метою проведення ремонтно - оздоблювальних робіт у даній квартирі, ОСОБА_5 попросила свого сина ОСОБА_8 знайти особу, яка зможе надати їй в борг грошові кошти у сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США.
У зв'язку із чим, ОСОБА_8 домовився із ОСОБА_9 щодо надання ним готівкових грошових коштів у борг ОСОБА_5 , які оформили свої відносини письмовою розпискою від 08.08.2025 щодо надання / отримання коштів у борг у сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США.
Відтак, органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів за для того, щоб довести дійсну незаконність походження вказаних коштів та їх причетність до вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Киві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 листопада 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100000001302, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше жовтня 2024 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , володіючи якостями лідерів, організаторськими здібностями, керуючись корисливими мотивами і прагненням до наживи, маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від вчинення особливо тяжких злочинів, діючи всупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» шляхом надання послуг у сфері азартних ігор без отримання відповідного дозволу (ліцензії) органу уповноваженого на видання зазначеного дозволу (ліцензії) комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (KPAIЛ), вирішили створити організовану групу з метою вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з незаконною господарською діяльністю, направлену на організацію проведення азартних ігор на території міста Києва.
За версією органу досудового розслідування до вказаного кримінального правопорушення можливо причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , використовує номер мобільного телефону: НОМЕР_2 , використовує термінал мобільного зв'язку з ІМЕІ: НОМЕР_3 , використовує автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2020 р.в., н.з. НОМЕР_4 .
21 серпня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 виявлено та вилучено: 900 купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 90 000 доларів США; 100 купюр номіналом 50 Євро загальною сумою 5000 Євро; 47 купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 4700 доларів США.
22 серпня 2025 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 виявлені та вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024100000001302.
23 серпня 2025 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку направив до Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме грошові кошти, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024100000001302 про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 від 22 серпня 2025 року, вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Твердження апелянта, що арештовані грошові кошти належать ОСОБА_5 , які вона отримала у борг для власних потреб у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів вважає, що вилучені та арештовані грошові кошти мають значення у кримінальному провадженні і мають статус тимчасово вилученого майна.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 752/52318894/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Справа № 11сс/824/7216/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК