15 жовтня 2025 року
справа № 758/14031/24
провадження № 22-ц/824/6289/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Будзан Л.Д. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.08.2021 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3175597811.
Кредитний договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомилася до укладання кредитного договору та до яких позичальник приєдналася підписавши кредитний договір складають єдиний кредитний договір.
07.10.2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило ПАТ «Таскомбанк» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3175597811.
У свою чергу, АТ «Таскомбанк» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору факторингу № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023 року, в тому числі за договором № 3175597811. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3175597811.
Позивач вказує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за вказаним договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, по сплаті процентів за користування кредитом, комісії, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості складає суму в розмірі 23911,57 грн., з яких: 19123,90 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 1,85 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 4785,82 грн - заборгованість за комісіями.
З огляду на викладене, а також в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача зазначену суму боргу в примусовому порядку, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 9000,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що в день укладання Кредитного договору, позичальника під підпис було повідомлено про те, що на підставі та в рамках Договору про відступлення права вимоги укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК, право вимоги за Кредитним договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» перейшли до АТ «ТАСКОМБАНК». Суд першої інстанції помилково не врахував усіх наданих доказів, що підтверджують законність переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» та від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Звертає увагу, що у випадку, якщо у суду першої інстанції виникли сумніви щодо справжності наданих Позивачем доказів, або їх недостатності, суд першої інстанції не мав жодних перешкод для витребування у Позивача оригіналів документів доданих до позовної заяви або додаткових доказів на підтвердження того, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є законним правонаступником стягувача за кредитним договором, та, відповідно, належним позивачем у даному спорі.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору про відступлення права вимоги, неможливо. Тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 ПАТ «Таскомбанк» за договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року набуто не було, а тому, відповідно, не могло бути передано в подальшому за договором факторингу № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023 року позивачу ТОВ «Коллект центр».
З урахуванням наведеного, суд вважав, що позивач ТОВ «Коллект центр» є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 28.08.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28.08.2021 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3175597811.
07.10.2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило ПАТ «Таскомбанк» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3175597811. Згідно реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 31.08.2021 року загальна сума боргу ОСОБА_1 складає 23099,01 грн.
У свою чергу, АТ «Таскомбанк» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору факторингу № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023 року, в тому числі за договором № 3175597811. Згідно реєстру прав вимоги від 21.12.2023 року загальна сума боргу ОСОБА_1 складає 23 911,57 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи28.08.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3175597811.
У п. 3.3. зазначеного договору, закріплено, що сторони підтверджують, що до підписання цього договору вони домовились, що підписання цього договору зі сторони кредитодавця може бути здійснено власноручним підписом уповноваженої особи кредитодавця або накладення електронного підпису або використанням факсимільного відтворення печатки кредитодавця та аналогів власноручного підпису уповноважених осіб кредитодавця за допомогою засобів механічного копіювання.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3175597811 за період з 21.12.2023 року по 30.09.2024 року, з якого вбачається надання кредитних коштів клієнту, отримання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів. Доказів чи заперечень які б спростовували правильність наданих банком розрахунків заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Отже, вказаний розрахунки заборгованості є належними доказами наявності заборгованості позичальника, котрий узгоджується з умовами кредитних договорів та фактом отримання відповідачем кредитних коштів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх зобов'язань іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівліпродажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до копії повідомлення про відступлення прав вимоги від 28.08.2021 року, в день укладання кредитного договору, позичальника під підпис було повідомлено про те, що на підставі та в рамках Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК», право вимоги за Кредитним договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» перейшли до АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 27).
Відповідно до п.2.2. Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10- 2016 від 07.10.2016, сторони погодили, що ТОВ «ФК «ЦФР» має право щоденно передавати (відступати) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до Позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язаний набути такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги.
Пунктом 9.2. Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 сторони узгодили, що цей Договір діє протягом одного календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Згідно п. 9.4. Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна з сторін не ініціювала його розірвання - Договір вважається пролонгований на наступний календарний рік.
Таким чином, відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та згідно Реєстру боржників від 31.08.2021 (що є невід'ємною частиною Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10- 2016 від 07.10.2016), ТОВ «ФК «ЦФР», відступило право вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3175597811 від 28.08.2021.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зробив хибний висновок стосовно того, що «…у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ПАТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.10.2016», оскільки доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується факт існування зобов'язань позичальника ОСОБА_1 перед первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР», які були належним чином передані новому кредитору - АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, який в свою чергу 21.12.2023 відступило право грошової вимоги за Кредитним договором № 3175597811 від 28.08.2021 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі Договору факторингу №НІ/11/14-Ф.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції є помилковими, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 3175597811 від 28.08.2021 у розмірі 23 911,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» сплачений судовий збір 6 056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді