Справа № 755/15094/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8136/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українка Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 07 грудня 2025 року включно.
На підставі п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року по справі №755/15094/25 та ухвалити нову, відповідно до якої застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Адвокат вважає, що всі обставини, викладені стороною обвинувачення в повідомленні про підозру, є припущеннями слідства, оскільки немає об'єктивних доказів того, що саме ОСОБА_7 причетний до придбання наркотичних засобів, їх зберігання та збуту.
Всі подані докази до матеріалів клопотання є похідними та на даний час перевірити їх достовірність не можливо.
Апелянт зауважує, що у повідомленні про підозру зазначено, що всі задокументовані епізоди, інкриміновані ОСОБА_7 , реалізовані за сприяння осіб, які співпрацювали з органом досудового розслідування, діяли під контролем та за їх вказівками.
Таким чином, на думку захисника, дані факти свідчать про те, що співробітниками правоохоронних органів умисно вживалися активні дії з метою створення штучних умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення.
Також апелянт посилається на те, що суддя першої інстанції не врахував, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявлених у клопотанні ризиків.
При цьому, сторона захисту не вбачає за доцільне тримати під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що останній не впливає на строки виконання судових експертиз, а також виконання доручень оперативними співробітниками.
Скаржник зазначає, що згідно отриманої інформації, а саме характеристики щодо ОСОБА_7 , який тримається з 15.08.2025 року по теперішній час в державній установі «Київський слідчий ізолятор», встановлено, що підозрюваний зарекомендував себе посередньо, дисциплінарних стягнень та заохочень не має.
Таким чином, відповідно до п.9 ч.1 ст.178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються обставини, а саме: дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.
Враховуючи вищевикладене, є підстави скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року по справі №755/15094/25 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та винести нову, обравши більш м'який запобіжний захід для підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - запобіжний захід у виді застави.
Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та або суду адвокат зазначає, що його слід оцінювати критично з наступних підстав:
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 год.30 хв. 24 лютого 2022 року на 30 днів.
В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений.
Відповідно до ч.4 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Отже, виїхати за кордон підозрюваний позбавлений можливості.
Підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки та мету довести свою невинуватість під час судового розгляду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, скаржник зазначає, що його слід оцінювати критично, оскільки, аналізуючи склад злочину, а також тактику (методику) документування зазначеного злочину, а також приймаючи до уваги, які слідчі дії, планує проводити слідчий, слід зробити висновок, що на даній стадії злочин задокументований, всі предмети вилучені (на думку слідчого та прокурора).
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, адвокат зазначає про те, що наведений ризик слід оцінувати критично, оскільки у кримінальному провадженні відсутні потерпілі. Інші особи не заявляли до правоохоронних органів про вплив ОСОБА_7 на їх професійну діяльність.
Щодо ризику незаконно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що цей ризик слід оцінювати критично, оскільки прокурор зазначений ризик не коментував взагалі.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується захисник зазначає, що його слід оцінювати критично, оскільки ОСОБА_7 не має наміру вчиняти будь-яке інше кримінальне правопорушення.
Так, прокурор не надав доказів, що ОСОБА_7 перебуває на стадії готування до вчинення злочину.
Щодо продовження злочинної діяльності ОСОБА_7 (на думку прокурора та слідчого) захисник зазначає, що, аналізуючи спосіб та предмет злочину, слід прийти до висновку, що для того щоб продовжувати злочинні дії (на думку прокурора та слідчого) необхідно мати предмет - наркотичні речовини (вилучені) та вільне пересування.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінально процесуальним кодексом України.
Також адвокат вважає, що під час розгулу клопотання було порушено право підозрюваного на справедливий судовий розгляд.
Крім цього, аналізуючи клопотання про продовження строку досудового розслідування слід прийти до висновку, що всі підозрювані є особи молодого віку, раніше не судимі, а також мають постійне місце проживання.
ОСОБА_7 є раніше не судимим, має повну родину, проживає разом з батьками, має постійне місце проживання, має намір відновити навчання, раніше обраний запобіжний захід не порушував.
Також адвокат вважає, що під час прийняття оскаржуваної ухвали порушено ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини у частині справедливого судового розгляду, так як підозрювані притягнуті до кримінальної відповідальності за один склад злочину та підозрювані у своєму соціальному рівні та поведінці однакові, але суди України ухвалюють рішення з різним юридичним результатом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100040003284 від 19.09.2024 року за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, володіючи якостями лідерів, організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи та маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами, в порушення вимог Законів України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», вирішили організувати систематичне незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів у великих та особливо великих розмірах на території м. Києва та м. Одеси.
Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлена досудовим розслідуванням особа розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, а тому її провадження потребує чітких та узгоджених дій значної кількості людей та вжиття заходів суворої конспірації, маючи намір здійснювати таку діяльність протягом тривалого періоду часу, створили стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, до складу якої ними особисто або через інших учасників злочинної організації з їх подальшим погодженням було залучено ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Вищевказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, за попередньою змовою зорганізувалися в стійке ієрархічне об'єднання, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім її учасникам, з розподілом функцій кожного учасника такої злочинної організації, підкорюючись під час злочинної діяльності.
Окрім цього, було розроблено план діяльності злочинної організації, який полягав в тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи забезпечували контактами для отримання наркотичного засобу, приміщенням, знаряддями та засобами для зважування, фасування та пакування наркотичного засобу.
В подальшому, наркотичний засіб - кокаїн розфасовувався по пакетах та згортках, який надходив іншим учасникам злочинної організації - ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в свою чергу діяли відповідно до заздалегідь встановленого графіку чергувань.
ОСОБА_11 , ОСОБА_24 та невстановлена особа, з метою забезпечення конспіративної діяльності та залучення якомога більшої кількості покупців наркотичного засобу обіг якого обмежено - кокаїн, у месенджері Telegram створили інтернет-магазини під виглядом «Telegram-каналів», серед яких «giteei» та «girttl» тощо.
Відповідно до плану злочинної діяльності ОСОБА_11 , ОСОБА_24 та невстановлена особа не пізніше вересня 2024 року, налагодили придбання наркотичного засобу - кокаїн, визначили місця його незаконного зберігання, фасування, а також способи передачі від одних співучасників злочину іншим, підтримання постійного зв'язку між членами злочинної організації, а також способи розповсюдження та збуту наркотичного засобу-кокаїн у м. Києві та м. Одесі, з різним фасуванням в залежності від кількості замовлень.
У свою чергу члени злочинної організації ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до своїх функцій зберігали, фасували, перевозили та в подальшому збували наркотичний засіб - кокаїн за грошові кошти.
Створена злочинна організація, керівництво якою здійснювали організатори ОСОБА_11 та ОСОБА_24 , а також невстановлена досудовим розслідуванням особа, завдяки розробленим заходам, убезпечувала себе від викриття і діяла не пізніше вересня 2024 року по серпень 2025 року на території міста Києва та міста Одеси.
14.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано (час фактичного затримання 14.08.2025 о 10.43 год.) в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
14.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
14.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.10.2025 року.
07.10.2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва продовжено до чотирьох місяців.
06.10.2025 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що підозра у вчиненні інкримінованих підозрюваному злочинів, обґрунтовується доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами про проведення НСРД - контролями за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; протоколами огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр; протоколами огляду місця події (у ході яких вилучені речовини, що у подальшому скеровані для проведення експертного дослідження); висновками проведених судових експертиз, якими підтверджено придбання, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу - кокаїн;протоколами проведення впізнання за фотознімками (у ході яких впізнано осіб, що збували наркотичні засоби); протоколами огляду мобільного телефону свідків (у ході якого підтверджено факти збуту наркотичного засобу); протоколами проведених обшуків від 14.08.2025 року за місцями проживання та зберігання наркотичних засобів, у транспортних засобах членів злочинної організації у місті Києві, Одесі, Київській та Сумській областях, у ході яких вилучено 64 пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору загальною вагою 64 грами; канабіс; корпус гранати Ф1; два запали до гранати; підствольний гранатомет; АКСУ; магазин до АК; 198 набоїв різного калібру; грошові кошти в сумі 361 740 гривень; 27 405 доларів США; 1890 євро; 53 мобільні телефони, 65 банківських карт; 5 флеш-носіїв; 2 планшети; 5 ноутбуків; 2500 пустих зіп-пакетів; 4 електронні ваги; 7 державних номерних знаків; 4 перепустки, видані Благодійним фондом «Народна Коаліція»; особисті документи фігурантів; чорнові записи; протоколами допитів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , які проводили оперативні закупки наркотичних засобів; іншими протоколами слідчих (розшукових) дій та матеріалами провадження у їх сукупності.
Також у клопотанні слідчий посилався на те, що на даний час неможливо прийняти обґрунтоване рішення по кримінальному провадженню, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження 11 висновків судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, які наразі перебувають на виконанні; отримати матеріали виконаних доручень щодо оглядів вилученого майна в ході проведення обшуків від 3-го управління ГУ «Д» ДЗНД» СБ України та працівників ДСР НП України; провести необхідні слідчі дії з підозрюваними, а саме з урахуванням аналізу зібраної інформації вилученого майна провести детальні допити підозрюваних із посиланням на інформацію отриману під час оглядів мобільних телефонів; за результатами проведення всіх необхідних слідчих дій, експертних досліджень, прийняти рішення щодо вірності кваліфікації дій підозрюваних, підготувати остаточні повідомлення про зміну та/або нову підозру; у разі підтвердження фактів кримінальних правопорушень, повідомити про підозру іншим особам, що можуть бути причетні до діяльності у злочинній організації; встановити та допитати всіх свідків вчинених кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні; прийняти рішення, щодо зберігання всіх вилучених речових доказів у кримінальному провадженні; розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій; виконати інші слідчі (розшукові) дії; скласти та вручити підозрюваним та їх захисникам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що враховується у строк проведення досудового розслідування.
Таким чином, органом досудового розслідування на цей час виконані усі від нього залежні слідчі та процесуальні дії, спрямовані на дотримання принципу розумності строків, однак закінчити досудове розслідування на теперішній час неможливо з причин, що не залежать від органу досудового розслідування.
Через особливу складність кримінального провадження, великий обсяг матеріалів досудового розслідування та велику кількість осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, виконати зазначені слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії в двохмісячний строк не видається за можливе.
Виконати зазначені слідчі та процесуальні дії в двомісячний строк раніше не виявилося можливим, у зв'язку з тривалістю проведення даних слідчих (процесуальних) дій та великою їх кількістю, а також складності кримінального провадження (необхідності проведення значної кількості слідчих дій).
Враховуючи викладене, підвищена суспільна небезпека злочину у вчиненні якого на цей час підозрюється ОСОБА_28 , полягає в тому, що злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів посягають на правовий режим обігу, а додатковим об'єктом кримінально-правової охорони є здоров'я населення.
Оцінюючи особу підозрюваного та вчинені ним злочини, орган досудового розслідування вважає, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ст.177 КПК України.
При цьому відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
При обранні особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого судді, суду. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів та усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання за їх вчинення, відсутність постійного джерела доходу, а досудовим слідством встановлено, що він існував за рахунок ведення злочинної діяльності протягом тривалого часу, існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може продовжувати злочинну діяльність.
У зв'язку з вищевикладеним єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного ОСОБА_29 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я у органу досудового розслідування відсутні.
Також слідчий у клопотанні зазначив про те, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З врахуванням наведеного слідчий у клопотанні просив продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 4 місяців, тобто до 13.12.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 07 грудня 2025 року включно.
На підставі п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Відповідно до матеріалів провадження підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, обґрунтовується доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами про проведення НСРД - контролями за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; протоколами огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр; протоколами огляду місця події (у ході яких вилучені речовини, що у подальшому скеровані для проведення експертного дослідження); висновками проведених судових експертиз, якими підтверджено, придбання, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу - кокаїн;протоколами проведення впізнання за фотознімками (у ході яких впізнано осіб, що збували наркотичні засоби); протоколами огляду мобільного телефону свідків (у ході якого підтверджено факти збуту наркотичного засобу); протоколами проведених обшуків від 14.08.2025 року за місцями проживання та зберігання наркотичних засобів, у транспортних засобах членів злочинної організації у місті Києві, Одесі, Київській та Сумській областях, у ході яких вилучено 64 пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору загальною вагою 64 грами; канабіс; корпус гранати Ф1; два запали до гранати; підствольний гранатомет; АКСУ; магазин до АК; 198 набоїв різного калібру; грошові кошти в сумі 361 740 гривень; 27 405 доларів США; 1890 євро; 53 мобільні телефони, 65 банківських карт; 5 флеш-носіїв; 2 планшети; 5 ноутбуків; 2500 пустих зіп-пакетів; 4 електронні ваги; 7 державних номерних знаків; 4 перепустки видані Благодійним фондом «Народна Коаліція»; особисті документи фігурантів; чорнові записи; протоколами допитів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , які проводили оперативні закупки наркотичних засобів; іншими протоколами слідчих (розшукових) дій та матеріалами провадження у їх сукупності.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на те, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний усвідомлюючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він на цей час підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі злочинної організації, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Також, враховуючи сталість злочинної організації і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні в подальшому з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших учасників злочинної організації, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, є наявним, оскільки перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. На теперішній час всіх членів злочинної організації не встановлено, у зв'язку з чим існують ризики вчинення такими особами за вказівкою підозрюваного протиправних дій по відношенню до учасників кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут наркотичних засобів може приносити швидкий стабільний заробіток.
Слідчим суддею, також, згідно вимог закону, досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення йому застави, з огляду на те, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що у клопотанні та доданих до нього матеріалах відсутні достатні докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 , є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що слідчий суддя безпідставно не застосував щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника із викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4