Справа № 761/18413/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5668/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
03листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченої на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 22024000000000532 від 14.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена до 13 років з конфіскацією майна, тому, усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання може допустити переховування від суду. Крім того органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи факт вчинення нею кримінального правопорушення, мала намір покинути територію України на невизначений період часу з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Існує також ризик незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_8 достовірно знаючи про коло осіб, причетних до кримінальних правопорушень, з високим ступенем ймовірності може впливати на них з метою повідомлення суду неправдивих відомостей щодо обставин її протиправних дій.
Також зазначає прокурор, що наявний ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_8 , досудовим розслідуванням встановлено, що очолювана нею злочинна організація діяла протягом тривалого часу, а вчинені злочини характеризуються значною тривалістю та багатоепізодністю, а тому ОСОБА_8 , здобувши досвід у реалізації злочинних намірів та будучи обізнаною із методами документування та проведення як гласних так і негласних слідчих дій, може використовувати такі навички для вчинення інших злочинів.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 12 жовтня 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченої під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, оскільки, зважаючи на тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій в разі визнання її винуватою, а також конкретні обставини кримінального провадження, є можливість не виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, а наведені обставини дають підстави вважати про наявність ризиків того, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, наявність у обвинуваченої ОСОБА_8 місця проживання, соціальних зв'язків, з урахуванням наведених вище факторів не може в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаних ризиків.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 в частині тримання під вартою та застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт з покладенням на неї відповідних обов'язків.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 винесена з формальних підстав та внаслідок неповного з'ясування обставин справи, а ризики передбачені ст. 177 КПК України є необґрунтованими.
Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що висунуте обвинувачення ОСОБА_8 ґрунтується виключно на показах інших фігурантів кримінального правопорушення ? зафіксованих фактів передачі грошей матеріали кримінального провадження не містять , під час проведення обшуку докази не виявлені.
Також зазначає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки там не міститься викладу обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а посилання прокурора на те, що ОСОБА_8 може сховати, спотворити або знищити будь-які речові докази та документи, не є доцільним оскільки усі речові докази у справі вилучені, долучені до матеріалів кримінального провадження та знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення.
Посилання в ухвалі, що ОСОБА_8 нібито може виїхати за кордон є теж безпідставні, оскільки жодного підтверджуючого документа, про те, що ОСОБА_8 мала намір на виїзд за кордон, прокурором не подано, а лише усно зазначено це припущення.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
У судовому засідання захисник підтримав апеляційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачена повідомлена, особистих клопотань про розгляд апеляційної скарги за її участю до суду не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинувачену у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Даних про те, що обвинувачена ОСОБА_8 має такий стан здоров'я, який перешкоджає її перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду судового рішення про продовження строку тримання під вартою, оскільки вказані питання є предметом судової оцінки суду першої інстанції під час прийняття рішення про доведеність чи недоведеність висунутого обвинувачення.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: