Єдиний унікальний номер справи 175/13936/25
Номер провадження 3/175/6936/25
05 листопада 2025 року селище Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Качаленко Є.В., розглянув адміністративні матеріали, які надійшли до суду від Батальйону патрульної поліції в м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ,
за ст.ст. 173, 185 КУпАП,
Згідно протоколу ВАД329424 від 05.08.2025 ОСОБА_1 інкриміновано, що він 05.08.2025 о 01:30 за адресою: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, біля буд. 25, не виконав неодноразову вимогу про припинення правопорушення, поводив себе зухвало та агресивно, висловлювався нецензурною лайкою у бік працівників поліції, та інших осіб, штовхав працівника поліції, чим вчинив злісну непокору працівнику поліції, дії кваліфіковано за ст.185 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу ВАД137881 від 05.08.2025 ОСОБА_1 інкриміновано, що він 05.08.2025 о 01:30 у м. Краматорськ вул. Ювілейна, біля буд. 25 в громадському місці, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою в бік поліцейських та інших осіб, чим порушив громадський порядок, дії кваліфіковано за ст.173 КУпАП.
Враховуючи, що вказані вище адміністративні матеріали за вчинення адміністративних правопорушень складені відносно однієї й тієї ж особи, ці справи розглядаються одним і тим же органом, тому суд доходить висновку про необхідність розглядати справи одночасно, об'єднавши провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки та своїх зауважень суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, про день і час слухання був належним чином неодноразово та своєчасно повідомлений в установленому законодавством порядку. Крім того суд доручав Національній поліції України здійснити привід особи, але привід не було виконано.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173, ст.185 КУпАП слід закрити у зв'язку з недоведеністю вини особи у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень з наступних підстав.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП. покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку - на орган поліції.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно рішення Ради суддів України від 04.11.2016 №74 (із змінами і доповненням) схвалено рекомендації суддям, що у питанні дотримання прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу слід передусім неухильно дотримуватись прецедентної практики Європейського суду з прав людини, висловленої у чисельних рішеннях Суду ("Озтюрк проти Німеччини", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Гурепка проти України" та інші), згідно з якою справи про адміністративні правопорушення, при наявності певних умов, повинні розглядатись за процедурою та з дотриманням процесуальних гарантій передбачених національним законодавством для кримінальних проваджень.
Отже, у випадку відсутності відповідної норми КУпАП, яка регулює процедуру вирішення тих чи інших процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми кримінального процесуального законодавства за аналогією.
Згідно статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно ч.2 ст.87 КПК суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист.
У цій справі судом встановлено наявність істотних порушень прав людини внаслідок діянь, передбачених одразу усіма трьома пунктами ч.2 ст.87 КПК України.
Згідно статті 28 Контитуції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Статтею 129 Контитуції України передбачено, що основними засадами судочинства, серед іншого, є: забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист.
Застосування примусових заходів медичного характеру чи примусове лікування може бути проведено виключно за рішенням суду ( ст.ст.92-96 КК України).
До матеріалів справи (протокол ВАД329424 від 05.08.2025, протокол ВАД137881 від 05.08.2025) долучено диски з відезаписами з бодікамер поліцейських, на яких зафіксовано події 05.08.2025 у м.Краматорську, пов'язані із адміністративним затриманням ОСОБА_1 .
Судом досліджено відеозаписи та встановлено, що до ОСОБА_1 було застоване поводження, що має ознаки катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження.
Так, на відеозаписах зафіксовано, що при затриманні ОСОБА_1 застосовано фізичну силу, яка очевидно не відповідає обстановці і є надмірною - притискали коліном голову/шию до землі, тривалий час утримували на землі лежачи; хоча особа скаржиться, що не може поворухнути рукою, поліцейський не послабляє кайданки. Неодноразово сторонні особи (не поліцейські) застосували фізичну силу до особи, яка є затриманою поліцейським в порядку ст.261 КУпАП.
Згідно ч.3 ст.261 КУпАП посадові особи правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Поліцейський, повідомивши центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок адмістративного затримання вказує, що адвокат не потрібен, хоча відмови особи від захисника не було. Так, на питання оператора, чи потрібен адвокат, поліцейські самі відповідали, що адвоката не потребує. В цей час особа вимагала повідомити про затримання осіб, які б могли надати йому допомогу, хоча б своїх командирів - військових начальників із батальйону, у якому проходить службу. При цьому поліцейський вводить в оману особу, стверджуючи, що зателефонував адвокату.
За підозрою на стан алкогольного і наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 вимагають зразки біологічної рідини (сечі), на що він підтверджує, що вживав алкоголь і наркотичні засоби, та повідомляє, що для надання зразків, йому потрібен час, хоча б півгодини, і просить води. Натомість у особи примусово, попри її волю, відбирають зразки сечі катетором, утримуючи особу фізичною силою, при цьому до неї застосовано спеціальні засоби - кайданки, вона прив'язана до кушетки, її роздівають, а доступ до статевих органів отримують представниці протилежної статі. Реакція особи характеризується проявом приниження насильством у її власних очах, а тому поводження вважається таким, що принижує гідність.
Такі дії з затриманою особою безсумнівно мають ознаки катування та нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження.
Окреме питання викликає застосування сили до ОСОБА_1 сторонніми особами в той час, коли затриманий в порядку ст.261 КУпАП має перебувати під ефективним контролем поліцейського, який має забезпечувати дотримання його прав, безпеки та належне поводження.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Стаття 3 не забороняє застосування сили представниками Держави за певних чітко визначених обставин, наприклад, для здійснення арешту. Однак така сила може застосовуватися лише в разі крайньої необхідності та не повинна бути надмірною («Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine), 2021, § 359).
Обшук із роздяганням або оглядом інтимних частин тіла, проведений під час арешту, буде сумісним зі статтею 3 за умови, що він проводиться належним чином із належною повагою до людської гідності та з законною метою («Візер проти Австрії» (Wieser v. Austria), 2007, § 39; «Рот проти Німеччини» (Roth v. Germany), 2020, § 65).
Навпаки, поводження було визнано таким, що становить «катування» у таких випадках:
- заявник був роздягнений догола зі зв'язаними за спиною руками; («Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), 1996, § 64; див. також «Ісраїлов проти Росії» (Israilov v. Russia), 2023, § 165, де заявник зазнав сильних фізичних і моральних страждань, заподіяних навмисно з метою отримання інформації);
- заявника примусово годували (тобто здійснювали медичне втручання), незважаючи на відсутність медичної необхідності та з використанням наручників, розширювача рота, спеціальної гумової трубки, вставленої в харчовий канал, і, у разі опору, із застосуванням сили («Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), 2005, § 98);
- заявника було піддано комбінованим і заздалегідь запланованим заходам, що включають застосування наручників, надягання каптура, примусове роздягання, примусове введення супозиторія під час утримання на землі без жодної медичної необхідності в межах «надзвичайної допомоги», спрямованим на отримання інформації від заявника або покарання чи залякування його («Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонії» (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [ВП], 2012, § 205).
Поводження або покарання вважалися «такими, що принижують гідність», коли:
- заявника піддали обшуку з роздяганням у неналежний спосіб, наприклад, через принизливі зауваження («Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), 2001, § 59);
- заявника роздягли догола у присутності співробітниці в'язниці, а тюремні охоронці оглянули його статеві органи, а також їжу, яку він отримав, без рукавичок («Валашинас проти Литви» (Valasinas v. Lithuania), 2001, § 117);
Поводження вважається «таким, що принижує гідність», якщо воно принижує або зневажає особу, демонструє відсутність поваги до її людської гідності чи применшує її, або викликає почуття страху, душевного страждання чи неповноцінності, і може зламати здатність особи до морального і фізичного опору. Щоб поводження вважалося таким, що принижує гідність, може бути достатньо приниження жертви у її власних очах, а не на думку інших осіб. Окрім того, хоча питання про те, чи було метою поводження принизити або зневажити жертву, є чинником, який слід брати до уваги, відсутність будь-якої такої мети не може остаточно виключити визнання факту порушення статті 3 («Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany) 2010, § 89; «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» (Ilascu and Others v. Moldova and Russia) 2004, § 425; «M.С.С. проти Бельгії та Греції» (M.S.S. v. Belgium and Greece) 2011, § 220).
Порушення процедури адміністративного затримання, застосування такого рівня насильства та примусове відібрання медичних зразків за відсутності добровільної згоди, надають такого негативного забарвлення усій зібраній доказовій базі, яка ставить під сумнів, що поводження із затриманим забезпечило неупереджене ставлення, а також допустиме і належне зібрання доказів уповноваженою особою, яка оформлювала матеріал.
Дослідженні судом протоколи ВАД329424, ВАД137881, протокол про адміністративне затримання АЗ033416, письмове пояснення особи та рапорти не пояснюють, не спростовують і не здатні виправити допущені в процедурі оформлення адміністративного матеріалу недоліки - порушення права на захист; здійснення процесуальних дій (примусові медичні маніпуляції) без попереднього судового дозволу та без обґрунтованої медичної необхідності; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження.
Керуючись Конституцією України та ст.87 КПК України, внаслідок допущення істотних порушень прав людини і основоположних свобод, суд визнає недопустимими долучені до матеріалів справи докази (протоколи ВАД329424, ВАД137881, протокол про адміністративне затримання АЗ033416, письмове пояснення особи та рапорти) на підтвердження винуватості ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративних правопорушень за ст.185, ст.173 КУпАП.
Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, в ході судового розгляду допустимими доказами не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ст.173 КУпАП, а тому не доведено, що в його діях є склад інкримінованих адміністративних правопорушень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
За вказаних обставин провадження у справі слід закрити.
Разом з тим, держави мають позитивні зобов'язання згідно зі статтею 3 Конвенції, які включають, зобов'язання провести ефективне розслідування небезпідставних заяв про застосування такого поводження - катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність («X та інші проти Болгарії» (X and Others v. Bulgaria) 2021, § 178).
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що матеріали справи слід направити керівнику Донецької обласної прокуратури для розслідування наведених у постанові обставин застосування до ОСОБА_1 поводження, яке має ознаки забороненого статтею 28 Контитуції України та статтею 3 Конвенції.
Керуючись ст.ст. 9, 274, 284 КУпАП,
Справи: №175/13936/25 (провадження 3/175/6936/25), №175/14025/25 (провадження 3/175/6980/25) об'єднати в одне провадження під №175/13936/25.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173, ст.185 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Направити керівнику Донецької обласної прокуратури матеріали справи для перевірки обставин застосування до ОСОБА_1 поводження, яке має ознаки забороненого статтею 28 Контитуції України та статтею 3 Конвенції.
Направити до Донецької обласної прокуратури копії протоколів та дисків із відеозаписами.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Є.В.Качаленко