Справа № 369/12991/22
Провадження № 2/369/7452/24
07.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Іларіонові І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 367/12991/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначає, що 09 вересня 2009 року уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу подружжя має дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та автомобіль марки «Volkswagen Jetta» 2016 року випуску.
Рішенням від 30 червня 2020 року у справі № 759/24100/19 Оболонський районний суд міста Києва розірвав шлюб, укладений між сторонами.
В досудовому порядку питання поділу майна подружжя сторони врегулювати не змогли, що стало підставою для звернення до суду.
Враховуючи наведене, позивач просить суд:
1.визнати квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя;
2.визнати автомобіль марки «Volkswagen Jetta» 2016 року випуску спільною сумісною власністю подружжя;
3.визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
4.визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
5.визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці у праві власності на автомобіль марки «Volkswagen Jetta» 2016 року випуску та стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля у розмірі 180 000,00 грн;
6.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , придбана до укладення шлюбу, а отже не входить до обсягу спільного сумісного майна подружжя. Щодо квартири АДРЕСА_2 , відповідач зауважує, що не є ї власником. Заперечує ОСОБА_2 проти компенсації частини вартості спірного автомобіля з огляду на обмежені майнові можливості. За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що позивач не спростував презумпцію спільного сумісного майна подружжя на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач також акцентує увагу суду на тому, що фінансування купівлі квартири здійснювалося за рахунок також продажу в період шлюбу належної на праві особистої приватної власності позивачу квартири. Також зауважує, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач стверджує, що позивач на підтвердження своїх доводів не надала належні та допустимі докази, в зв'язку з чим її доводи зводяться виключно до припущень та не можуть братися судом до уваги.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року № 583 справу передано для повторного автоматизованого авторозподілу, за наслідками якого призначено судді Фінагеєвій І.О.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із участю у розгляді іншої справи. Водночас, суд визнає причини неявки представника відповідача неповажними з огляду на ту обставину, що дата та час судового засідання була погоджена з учасниками справи завчасно.
Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 та ТОВ «Укргаз» уклали договір бронювання об'єкта будівництва № 10/2/3/103/Ж. Предметом договору стала квартира АДРЕСА_3 .
14 грудня 2007 року ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим за номером 6338з.
18 грудня 2007 року ТОВ «Компанія з управління активами «Ексінор» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу облігацій № Б161/81-06-5/2007/001.
Рішенням Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області віл 18 січня 2008 року № 5 присвоєно будинку з будівельним номером АДРЕСА_5 .
09 вересня 2009 року Відділ реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції Рівненської області зареєстрував шлюб між позивачем та відповідачем, про що зроблено відповідний актовий запис за номером 117. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини встановлені у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі № 753/24100/19, яке набрало законної сили, а отже доказуванню не підлягають відповідно до вимог статті 82 ЦПК України.
18 червня 2012 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 948.
19 червня 2014 року ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Житло-Капітал» уклали договір про участь у Фонді фінансування будівництва. Об'єктом інвестування стала квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 жовтня 2015 року ОСОБА_2 14 вересня 2015 року зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
12 січня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на автомобіль моделі «Volkswagen Jetta», 2016 року випуску, об'єм двигуна 1 598 куб. см, що підтверджується копією відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області від 14 листопада 2022 року № 31/10-4076, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
13 грудня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням від 30 червня 2020 року у справі № 753/24100/19 Оболонський районний суд міста Києва розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до листа ТОВ «Омокс» від 15 грудня 2022 року № 638/12 інвестування в будівництво житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_7 , здійснювалося за допомогою простих іменних облігацій, які придбавалися інвестором у компанії з управління активами та в подальшому пред'являлися до погашення забудовнику. ОСОБА_1 стороною договору не була
Відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, вартість спірного автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номер НОМЕР_3 , становить 342 926,00 грн.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У правовідносинах, які розглядаються судом, спір стосується поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Як роз'яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 2009 року до 30 червня 2020 року.
Право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 14 вересня 2015 року, тобто в період перебування сторін в шлюбі.
13 грудня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 , тобто також у період шлюбу.
Порядок набуття права власності, зокрема, фізичними особами на об'єкти нерухомого майна регламентований нормами Глави 24 ЦК України.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
В частині другій статті 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону Державній реєстрації прав підлягають , зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Отже, право власності на спірні квартири виникло у відповідача в період перебування у зареєстрованому шлюбі, в зв'язку з чим на спірні квартири поширюється режим спільного сумісного майна подружжя.
Суд надає оцінку тому, що договір на придбання облігацій для розрахунку за квартиру АДРЕСА_1 відповідач уклав у 2007 році, тобто поза межами строку перебування у зареєстрованому шлюбі. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повного виконання відповідачем зобов'язань за договором, дія якого спрямовувалася на набуття відповідачем у власність спірної квартири до реєстрації шлюбу, а саме щодо сплати вартості спірної квартири у повному обсязі. Тобто, відсутні безапеляційні підстави стверджувати, що відповідач використав саме особисті кошти для розрахунку за договорами для набуття у власність спірних квартир, натомість за умови перебування у зареєстрованому шлюбі сплата вартості спірної квартири здійснюється за рахунок доходів особи, на які вже розповсюджується презумпція спільного сумісного майна подружжя. Суд відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, стандарту більшої переконливості та принципу змагальності цивільного судочинства позбавлений на підставі припущень визнати доведеним факт спростування відповідачем презумпції спільного сумісного майна подружжя щодо квартири АДРЕСА_1 .
Суд визнає також, що відповідач не спростував презумпцію спільного сумісного майна подружжя щодо іншої квартири АДРЕСА_2 , оскільки договори, спрямовані на оплату вартості зазначеної квартири укладені відповідачем в період перебування у шлюбі, а доказів на підтвердження витрачання особистих коштів на її придбання відповідач не надав. Суд враховує також продаж позивачем та відповідачем належних їм на праві особистої приватної власності квартир як доказ факту наявності у сторін особистих коштів, однак зауважує, що відсутні беззаперечні докази на підтвердження оплати вартості квартири саме за рахунок особистих коштів відповідача.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими вимоги позову про поділ спірних квартир шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 частку зазначених об'єктів нерухомості.
Щодо поділу майна подружжя в частині спірного автомобіля суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Так спірний автомобіль набутий власність в період перебування у зареєстрованому шлюбі, а отже є спільним сумісним майном подружжя. Вартість спірного автомобіля відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, становить 342 926,00 грн. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеної вартості автомобіля позивач не надала, а поданий витяг з інтернет-ресурсу не є належним доказом, в зв'язку з чим суд його не бере до уваги.
За таких умов з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя підлягає стягненню половина вартості спірного автомобіля у розмірі 171 463,00 грн.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 10 600,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_8 ; автомобіль марки «Volkswagen Jetta», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію половини вартості автомобіля марки «Volkswagen Jetta», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_3 у розмірі 171 463 (сто сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят три) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 600 (десять тисяч шістсот) грн. 00 коп.
В решті вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_9 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_10 .
Суддя: І. О. Фінагеєва