29 жовтня 2025 року
справа № 754/8772/24
провадження № 22-ц/824/10308/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Буша Н.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА»), ОСОБА_2 та просила стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 54 156,16 грн, з відповідача ОСОБА_2 стягнути майнову шкоду у розмірі 59 590,61 грн. Також позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22 червня 2023 року приблизно о 19 год. 23 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним моторолером «SkyMoto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. С. Лифаря зі сторони пр. Червоної Калини, в напрямку вул. Закревського в м. Києві в другій смузі в зустрічному напрямку, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, перевищив максимально дозволену швидкість, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , а в подальшому відбулось зіткнення з припаркованим транспортним засобом Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспорті засоби отримали механічні пошкодження, а тому позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 214166242, виданого ПАТ «НАСК ОРАНТА».
Позивач звернулась до відповідача та надала усі необхідні документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування.
За результатами розгляду цієї заяви, страховик здійснив розрахунок та виплатив лише частину належного розміру страхового відшкодування у сумі 22 647,80 грн.
Зазначила, що зі змісту листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 12 березня 2024 року № 09-02-17, прийнятого за результатами ухваленого рішення, вбачається, що ДТП сталося внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 та пішоходом ОСОБА_3 , а відтак на думку страховика, шкода, що була завдана позивачу, була завдана сукупними діями декількох осіб та підлягає розподілу.
Позивач вважає, що пішохід як учасник дорожнього руху, не є та не може вважатися особою, на яку поширюється норми статті 1187 ЦК України, з огляду на те, що остання не здійснює діяльність, пов'язану з використанням транспортного засобу, а тому пішохід не може вважатися належним суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Крім того, вина ОСОБА_3 у цій ДТП не встановлена, остання до відповідальності не притягалася, а тому доводи страховика про те, що вона є винною у цій ДТП не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що страховик безпідставно здійснив виплату лише частини належного розміру страхового відшкодування, а шкода, що була завдана позивачу, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовила огляд пошкодженого транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 у Суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 .
На підставі огляду було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 від 16 листопада 2023 року № 739/11-23.
Відповідно до цього звіту, вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу позивача склала 78 303,96 грн.
Франшиза за полісом № 214166242 складає 1 500,00 грн. Таким чином, належний розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» становить 54 156,16 грн.
З ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактично завданою шкодою та належним розміром страхового відшкодування та франшиза: 136 394,57 грн (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 76 803,96 грн (належний розмір страхового відшкодування) = 59 590,61 грн (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням з урахуванням франшизи).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2025року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 54 156,16 грн, витрати на правову допомогу 4 000,00 грн та судового збору 605,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 59 590,61 грн, витрат на правову допомогу 4 000,00 грн та судового збору 605,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «НАСК «ОРАНТА»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Вимоги обґрунтовані тим, що тому випадку коли шкоду транспортному засобу було завдано з однієї сторони володільцем джерела підвищеної небезпеки, а з іншої сторони пішоходом, то відшкодування усіх збитків повинно лягти не лише на володільця джерела підвищеної небезпеки.
Пішоходи як учасники дорожнього руху теж несуть відповідальність за завдані збитки власникам транспортних засобів, однак ця відповідальність наступає в порядку статті 1166 ЦК України.
Неможливість кваліфікації пішохода як належного суб'єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, не свідчить про відсутність правових підстав для притягнення пішохода, з вини якого сталася ДТП, до цивільно-правової відповідальності за завдану його неправомірними діями шкоди на загальних підставах
З урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення Правил дорожнього руху внаслідок яких (причинно-наслідковий зв'язок) іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 ЦК України.
За наявності обоюдної вини пішохода ОСОБА_3 та водія мотоцикла ОСОБА_2 в ДТП, що сталася 22 червня 2023 року, шкода завдана потерпілій особі повинна бути покладена на обох осіб, протиправними діями яких її було завдано.
ПАТ «HACK «ОРАНТА» належним чином виконала вимоги п.п. 34.2., 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (і тільки якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди).
Суд першої інстанції не врахував спеціальну норму Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», безпідставно взяв до уваги саме власне замовлений висновок позивача, який не враховує особливості Закону, та стягнув ПДВ в складі доплати страхового відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення
Представник представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що страховик безпідставно не виплатив позивачу всю належну суму страхового відшкодування після визнання події страховим випадком та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, оскільки належних доказів того, що ОСОБА_3 була визнана судом винною у скоєнні ДТП, яке мало місце 22 червня 2023 року, немає.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 склала 136 394,57 грн, що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 16 листопада 2023 року № 739/11-23, а тому з ОСОБА_2 , вина якого у вчиненні ДТП доведена та доказуванню не підлягає, на користь позивача підлягає стягненню 59 590,61 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина 3 статті 386 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом першої інстанції, 22 червня 2023 року, приблизно о 19 год. 23 хв., ОСОБА_2 керуючи технічно справним моторолером «SkyMoto Galagy», державний знак НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. С. Лифаря зі сторони пр. Червоної Калини в напрямку вул. Закревського в м. Києві в другій смузі за наявності трьох смуг для руху в попутному напрямку та трьох смуг для руху в зустрічному напрямку, зі швидкістю 86,4 км/год. +/- 3, 46 км/год., яка перевищувала максимально дозволену швидкість в населених пунктах - 50 км/год.
У той же час, попереду перебувала пішохід ОСОБА_3 , яка рухалась через проїзну частину вул. С. Лифаря у м. Києві, поза межами пішохідного переходу, в недозволеному для руху пішоходів місці, зліва направо відносно руху моторолера «SkyMoto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка отримала тілесні ушкодження, а в подальшому відбулось зіткнення з припаркованим транспортним засобом Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України. Вирок не оскаржувався.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 214166242 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 від 16 листопада 2023 року № 739/11-23, проведеного ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу склала 78 303,98 грн.
Позивач звернулась до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та надала усі необхідні документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування.
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» розмір страхового відшкодування визначило шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб, якими завдано шкоду, та сплатило заявнику 50 % страхового відшкодування у розмірі 22 647,80 грн, оскільки ДТП відбулось у зв'язку з порушеннями у діях пішохода та є взаємопов'язаними, сукупними діями двох осіб.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Подібні правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що третя особа ОСОБА_3 не визнавалась винуватою у вчиненні ДТП.
У вироку Деснянського районного суду міста Києва зазначено, що згідно з даними висновку судової авто технічної експертизи від 12 вересня 2023 року№ СЕ-19/111-23/47812-ІТ, в цій дорожній обстановці, водій моторолера «SkyMoto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.3, 12.4 ПДР України.
У цій дорожній обстановці: при швидкості руху моторолера «Sky moto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 , (82,94 …89,86) км/год. - вирішити питання щодо технічної можливості у водія ОСОБА_2 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування гальмування, в категоричній формі, неможливо; за умови руху моторолера «SkyMoto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 , з максимально дозволеною швидкістю 50,0 км/год. - водій ОСОБА_2 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 .
У цій дорожній обстановці вирішити питання щодо відповідності дій водія моторолера «SkyMoto Galagy», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, в категоричній формі, неможливо, але в діях водія ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху. У судовому засіданні встановлено, що дійсно пішохід ОСОБА_3 здійснювала перехід проїзної частини в невстановленому для цього місці, однак це не звільняє ОСОБА_2 від виконання вимог пунктів Правил дорожнього руху, порушення яких йому інкримінується. Так, водій повинен був слідкувати за дорожньою обстановкою, обрати безпечну швидкість руху, не перевищувати швидкість руху. У даному випадку протиправність дій пішохода, яка переходила проїзну частину дороги у невстановленому для того місці, не виключає винуватості ОСОБА_2 .
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховик безпідставно не виплатив позивачу всю належну суму страхового відшкодування після визнання події страховим випадком та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, оскільки належних доказів того, що ОСОБА_3 була визнана судом винною у скоєнні ДТП, яке мало місце 22 червня 2023 року, немає.
Враховуючи відсутність підстав для виплати страховиком половини страхового відшкодування позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача частини несплаченої вартості страхового відшкодування в розмірі 54 156,16 грн (78 303,96 (вартість матеріального збитку) - 1 500 (франшиза) - 22 647,80 (розмір виплаченого відшкодування) = 54 156,16 грн.).
Відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з частиною 1 статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Крім того, відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу (див. постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц).
Так, згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 16 листопада 2023 року № 739/11-23,
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 склала 136 394,57 грн, що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 16 листопада 2023 року № 739/11-23, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 , вина якого у вчиненні ДТП доведена та доказуванню не підлягає, на користь позивача підлягає стягненню 59 590,61 грн (136 394,57 (вартість відновлювального ремонту) - 76 803,96 (належний розмір страхового відшкодування) =59 590,61 грн.).
Неприйнятними є доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом спеціальної норму Закони України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ухвалення рішення виходячи з висновку про вартість матеріального збитку, наданого на замовлення позивача, оскільки у разі незгоди з сумою завданого збитку ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не було позбавлено права заявити клопотання про призначення у справи експертизи.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Інші доводи апеляційної скарги суд оцінює критично, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді