1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу із змінами захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Кринички, Криничанського р-ну., Дніпропетровської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ) КК України,
за участю: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , до 27 вересня 2025 року включно.
Одночасно визначено заставу в розмірі 2 000 000 гривень та покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу із змінами, в яких просила, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Захисник вважає підозру необґрунтованою, оскільки до клопотання не долучено доказів того, що ОСОБА_6 організував та керував шахрайськими діями.
Зазначає, що в клопотанні зазначено про тринадцять потерпілих, в той же час в повідомленні про підозру зазначено про шість потерпілих у кримінальному провадженні.
Крім того, клопотання ґрунтується на аудіозаписах розмови з особою, яка представилася ОСОБА_9 , проте дисків із даними аудіозаписами до клопотання не долучено. Протоколи оглядів предметів, які вилучено за результатами проведення обшуку не стосуються періоду, який вказаний в клопотанні та повідомленні про підозру як протиправний і протягом якого заподіяно шкоду шести потерпілим.
Також, посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а визначена слідчим суддею застава не співмірна із доходами підозрюваного.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, незадовільний стан здоров'я, перебував на лікуванні у лікаря психіатра з 13.12.2022, має на утриманні матір пенсіонерку та батька з інвалідністю.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12024000000000297, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України ( у редакції від 06.11.2023, із змінами внесеними Законом України №2690-IX).
27 березня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ) КК України.
01 квітня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 23 травня 2025 року включно. Одночасно з цим, судом визначено заставу у розмірі 3300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 9 992 400 гривень.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 27 червня 2025 року.
21 травня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 27 червня 2025 року включно. Одночасно з цим, судом зменшено розмір застави та встановлено у розмірі 2150 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 6 510 200 гривень.
23 червня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 21 серпня 2025 року включно. Одночасно з цим, судом зменшено розмір застави та встановлено його у розмірі 3 753 718 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 27 вересня 2025 року.
18 серпня 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 вересня 2025 року із визначенням застави у розмірі 1240 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 753 718 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року клопотання слідчого задоволено та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , до 27 вересня 2025 року включно. Одночасно визначено заставу в розмірі 2 000 000 гривень та покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ) КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 ( у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеним Законом України № 2997 - ІХ), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 у редакції Закону від 28.04.2023 із змінами внесеними Законом України № 2997 - ІХ) КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування на час розгляду клопотання слідчим суддею.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити чи сховати будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших підозрюваних у даному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованість продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є необґрунтованими.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Щодо обґрунтованості визначення розміру застави, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії судів, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчим суддею враховано існуючі ризики, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 2 000 000 грн., яка належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Посилання захисту на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не спростовує висновків щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відтак, наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом. Доводи та твердження про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Окрім того, строк дії оскаржуваної ухвали закінчився 27 вересня 2025 року, а 23 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зменшено заставу до 1 000 000 гривень та яку внесено, у зв'язку з чим звільнено з-під варти.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу із змінами захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/39167/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження 11сс/824/6780/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК