31 жовтня 2025 рокуСправа №160/17483/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними та скасувати наказ №87/нод від 13.05.2025 року, виданий командиром ВЧ НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 та наказ №78/нод від 18.04.2025 року, виданий тимчасово виконуючим обов'язки командира ВЧ НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується зі спірними наказами вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що видані на підставі не підтверджених висновків службового розслідування, що підтверджується наступним. Службовим розслідуванням не з'ясовано, яким чином молодший сержант ОСОБА_4 міг передати молодшому сержанту ОСОБА_5 посаду матеріально технічного забезпечення, а відповідно наявні матеріально-технічні засоби, звітність і відповідальність за зберігання архіву, документацію, накладні, роздавальні відомості без їх отримання від нього, який у той час займав відповідну посаду. Відповідачем -1, не узято пояснень та не опитано ОСОБА_6 щодо обставин прийняття посади і усіх матеріально технічних засобів та усієї документації для належного виконання своїх обов'язків. Також, не з'ясовано коло відповідальних осіб за збір, ведення та збереження усієї необхідної документації, у тому числі архівної. На час передачі посади та усіх матеріально-технічних засобів і документації, жодних зауважень, зокрема, щодо документації від приймаючої сторони не було, як не було подібних зауважень від сторони, що приймала посаду. Крім того, відповідна посада із усіма МТЗ та документацією фактично передавалася двічі, а саме: від нього до молодшого сержанта ОСОБА_6 , а від нього до молодшого сержанта ОСОБА_7 . При цьому, 01.05.2024 року він вже перебував на бойових позиціях, брав участь у бойових заходах, що підтверджується відповідною довідкою від 10.02.2025 року. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Вказаною ухвалою суду також витребувати від відповідача-1 належним чином завірені копії: акту службового розслідування від 01.04.2025 року з усіма додатками до нього, наказу № 87/нод від 13.05.2025 року, виданого командиром ВЧ НОМЕР_1 та наказу №78/нод від 18.04.2025 року з усіма документами, на підставі яких їх прийнято.
На виконання вимог ухвали суду 08.07.2025 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому щодо посилання позивача на висновки службового розслідування, зазначено, що з додатку №5 до акту приймання-передачі справ та посади сержанта із матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 від 22.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_8 прийняв фактичне наявне речове майно, яке обліковується за 1 стрілецькою ротою ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.06.2024 р. №174/нст молодшого сержанта ОСОБА_9 , сержанта із матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.06.2024 р. №94-РС у запас за пунктом 2 підпункту “б» за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), частини четвертої ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», наказано вважати таким, що справи та посаду здав 22.06.2024 року. З 22.06.2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 23.06.2024 року. На підставі викладеного вбачається, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_9 , був звільнений з військової служби, а тому не було можливості його опитати. За збір та зберігання документації відповідальним є група персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 . Так, начальник групи персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_10 рапортом доповів командиру ВЧ НОМЕР_1 , що в архівах справ та журналах реєстрації не значяться акти та рапорти за попередні передані справи та посади сержанта із матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 . Тобто, передача посади відбувалася у той спосіб, що і передача посади від молодшого сержанта ОСОБА_6 до молодшого сержанта ОСОБА_7 . У разі відсутності будь-яких матеріально технічних засобів та / або невідповідності переданої звітної документації, приймання посади не відбулось би, або про факти нестачі МТЗ та / або документів комісією було б доведено до відома керівництва військової частини. Аргументи позивача є необґрунтованими, оскільки він не передавав справу та посаду ОСОБА_9 , а тому в архівах ВЧ НОМЕР_1 відсутній акт прийому передачі справ та посади сержанта із матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 .
Щодо умови матеріальної відповідальності позивача зазначено, що втрачено військове майно на суму 181 920,53 грн, що підтверджено актом службового розслідування, розрахунком залишкової вартості та витягом з книги грошових стягнень. Позивачем не забезпечено належного обліку, збереження та передачі речового майна, отриманого за накладними №0805/1, №0304/3 та не оформлено належним чином акт приймання-передачі посади, не ведено книгу обліку виданого майна, відсутні роздавальні відомості, що є порушенням його посадових обов'язків згідно із ст.122 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Крім того, позивач не спростовав факт отримання майна і не надає жодних роздавальних відомостей чи документів, що свідчать про його передачу чи використання за призначенням. Враховуючи посаду позивача (сержант із матеріального забезпечення роти) та вказані обов'язки сержант із матеріального забезпечення роти, визначені Статутом Внутрішньої служби ЗСУ, позивач за посадою був матеріально відповідальною особою щодо матеріальних засобів роти, які були ним отримані. Матеріалами службового розслідування встановлено, що позивач не прозвітував про майно, яке отримав за накладними №0805/1 від 08.05.2023 року, №0304/3 від 03.04.2023 року та роздавальною відомістю №0304/3 понад встановлену норму майна. Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
09.07.2025 року до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: відомості щодо визначення залишкової вартості майна станом на 01.04.2025 р., та витяг із книги обліку стягнень і нарахувань ВЧ НОМЕР_2 .
До суду 28.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що його доводи відповідачем-1 не спростовано. Відповідач-1 саме через свої дії та бездіяльність, пов'язану із обліком та зберіганням внутрішньої документації, намагається провину покласти на нього, який попередню посаду здав та близько року жодних питань до нього по документації не виникало. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
Ухвалою суду від 01.08.2025 року залучено до участі у цій справі в якості другого відповідача - ВЧ НОМЕР_2 .
На виконання вимог ухвали суду 22.08.2025 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умови матеріальної відповідальності позивача підтверджується наявністю шкоди: втрачено військове майно на суму 181 920,53 грн., що підтверджено актом службового розслідування, розрахунком залишкової вартості та витягом з книги грошових стягнень та протиправною поведінкою (невиконання службових обов'язків). Адже позивач не забезпечив належного обліку, збереження та передачі речового майна, отриманого за накладними №0805/1, №0304/3. Не оформлено належним чином акт приймання-передачі посади, не ведено книгу обліку виданого майна, відсутні роздавальні відомості, що є порушенням його посадових обов'язків згідно зі ст.122 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Крім того, позивач не спростовує факт отримання майна і не надає жодних роздавальних відомостей чи документів, що свідчать про його передачу чи використання за призначенням. Матеріалами службового розслідування встановлено, що позивач не прозвітував про майно яке отримав за накладними №0805/1, №0304/3 та роздавальною відомістю №0304/3. Враховуючи вищевикладене, відповідач-2 також просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідачів, викладених у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.01.2025 року №67/нагд «Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслідування за фактом наведеним у рапорті ТВО командира 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 №705 від 22.01.2025 року з метою обґрунтування факту привласнення речового майна речової служби логістики ВЧ НОМЕР_1 , виданого по накладній №0805/1 від 08.05.2023 року на той час сержанту з матеріального забезпечення сержанту ОСОБА_1 і встановлення реальних фактів нанесення державі матеріального збитку.
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 18.04.2025 року №78/нод, наказано:
- начальнику речової служби логістики ВЧ НОМЕР_1 провести уточнення вартості речового майна згідно бухгалтерського обліку, звернутись до ВЧ НОМЕР_2 та отримати відомості щодо розміру залишкової вартості речового майна згідно із п.3 акту службового розслідування від 01.04.2025 року №2602 станом на 01.04.2025 року. Отриману інформацію надати начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 . Внести відповідні записи до книги втрат ВЧ НОМЕР_1 та надати інформацію до ВЧ НОМЕР_2 для списання майна;
- начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 відрахувати з грошового забезпечення, премії та додаткових винагород ОСОБА_1 уточнену вартість завданої ним шкоди та вартість понаднормово отриманого ним майна;
- поновити нарахування грошового забезпечення, премії та додаткових винагород з 01.01.2025 року у повному обсязі старшому сержанту ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 ;
- після відрахування вартості речового майна поновити виплату грошового забезпечення, премії та додаткових винагород з 01.01.2025 року в повному обсязі старшому сержанту ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького 2 стрілецького взводу І стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно із витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.05.2025 р. №87/нод "Про внесення змін до наказу від 18.04.2025 №78/нод", наказано:
- за порушення вимог статті 16 Статут внутрішньої служби Збройних силу України, відповідно до п.«б» ст.48, ст.54 Дисциплінарного статуту Збройних сил України оголосити старшому сержанту ОСОБА_1 командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 догану;
- притягнути старшого сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за втрату та надлишкове отримання військового майна на загальну суму 181 920,53 грн.;
- відповідно до абз.10 п.5 розділу ХVI наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) не виплачувати старшому сержанту ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 премію за квітень 2025 року;
- начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» утримати з старшого сержанта ОСОБА_1 , командира 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 181 920,53 грн. за фактом завдання державі збитків;
- начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням пункту 3 даного наказу поновити ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 нарахування та виплату грошового забезпечення, премії та додаткових винагород з 01.01.2025 року;
- ???начальнику речової служби логістики ВЧ НОМЕР_1 внести відповідні записи до книги втрат ВЧ НОМЕР_1 та надати інформацію до ВЧ НОМЕР_2 для списання майна згідно переліку;
- долучити до акту службового розслідування від 01.04.2025 року №2602 відомість щодо визначення залишкової вартості військового майна на 01.04.2025 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року №2232 (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
За приписами ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 35 Статуту визначено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 .03.1999 року №551-XIV.
Відповідно до ст.ст.4, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Приписами ст.6 Дисциплінарного статуту встановлено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено ст.45 Дисциплінарного статуту.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83-95 Дисциплінарного статуту встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, за правилами ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно із приписами ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст.86 Дисциплінарного статуту).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608.
Службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абз.4 п.2 розділу І Порядку № 608).
Порядок проведення службового розслідування визначений розділом ІІІ Порядку №608, пунктом 9 якого встановлено, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема п.1 цього розділу визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
За приписами п.3 розділу ІV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до п.1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Приписами п.1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно із вимогами п.2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п.3 розділу VІ Порядку №608).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та визначаються статутами, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, бездоганно та неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, що становить сутність військової дисципліни. При цьому, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, на військовослужбовця може бути накладено владою командира дисциплінарне стягнення, яке може бути оголошено або особисто, або у письмовому наказі (розпорядженні), або на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, призначення якого є правом командира, а не його обов'язком.
Проте, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування можливо лише, якщо її вину повністю доведено, тобто за наявності беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №817/1221/16.
Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 р. № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст.1 цього Закону матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Частиною першою статті 10 Закону № 160-IX регламентовано, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Суд зазначає, що із досліджених матеріалів службового розслідування, зокрема акта службового розслідування та опитаних під час проведення службового розслідування військовослужбовців встановлено, що на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 надійшов рапорт тимчасово виконуючого обов'язки командира 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 №705 від 22.01.2025 року, в якому зазначено, що під час перевірки остатків матеріальних цінностей ним було виявлено накладну №0805/1 від 08.05.2023 року по якій сержантом МТЗ на той час посаду займав сержант ОСОБА_1 було отримано майна речової служби на суму 148 708,31 грн. На дану накладну відсутні роздавальні відомості або накладна на повернення до складу речової служби.
У ході проведення службового розслідування були вивчені документи первинного обліку речового майна 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , які зберігались у речовій службі логістики ВЧ НОМЕР_1 та у сержанта з матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 з 2022 року до 2025 року та були виявлена накладна на отримання речового майна до якої відсутні роздавальні відомості та роздавальна відомість з понаднормовою видачею речового майна: накладна №0805/1 від 08.05.2023 року на загальну суму 161 153,51 грн., речове майно отримував ОСОБА_1 , роздавальна відомість відсутня.
У рапорті сержанта ОСОБА_7 від 22.01.2025 року №9705 сума накладної №0805/1 від 08.05.2023 року вказана невірно, після перерахунку загальної вартість речового майна склала 161 153,51 грн. на день отримання. Записи щодо роздавальних відомостей на накладну №0805/1 від 08.05.2023 року в книзі обліку військового майна виданого військовослужбовцям стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 яку веде сержант з матеріального забезпечення відсутні. Накладна №0304/3 від 03.04.2023 року на загальну суму 8 492.58 грн., речове майно отримував ОСОБА_1 роздавальна відомість №0304/3 на загальну суму 8 492,58 грн., речове майно по роздавальній відомості отримував ОСОБА_1 .
Щодо вказаних документів на отримання речового майна 04.02.2025 року відсутності роздавальних відомостей та відсутності відповідних записів у книзі обліку ОСОБА_1 надав пояснення де зазначив «дійсним доповідаю, що мною командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 20.04.2024 року було написано рапорт про переведення його на нижчу посаду за власним бажанням, а саме командир відділенням, так як на позиціях не вистачало кількості особового складу. Ним була здана посада «сержант з МТЗ» сержанту ОСОБА_9 , який згідно із наказу №122/нет від 01.05.2024 року прийняв посаду «сержант з МТЗ 1 стрілецької роти НОМЕР_1 ». Всі наявні матеріально-технічні засоби, звітність і відповідальність за зберігання архіву передані в повному обсязі і без зауважень».
Відповідно до рапорту начальника групи персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 №2082 від 12.03.2025 року «На рапорт від 03.03.2025 року вх.№1733 надано копію акту приймання-передачі справ та посади сержанта з матеріального забезпечення 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 від 12.07.2024 року. В архівах справ та журналах реєстрації не значиться акти та рапорти за попередні передачі вказаної вище посади. Наявні тільки документи на прийом-передачу посади від молодшого сержанта ОСОБА_6 до молодшого сержанта ОСОБА_7 . Документація щодо передачі посади старшим сержантом ОСОБА_1 у ВЧ НОМЕР_1 відсутня.
Таким чином ОСОБА_1 не прозвітував про майно яке отримав за накладною №0805/1 від 08.05.2023 а саме: сумка транспортна - 15 шт.; костюм літній польовий(ЗСУ) - 15, сорочка бойова, тип 4, вид 3 - 41, панама літня польова з тканини тип 4, клас 7-10, чоботи гумові - 5, плащ пончо - 10, штани від костюму літнього польового - 9, костюм літній польовий ТАПС - 8, фляга індивідуальна - 30, чохол для фляги - 30, куртка утеплювач флісова - 15, всього на загальну суму 161 153,51 грн. на день отримання. Та отримав за накладною №0304/3 від 03.04.2023 року та роздавальною відомістю №0304/3 понад встановлену норму майно, а саме труси чоловічі 12 шт. та штани від костюму літнього польового 7 шт., всього на загальну суму 6 941,34 грн. на день отримання.
За висновками акту службового розслідування запропоновано: начальнику речової служби ВЧ НОМЕР_1 провести уточнення вартості речового майна яке перелічене у п.3 цього акту згідно із бухгалтерського обліку, звернутись до ВЧ НОМЕР_2 та отримати відомості щодо розміру залишкової вартості речового майна яке перелічене у п.3 цього акту станом на 01.04.2025 року. Отриману інформацію надати начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 . Внести відповідні записи до книги втрат ВЧ НОМЕР_1 та надати інформацію до ВЧ НОМЕР_2 для списання майна. Начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 відрахувати з грошового забезпечення та преміальних виплат ОСОБА_1 уточнену вартість завданої ним шкоди та вартості понаднормово отриманого ним майна. У разі відсутності добровільної згоди ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди та вартості понаднормово отриманого ним майна підготувати наказ про примусове стягнення.
В розділі ІІ Закону № 160-IX визначено 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.
Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частин 1, 2 статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Приписами частин 2, 3, 7 статті 8 Закону № 160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення.
В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч.3). Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (ч.5). За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності (ч.6). Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
В частинах 1, 3 статті 9 Закону № 160-IX, визначено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160-IX). Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 13 Закону № 160-IX).
Отже підстави та умови притягнення позивача до матеріальної відповідальності передбачені ст.3 Закону №160-IX.
Лише при наявності й доведеності існування всіх передбачених спеціальним законом умов, можливо притягнути військовослужбовця до матеріальної відповідальності.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності є факт неналежного виконання службових обов'язків, відсутність звітності, обліку та документального оформлення передачі майна, яке виражено у недбалому виконанні функціональних обов'язків та призвело до неможливості встановити подальше місцезнаходження речового майна.
Таким чином, суд вважає, що службовим розслідуванням доведено склад правопорушення, який вчинив позивач та за який його правомірно притягнуто до повної матеріальної відповідальності, оскільки останній не вжив всіх заходів щодо належного виконання службових обов'язків, ведення звітності, обліку та документального оформлення передачі майна.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що накази командира ВЧ НОМЕР_1 №87/нод від 13.05.2025 року, №78/нод від 18.04.2025 року винесені під час дії воєнного стану з дотриманням вимог чинного законодавства.
Отже, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування наказів №87/нод від 13.05.2025 року та №78/нод від 18.04.2025 року.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма