06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 640/12385/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач1, Генштаб ЗСУ), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач2, фінуправління Генштабу ЗСУ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування не в повному обсязі (без урахування вимог третього абзацу пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197) та виплати не в повному обсязі грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
зобов'язання здійснити виплату грошової компенсації в сумі 52892,78 грн за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням вимог третього абзацу пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260);
відшкодування середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (за період з 01.08.2018 до дня повної виплати грошової компенсації) за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в розмірі 11,32% від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (1678,65 грн за кожен місяць затримки розрахунку).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу при звільненні з військової служби 01.08.2018 не була виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №760/2535/20 відповідач2 здійснив виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в сумі 27682,20 грн.
З розрахунку нарахованої суми, який наданий відповідачем2 у листі від 04.02.2021, слідує, що розрахунок компенсації здійснювався на підставі Порядку №260.
Позивач вважає, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, враховуючи абзац 3 пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, розраховується наступним чином: 14829,75/30 х (56 х 2,9) * = 80574,98 грн, де: 14829,75 - розмір місячного грошового забезпечення; 30 - кількість календарних днів у місяці; 56 - кількість календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік; 2,9 - коефіцієнт, який залежить від вислуги років; * - отримане під час множення значення округлене в бік збільшення до повного дня.
Отже, різниця між виплаченою сумою позивачу та сумою з урахуванням коефіцієнту, передбаченого абзацом 3 пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, становить 52892,78 грн (80574,98 грн - 27682,20 грн).
Також, на думку позивача, за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до вимог статті 117 КЗпП України та, враховуючи принцип справедливості та співмірності, стягненню підлягає 11,32 % від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (1678,65 грн за кожен місяць затримки розрахунку).
З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/12385/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.20).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.24-29) представник відповідачів позов не визнав та зазначив, що додаткова відпустка (із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік) є пільгою для учасників бойових дій чи інвалідів війни (п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту»), дана відпустка має особливості, адже надається понад щорічну основну й додаткові відпустки, що підтверджується наступними відмінностями: вона надається в календарному році при підтвердженні статусу учасника бойових дій чи інваліда війни; тривалість такої відпустки (14 календарних днів на рік) не залежить від відпрацьованого часу; надається з урахуванням святкових і неробочих днів, а у разі невикористання не переноситься на наступний календарний рік; не продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника; не ділиться на частини; не поширюється обмеження щодо максимальної тривалості щорічних відпусток (згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про відпустки» - не більше 59 календарних днів).
Тобто тривалість додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік не перебуває в залежності від пропорційного часу прослуженому в році, а надається в календарному році, при підтвердженні статусу учасника бойових дій чи інваліда війни.
Водночас пункт 3 розділу XXXI Порядку №260 поширюється на відпустки (додаткові відпустки), які перебувають в прямій залежності від пропорційності часу прослуженому в році звільнення, що підтверджується пунктом 5 розділу XXXI цього Порядку.
Окремо представник відповідачів звертає увагу суду, що в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» не міститься жодних посилань на механізм здійснення перерахунку пільгової додаткової відпустки учасникам бойових дій чи інвалідам із застосуванням коефіцієнту вислуги років, в свою чергу Порядок №260 не може розширювати дію цього Закону.
Також покликається на те, що компенсація за невикористану додаткову відпустку при звільненні з військової служби не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій при звільненні з військової служби, здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при наявності статусу учасника бойових дій та ненадання її протягом календарного року.
Тобто, компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику при звільненні з військової служби не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити (а.с.38-42).
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва дана справа передана на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.49-50).
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 05.08.2015 (а.с.17).
Згідно з витягом із наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2018 №145 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 01.08.2018 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Даним наказом визначена вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України: календарна 10 років 04 дні, пільгова - 10 років 03 місяці 14 днів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №760/2535/20 зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 серпня 2018 року.
З картки особового рахунку військовослужбовця за 2020 рік слідує, що ОСОБА_1 згідно з рішенням суду в листопаді 2020 року нараховано 27682,20 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
На звернення ОСОБА_1 . відповідач2 надав розрахунок розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, відповідно до якого грошова компенсація в сумі 27682,20 грн розрахована наступним чином: 14829,75 грн (розмір місячного грошового забезпечення) / 30 (кількість календарних днів у місяці) х 56 (кількість календарних днів відпустки як учаснику бойових дій) (а.с.9-11).
ОСОБА_1 звернувся до відповідачів із заявою, в якій просив здійснити нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби та вислуги 10 років з урахуванням вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 та виплатити різницю, або надати роз'яснення щодо підстав не застосування вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 при здійсненні розрахунку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (а.с.10-11).
Відповідач2 листом від 25.03.2021, який є тотожного змісту листа від 04.02.2021, повідомив позивача про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 (а.с.12).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року (пункт 2 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).
Пункт 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає право військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, на щорічну додаткову відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення, тривалість якої визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Також пункт 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказує на те, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
Таким чином, норми Закону №2011-ХІІ передбачають право військовослужбовців на щорічну відпустку та додаткові відпустки, що передбачені не тільки цим Законом, але й іншими законами.
Надання щорічної відпустки з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби здійснюється в разі неповного відпрацювання календарного року при працевлаштуванні та при звільненні.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок №260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Аналіз положень пункту 3 Розділу XXXI Порядку №260 у взаємозв'язку із нормами статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що у рік звільнення військовослужбовцям, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Проте, іншим військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за їх бажанням, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, які визначаються пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, а також за дні відпустки за минулі роки.
При цьому, розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, обчислюється з урахуванням вислуги років, зокрема, тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня за кожен повний місяць служби у році звільнення.
Суд зауважує, що питання застосування положень пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 при вирішенні питання щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 у справі №420/2803/21 у подібних правовідносинах, де при звільненні позивача з військової служби за станом здоров'я (підпункт «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ) останньому нарахували грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток без застосування (до усіх цих днів) кратності.
Так, у цій справі Верховний Суд зауважив, що у разі звільнення військовослужбовців з інших підстав, крім тих чотирьох, які зазначено в абзаці першому пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 (за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів), тривалість щорічної основної відпустки (яка за загальним правилом має надаватися протягом календарного року) - у році звільнення - залежить від кількості повних місяців служби у році звільнення і має надаватися з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до згаданого пункту 1статті 10-1 Закону №2011-ХІІ. Приміром, якщо відпустка військовослужбовця, який має вислугу понад 20 календарних років (як-от позивач у справі №420/2803/21) становить 45 календарних днів, то 1/12 від цієї тривалості становитиме 3,8 дні (45:12) за один повний місяць служби.
Суд касаційної інстанції також підкреслив, що грошове забезпечення за період наданої відпустки або грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток - виплата яких тут пов'язується зі звільненням військовослужбовців з військової служби - залежить від підстав звільнення з військової служби, відповідно й від умов (правил) надання їм відпустки, які визначені Законом №2011-ХІІ (абзаци перший, другий пункту 14 статті 10-1 цього Закону). Опосередковано до такого висновку наштовхують також положення абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, які передбачають відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів).
Верховний Суд зазначив, що при звільненні з військової служби з таких підстав, як за віком, за станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів військовослужбовцю - у році звільнення - надається можливість піти у відпустку повної тривалості, на яку він має право відповідно до пункту 1, а також пункту 2 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, або отримати замість них грошову компенсацію, у тому числі за невикористані дні відпусток за минулі періоди.
Інакша ситуація з тими військовослужбовцями, які звільняються з інших підстав, аніж згадані чотири. Їм - у році звільнення - дається можливість піти у щорічну основну відпустку, але тривалість цієї відпустки, по суті, буде пропорційна часу військової служби у році звільнення. Алгоритм визначення цієї пропорції написано вище (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).
На підставі аналізу означених норм Верховний Суд у справі №420/2803/21 дійшов висновку, що кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як «інші військовослужбовці»), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв'язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону №2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.
Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цій постанові, є релевантними до обставин цієї справи, тож суд не бачить підстав для їхнього неврахування.
Повертаючись до обставин даної справи, суд зауважує, що позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту, а отже у цьому випадку положення абзаців другого та четвертого пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки у рік звільнення поширюються на позивача.
Як слідує з наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2018 №145 (по стройовій частині), позивач щорічну основну відпустку за 2018 рік використав частково - 14 днів. Даним наказом визначено виплатити грошову компенсацію з 06 днів невикористаної щорічної основної відпустки (а.с.8).
Таким чином, оскільки тривалість невикористаної щорічної основної відпустки позивача визначена пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, тому нарахування компенсації за таку відпустку повинно обчислюватись з врахуванням кратності, визначеної абзацом три пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260.
Разом з тим суд звертає увагу, що пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) передбачена пільга учасниками бойових дій у вигляді додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Право учасників бойових дій на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік також передбачене статтею 16-1 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Аналізуючи вищевказані норми Закону №3551-XII та Закону №504/96-ВР, слід дійти висновку про те, що додаткова відпустка учасникам бойових дій надається незалежно від відпрацьованого в році часу та її тривалість чітко визначена.
Таким чином, військовослужбовці - учасники бойових дій, які звільняються з військової служби, незалежно від підстав звільнення, в році звільнення мають право на отримання додаткової відпустки строком 14 календарних днів або ж на грошову компенсацію за весь період такої відпустки, без застосування пропорційності часу, прослуженого в році звільнення.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 у справі №420/2803/21 наголосив, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток, виплата яких пов'язується зі звільненням військовослужбовців з військової служби, залежить не тільки від підстав звільнення з військової служби, а й і від умов (правил) надання їм відпустки.
Оскільки в даному випадку на додаткову відпустку учасникам бойових дій не поширюються правила її обчислення з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць в разі, коли військовослужбовець не прослужив повний календарний рік (тобто відсутня умова пропорційного обчислення тривалості відпустки прослуженому часу, що передбачено абзацом другим пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260), тому кратність, передбачена нормами абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, не застосовується.
Суд зауважує, що відповідач2 визначив розмір грошової компенсації за 56 днів додаткової відпустки (а.с.9), тобто грошова компенсація розрахована за усі дні такої відпустки, право на яку позивач набув протягом 2015-2018 років.
В силу вимог пункту 5 розділу ХХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Отже, виплативши позивачу компенсацію за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі, без застосування кратності, передбаченої абзацом третім пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, відповідач2 діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій